Ухвала суду № 18167938, 14.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"14" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-15198/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Усенко Є.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року

у справі  №2-а-15050/2008

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд»(надалі –ТОВ «Укрелектромережбуд»)

до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області (надалі - Артемівської ОДПІ Донецької області)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -         

встановив:

У липні 2008 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, поставлено питання про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000642342/0 від 17 квітня 2008 року, №0000642342/1 від 08 травня 2008 року, №0000642342/2 від 22 липня 2008 року, №0000632342/0 17 квітня 2008 року, №0000632342/1 від 08 травня 2008 року, №0000632342/2 від 22 липня 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі не відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що з боку позивача мали місце порушення ним вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено частково. Визнано повністю нечиними (недійсними) податкові повідомлення–рішення Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції від 17 квітня 2008 року №0000642342/0, від 08 травня 2008 року №0000642342/1, від 22 липня 2008 року №0000642342/2 предметами яких визначений податок на додану вартість у загальній сумі 270000,00грн., у тому числі за основним платежем 180000,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 90000,00грн.; визнано частково нечиними (недійсними) податкові повідомлення–рішення від 17 квітня 2008 року №0000632342/0, від 08 травня 2008 року №0000632342/1, від 22 липня 2008 року №0000632342/2 в частині визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 225000,00грн., основного платежу, та 82500,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; в іншій частині позовних вимог відмовлено; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у сумі 1,70грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: позивач правомірно відніс до складу валових витрат вартість операторських послуг, отриманих від Корпорації «ДПЕК»ТОВ «ДПЕК»на загальну суму 900000,00грн.; податковий кредит сформовано позивачем згідно до вимог чинного законодавства.   

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідача, позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Укрелектромережбуд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2007 року, про що складено акт №852/23/31534814 від 04.04.2008 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем: п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, ТОВ «Укрелектромережбуд»включило до складу валових витрат вартість операторських послуг, отриманих від Корпорації «ДПЕК»та ТОВ «ДПЕК»на загальну суму 900000,00грн. та включило до складу валових витрат суми профспілкових внесків до Профспілкової первинної організації ТОВ «Укрелектромережбуд» з фонду оплати праці на загальну суму 54569,00грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартали 2007 року на суму 238642,00грн., у тому числі у 1 півріччі 2007 року на 160502,00грн. (у т.ч.: 2 квартал –160502,00грн.), за 3 квартали 2007 року на 238642,00грн. (у т.ч.: 2 квартал на 160502,00грн., 3 квартал на 78140,00грн.); п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, підприємством віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості послуг у розмірі 180000,00грн., які у подальшому ТОВ «Укрелектромережбуд»не використовується в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності.

За наслідками проведеної перевірки та апеляційного узгодження Артемівською ОДПІ Донецької області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0000642342/0 від 17 квітня 2008 року, №0000642342/1 від 08 травня 2008 року, №0000642342/2 від 22 липня 2008 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 326285,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –87643,00грн.; №0000632342/0 17 квітня 2008 року, №0000632342/1 від 08 травня 2008 року, №0000632342/2 від 22 липня 2008 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 270000,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –90000,00грн.

Як вбачається з касаційної скарги, рішення суду апеляційної інстанції оскаржується відповідачем в частині задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, в процесі здійснення господарської діяльності, було укладено ряд договорів про надання оперативних послуг, а саме, з Корпорацією «ДТЕК»№КО/9 від 29.12.2006 року (а.с.145-148 т.1)та ТОВ «ДПЕК»№ОУ/опер-9 від 02.07.2007 року (а.с.151-154 т.1).

Судом апеляційної інстанції, під час розгляду справи, було встановлено, що зазначені договори були виконані належнижним чином, відповідно до копій первинних бухгалтерських документів, долучених до матеріалів справи.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Щодо формування позивачем податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суд апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області –залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі  Верховним Судом України може бути подана з підстав,  в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.