Постанова № 18167818, 30.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2011 р. м. КиївК-9951/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя

на постанову Господарського суду міста Севастополя від 30 січня 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 травня 2008 року

у справі №20-5/555

за позовом Приватного підприємства «Сервіс-Трейд»(надалі ПП «Сервіс-Трейд»)

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя (надалі ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя)

про визнання протиправними дій, визнання незаконної перевірки, та про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У грудні 2007 року ПП «Сервіс-Трейд»звернулось до суду з позовом (з урахуванням уточнень до позову), в якому просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя №0000542301/0 від 08.11.2007 року в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1948849,00грн., з яких: 1299193,00грн. основний платіж, 649656,00грн. штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставин справи, а тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення, на підставі акту перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 30 січня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 травня 2008 року, позовні вимоги задоволено.

Мотивуючи свої висновки, суди попередніх інстанції керувались тим, що Закон України «Про податок на додану вартість»право покупця на податкових кредит не повязує з дійсністю отриманих податкових накладних, так як право на податковий кредит виникає у покупця з моменту саме акту отримання податкових накладних. При цьому покупець не зобовязаний перевіряти достовірність або правомірність підпису на кожній податковій накладній, і тим більш не зобовязаний перевіряти кожний отриманий документ на предмет його дійсності або недійсності. За таких обставин, висновок податкового органу про неправомірність включення до податкового кредиту суми податків сплачених підприємством по спірним податковим накладним в розмірі 1096163,20грн. не відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», а тому позивачем правомірно було включено зазначену суму податку до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову у задоволені позовних вимог посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що з 18.10.2007 року по 26.10.2007 року працівником ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя була здійсненна невиїзна позапланова документальна перевірка приватного підприємства «Сервіс-Трейд»з питань правових відносин з Приватним підприємством «Кіото-Інвест»за період з 01.04.2005 року по 15.07.2007 року, за результатами якої складено акт №265/10/23-130/32646010/103 від 31.10.2007 року.

В згаданому акті, на думку податкового органу, позивачем порушено вимоги:

- п.5 Наказу Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.1997 року «Про порядок заповнення податкової накладної», яке призвело до заниження суми податку на додану вартість на 1096163,20грн.

- п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 203141,21грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем 08.11.2007 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000542301/0про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 1299193,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 649656,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що у позивача були наявні усі податкові накладні, які підтверджують податковий кредит, тому нарахування податкового зобовязання податковим органом є неправомірним.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може з огляду на таке.

Як вбачається з вказаного акту, під час перевірки податковим органом було встановлено завищення податкового кредиту в сумі 1299304,00грн. в період з 01.04.2005 року по 15.07.2007 року.

На виконання умов договору б/н від 03.01.2007 року ПП «Кіото-Інвест»на адресу ПП «Сервіс-Трейд»були виписані накладні. При цьому, довіреності на отримання товару не виписувались, дебіторська заборгованість (01.07.2007р.) по розрахунках з ПП «Кіото-Інвест»становить 149297,50грн. ПП «Сервіс-Трейд»не є виробником реалізованої продукції. Виписані ПП «Кіото-Інвест»податкові накладні (без номерів) на загальну суму 839614,10грн. в т.ч. ПДВ 139935,84грн. були включені ПП «Сервіс-Трейд»у 2007 році до реєстрів отриманих податкових накладних.

Згідно листа директора ПП «Сервіс-Трейд»Потабачного І.В. №04/10 від 23.10.2007 року всі фінансово-господарчі документи вилучені слідчим відділом Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації м. Севастополя. Слідчим до перевірки були надані всі документи, що вилучені у позивача, однак, серед наданих слідчим документів відсутні податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит на загальну суму 203141,21 грн.

Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи від 16.10.2007 року у кримінальній справі №970214 підписи на податкових накладних виконані не директором ПП «Кіото Інвест», а іншою невідомою особою.

Крім того, в обґрунтування своїх висновків щодо неправомірного включення позивачем до податкового кредиту спірної суми ПДВ за відповідний період, податковий орган посилається на те, що відповідно до наказу від 24.03.2005 року №1/к громадянин ОСОБА_2 був призначений директором ПП «Кіото-Інвест», а згідно з наказом від 05.06.2005 року №4-к був звільнений з посади директора ПП «Кіото-Інвест»та 01.12.2006 року призначений директором ПП «Сервіс-Трейд»відповідно до наказу №5-к, тому податковим органом зроблено висновок про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість саме за період, коли ОСОБА_2 був одночасно директором двох підприємств. За таких обставин твердження позивача про необізнаність щодо справжності підпису на податкових накладних не відповідає дійсності.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пунктом 7.4 ст.7 вказаного Закону передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, приймаючи оскаржувані рішення, суди дійшли висновку про те, що для правомірного віднесення позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість достатньо таких підстав, як наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість.

Разом з тим п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність здійснення робіт (послуг).

Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, здійснення робіт (послуг) є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість.

У періоді, за яким здійснено перевірку контролюючим органом встановлено, що між ПП «Кіото-Інвест»та ПП «Сервіс-Трейд»довіреності на отримання товару не виписувались, крім того колегія суддів звертає увагу на те, що вимогу судів перешої та апеляційної інстанції учасниками процесу не надано жодних інших первинних бухгалтерських документі (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні тощо), які б свідчили про факт виконання (здійснення) договору укладеного між сторонами.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, прийняте відповідачем 08.11.2007 року податкове повідомлення-рішення №0000542301/0 про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 1299193,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 649656,00грн. є цілком обґрунтованим та законним.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя задовольнити.

Постанову Господарського суду міста Севастополя від 30 січня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 травня 2008 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог Приватному підприємству «Сервіс-Трейд»до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя про визнання протиправними дій, визнання незаконної перевірки, та про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000542301/0 від 08.11.2007 року відмовити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.