Ухвала суду № 18168285, 04.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2011 року м. КиївК-23102/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.02.2006

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2007

у справі № 2-5/670-2006А

за позовом Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»в особі Пансіонату дитячого оздоровчого табору «Променистий»

до Євпаторійської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве обєднання «Південно-Західна залізниця»в особі Пансіонату дитячого оздоровчого табору «Променистий»(далі позивач, ДТГО «Південно-Західна залізниця»в особі Пансіонату ДОТ «Променистий») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Євпаторійської обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач, Євпаторійська ОДПІ) від 01.08.2005 № 0001772301/2.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.02.2006, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2007, позов задоволено, визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення з огляду на протиправність його прийняття.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства пансіонатом ДОТ «Променистий»ДТГО «Південно-Західна залізниця», складено акт від 08.04.2005 № 121/23-1/20671127, в якому зафіксовано порушення п. 6.4 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього середовища», яке призвело до заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 8055 грн., у т.ч. за періоди: 4 квартал 2003 року 1620 грн., 1 квартал 2004 року 3150 грн., 4 квартал 2004 року 3285 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, 01.08.2005 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001772301/2 про визначення податкового зобовязання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 11259 грн., в т.ч. 8055 грн. основного платежу та 3204 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.1999, і п. 3 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», об'єктом обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища є об'єми відходів, які розміщуються в спеціально відведених для цього місцях.

Згідно з п. 6.1 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища»суми збору, які стягуються за викиди стаціонар ними джерелами забруднення, скидання і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидання і розміщення відходів) виходячи з фактичних об'ємів викидів, скидань і розміщення відходів, нормативів збору ви значених по місцезнаходженню цих джерел, корегуючих коефіцієнтів.

Щодо суб'єкта платника збору за забруднення навколишнього природного середовища, то ним відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», пункту 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.1999, платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища є субєкти підприємницької діяльності, незалежного від форм власності, включаючи їх філії, відділення, які здійснюють викиди і скиди забруднюючих речових в навколишнє середовище і розміщення відходів.

Згідно з абзацами 7, 19 статті 1 Закону України «Про відходи»розміщення відходів - це зберігання, тобто тимчасове розміщення відходів в спеціально відведених місцях або об'єктах (до їх утилізації або знищення) і поховання відходів в спеціально відведених для цього місцях, до яких, згідно абзацу 16 статті 1 відносяться місця або об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр і т.д.), на використання яких одержано дозвіл спеціально уповноважених органів на знищення відходів або здійснення інших операцій з відходами.

Відповідно до п. 2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення і розміщення відходів, розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

Вказаним визначено, що ліміт на розміщення відходів - це обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях.

Таким чином, відсутність дозволу на розміщення відходів не виключає відповідні позалімітні відходи з об'єкту оподаткування та не звільняє платника збору за забруднення навколишнього природного середовища від обов'язку сплати такого збору (це є понадлімітне розміщення відходів), але сам факт списання люмінесцентних ламп, не свідчить про їх розміщення.

Як встановлено судами, ДОТ «Променистий»не має спеціально відведених місць для розміщення відходів, тому не міг здійснювати розміщення відходів, у зв'язку з чим передавав відходи - списані люмінесцентні лампи - спеціалізованим організаціям, що мають необхідні ліцензії - ПП «АІС і Ко»м. Сімферополя і Керченській філії ВАТ «Вікторія»м. Керчі.

Слід зазначити, що згідно п. 2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1218, ліміт на утворення відходів - це максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території.

Законодавець чітко визначив альтернативу: або договір зі спеціалізованою організацією, або дозвіл на розміщення на власній території.

Органи податкової служби не уповноважені визначати обсяги розміщення відходів, й здійснюють контроль за правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища до бюджету на підставі даних про них органів Мінприроди України.

Згідно положень Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України 19.07.99 N 162/379 з наступними змінами та доповненнями, контроль за дотриманням лімітів скидів та розміщення відходів здійснюється органами Мінприроди України. При цьому органи державної податкової служби залучають за попереднім узгодженням територіальні органи Мінприроди України для перевірки правильності визначення платниками фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.02.2006 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Степашко