Ухвала суду № 18167341, 14.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2011 р. м. КиївК-6686/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008

у справі № 15/210 Господарського суду Рівненської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамет-Рівне»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Рівненської області від 22.06.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008, позов ТОВ «Керамет-Рівне»задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 15.12.2006 № 0004022342/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 201216,9 грн. (в т.ч. 182924,5 грн. основний платіж та 18292,4 грн. штрафні (фінансові) санкції), № 0004032342/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 220946,2 грн. (в т.ч. 156701,5 грн. основний платіж та 64244,7 грн. штрафні (фінансові) санкції), № 0000192342/1/23-121 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 2073,61 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Рівне просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій порушено підпункт 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), підпункт 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, ДПІ у м. Рівне проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Керамет-Рівне»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 16.12.2005 по 30.09.2006р.р., за результатами якої складений акт від 08.11.2006 № 910/23-100/33982453 та прийняті вказані податкові повідомлення-рішення.

Згідно з актом перевірки ТОВ «Керамет-Рівне» в порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР включив до складу валових витрат вартість отриманого від ПП «Деметрія» протягом липня серпня 2006 року товару на загальну суму 731698,14 грн., а до податкового кредиту - податок на додану вартість в загальній сумі 146339,6 грн., тоді як ПП «Деметрія»з листопада 2006 року не знаходиться за юридичною адресою, внаслідок чого у податкового органу відсутня можливість встановити наявність зв'язку операцій з поставки з господарською діяльністю товариства.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 ст.5 Закону № 334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звязності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В судовому процесі встановлено, що акти прийому-передачі складені у період серпень вересень 2006 року, податкові накладні, виписані позивачу ПП «Деметрія»від 19.07.2006 № 2607, № 19072, від 28.07.2006 № 2807, від 02.08.2006 № 0208/1, від 04.09.2006 № 04/09, від 31.08.2006 № 3108/2, від 08.09.2006 № 08/09; видаткові накладні від 26.09.2006 № ВП-26/09, від 04.09.2006 № ВП-04/09, від 01.09.2006 № ВП-01/09 від 27.09.2006 № ВН-27/09, від 30.11.2006 № ВН 30/11, від 19.07.2006 № 19/072, від 06.09.2006 № ВП-06/09, від 08.09.2006 № ВП-08/09, від 02.08.2006 № ВП/02/08 на поставку металобрухту, є тими документами, якими зафіксовані факти здійснення господарських операції. Витрати, понесені в межах цих господарських операцій, включені до складу валових витрат у перевіряємий період. ДПІ не оспорює факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Деметрія»; інших доводів на заперечення позову, окрім як посилання на неможливість провести зустрічну перевірку постачальника, не наводить. Позивач надав суду приймально-здавальні акти, що містять, зокрема інформацію стосовно перевезення металобрухту ( марка та власник автомобіля (ТОВ «Керамет-Рівне»і ПП «Деметрія»), номер державної реєстрації автомобіля, номер шляхового листа, прізвище водія) (а.с.68,74-77).

Задовольняючи позов, суди правильно виходили з того, що за своїм змістом наведені норми Закону № 334/94-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Враховуючи вище викладені обставини, витрати за оплату виконаних робіт в сумі 731698,14 правомірно включені до складу валових витрат ТОВ «Консенсус», оскільки факт придбання наведених послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із абзацами 1, 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР в редакції, чинній до 01.01.2007 (дата набрання чинності Законом України від 30.11.2006 № 398-V), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали, що позивач правомірно сформував у перевіряємому періоді податковий кредит, оскільки суми податкового кредиту підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, що узгоджується з приписами Закону № 168/97-ВР.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Рівненської області від 22.06.2007, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Є.А.Усенко

Судді підпис Г.К.Голубєва

підпис М.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підпис С.Е.Острович