Ухвала суду № 18168245, 04.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2011 р. м. КиївК-24821/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області (далі Білоцерківська ОДПІ)

на постанову господарського суду Київської області від 11.06.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2008

у справі № А 6/096-07 (22-а-2905/08)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромцинк»(далі Підприємство)

до Білоцерківської ОДПІ

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень .

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Свинарьова О.В.,

відповідача Зайцева В.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 11.06.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2008, позов задоволено; визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.09.2006 № 0004432300/0/2406 та №0004422300/0/31, від 20.10.2006 № 0004432300/1/2887, №0004422300/1/2886 та №0004432300/1/30/2885, від 09.01.2007 №0004432300/2/5, №0004422300/2/4 та №0004432300/30/2/6. У прийнятті названих судових рішень попередні інстанції виходили з того, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит та, як результат, заявлено до відшкодування відємне значення з ПДВ за наслідками здійснення операцій з купівлі товару у контрагентів приватного підприємства «Варстал»(далі ПП «Варстал») та товариства з обмеженою відповідальністю «Лана-ЛТД»(далі ТОВ «Лана-ЛТД») тоді як за умови реального виконання спірних операцій несплата названими постачальниками відповідних сум ПДВ до бюджету не може бути підставою для позбавлення Підприємства податкової вигоди.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Білоцерківська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. Основним доводом касаційної скарги скаржником зазначено відсутність факту надмірної сплати суми ПДВ до бюджету внаслідок наявності ознак фіктивного підприємництва у діяльності названих постачальників позивача.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Білоцерківської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, згідно з якими позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування за березень 2004 року у розмірі 434172 грн., донараховано штрафні санкції у сумі 160460 грн. та визначено податкове зобовязання з ПДВ у сумі 300492 грн. (у тому числі 200328 грн. за основним платежем та 100164 грн. за штрафними санкціями) слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 30.08.2006 №2043/23-02/25295798/280, про безпідставне включення Підприємством до податкового кредиту сум ПДВ за наслідками здійснення операцій з придбання товару (коларголу у кількості 1050 кг загальною вартістю 3675004,20 грн., у тому числі 612500,70 грн. ПДВ) у ПП «Варстал»та поставки продукції (білил цинкових у кількості 20 тонн вартістю 132000грн., у тому числі 22000 грн. ПДВ), виконаної ТОВ «Лана-ЛТД»на користь Підприємства. За посиланням відповідача, відсутність названих контрагентів за місцезнаходженням, невідображення ними у складі податкових зобовязань за відповідний період та несплата до бюджету необхідної суми ПДВ свідчить про неправомірність включення позивачем оспорюваної суми податку до податкового кредиту з подальшим визначенням відємного сальдо для отримання відшкодування з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 цієї ж статті Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

В силу вимог підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів відємна різниця між податковими зобовязаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за умови фактичного здійснення господарської операцій підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

У розгляді цієї справи Білоцерківською ОДПІ не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого Підприємством заявлено до відшкодування оспорювану суму ПДВ.

Відповідачем також не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, спрямування цих операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди, обізнаність позивача про протиправний характер діяльності його контрагентів, що полягав у спрямованості їх дій на ухилення від оподаткування, тощо.

Власне реальність виконання операцій з поставки товарів позивачеві (за результатами виконання яких Білоцерківська ОДПІ визнала необґрунтованим формування податкового кредиту Підприємства) податковим органом не оспорюється. Факт перевезення придбаних товарів, їх отримання та оприбуткування позивачем зясовано судами за результатами оцінки наявних у справі доказів (договорів поставки, товарно-транспортної накладної, посвідченням про відрядження працівника Підприємства для отримання сировини, сертифікатів аналізу поставленої продукції тощо).

Доводи податкового органу про обовязковість наявності такої підстави для виникнення у платника права на бюджетне відшкодування, як факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету, обґрунтовано не було взято до уваги судовими інстанціями.

Адже згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування повязане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить, що термін «сплата податку»вживається в розумінні сплати податку покупцем у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобовязана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у звязку з невиконанням іншими платниками податку постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обовязку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Наведена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням викладеного суди цілком обґрунтовано визнали незаконними оспорювані податкові повідомлення-рішення, у звязку з чим процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали місцевого і апеляційного судів не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Київської області від 11.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2008 у справі №А 6/096-07 (22-а-2905/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді: Н.Є. Маринчак С.Е. Острович О.І. Степашко Є.А. Усенко