Постанова № 18168241, 04.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2011 р. м. КиївК-25399/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі СДПІ)

на постанову господарського суду Запорізької області від 14.08.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2008

у справі № 5/119/07-АП

за позовом відкритого акціонерного товариства «Мотор Січ»(далі Товариство)

до СДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобовязання утриматися від вчинення певних дій.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2007 №0000010802/2 та про зобовязання СДПІ в подальшому утриматись від застосування положень, що містяться у листі Державної податкової адміністрації України від 29.08.2006 №16071/7/16-1517, відносно Товариства.

Постановою господарського суду Запорізької області від 14.08.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2008, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано з тих мотивів, що в даному разі граничним строком оплати зобовязань за спірним податковим векселем є строк сплати зобовязань за податковою декларацією з ПДВ за листопад 2006 року (до якої позивачем було включено вексельну суму), а тому застосування до Товариства штрафних санкцій за несвоєчасне погашення зобовязань за цим векселем є незаконним; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено з підстав їх непідвідомчості адміністративному суду.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що строк погашення податкових зобовязань з ПДВ за податковим векселем має визначатись за правилами пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», та наголошує на тому, що на дату поставки спірного векселя у позивача була відсутня підтверджена сума бюджетного відшкодування у тому порядку, як викладено у Методичних рекомендаціях щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів (додаток до листа Державної податкової адміністрації України від 22.12.2005 № 25595/7/16-1517).

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на незявлення у судове засідання представників сторін, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання, справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги СДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що підставою для прийняття СДПІ оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивача зобовязано сплатити штраф з податку на додану вартість у сумі 15267,64 грн., слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 29.12.2006 №248/08-02/14307794, про несвоєчасне погашення Товариством податкових зобовязань за податковим векселем на загальну суму 252676,41грн. від 03.11.2006 № АА124294 зі строком сплати 04.12.2006, оскільки зобовязання у сумі 152676,41 грн. за цим векселем було погашено позивачем за платіжним дорученням від 05.12.2006 № 1500, тобто із затримкою терміном 1 день.

Приймаючи рішення про часткове задоволення цього позову, попередні судові інстанції послалися на те, що погашення зобовязань за спірним векселем відбулося шляхом включення вексельної суми до складу податкових зобовязань по декларації за листопад 2006 року.

Однак при цьому суди не звернули увагу на те, що відповідно до абзацу пятого пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата.

Отже, з огляду на наведений припис Закону та з урахуванням того, що в даному разі строк погашення спірного векселя припав на 04.12.2006 (тобто до граничного строку подачі декларації за листопад 2006 року 20.12.2006), то зобовязання за цим векселем не підлягали включенню до декларації, а мали бути оплачені Товариством грошовими коштами.

А відтак несвоєчасна сплата позивачем зобовязань за спірним векселем є підставою для застосування до Товариства штрафу в порядку підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Викладені в позовній заяві доводи Товариства на наявність у нього на момент поставки спірного податкового векселя підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування (за рахунок якого спірний вексель підлягав погашенню) не підтверджуються документально. Адже у матеріалах справи відсутні докази наявності станом на 03.12.2006 (тобто на дату поставки спірного векселя) висновку податкового органу про підтвердження заявленої Товариством до відшкодування суми ПДВ, яка б дорівнювала або перевищувала вексельну суму за векселем від 03.12.2006 № АА124294 та не була б відшкодована Товариству (не включена до висновку на проведення бюджетного відшкодування).

До того ж, у матеріалах справи відсутні докази подання позивачем до податкового органу заяви про залік суми бюджетного відшкодування в рахунок погашення податкового векселя, як це передбачено абзацом пятим пункту 19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 № 1104. Адже саме подання такої заяви є необхідною підставою для спрямування контролюючим органом належної платникові суми бюджетної заборгованості (за її наявності) в рахунок погашення зобовязань за векселем.

Водночас суди обґрунтовано зазначили, що позовні вимоги стосовно зобовязання СДПІ в подальшому утриматись від застосування положень, що містяться у листі Державної податкової адміністрації України від 29.08.2006 №16071/7/16-1517, не можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді. Адже з урахуванням того, що позов в адміністративному судочинстві подається на захист порушених прав, свобод та інтересів, вимоги відносно утримання від вчинення дій у майбутньому не підлягають розгляду адміністративним судом. Однак суди не застосували необхідних процесуальних наслідків до вказаних позовних вимог, позаяк провадження у справі у цій частині підлягає закриттю відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі задовольнити.

2. Постанову господарського суду Запорізької області від 14.08.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2008 у справі № 5/119/07-АП скасувати.

3. Провадження у справі закрити в частині позовних вимог про зобовязання спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі в подальшому утриматись від застосування положень, що містяться у листі Державної податкової адміністрації України від 29.08.2006 №16071/7/16-1517, відносно відкритого акціонерного товариства «Мотор Січ».

4. В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді: Н.Є. Маринчак С.Е. Острович О.І. Степашко Є.А. Усенко