Ухвала суду № 18167123, 19.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-19979/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Федорова М.О.

суддів:                    Голубєвої Г.К.

                    Карася О.В.

                    Островича С.Е.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010

у справі № 2а-40366/09/2070

за позовом          Споживчого товариства „Житлово –будівельний кооператив „Авантаж”

до          Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про          визнання нечинним податкового повідомлення –рішення

ВСТАНОВИВ:

Споживче товариство „Житлово –будівельний кооператив „Авантаж” звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001391520/0 від 20.07.2009.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2009 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2009 скасовано, прийнято нову постанову, якою визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001391520/2 від 20.07.2009.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2009, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2009 залишити в силі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питання включення до податкової звітності з податку на додану вартість за червень, липень, грудень 2008 року та січень, березень 2009 року та складено акт № 1330/15-219/31233747 від 13.07.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001391520/0 від 20.07.2009, яким визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2537449, 50 грн., в тому числі основний платіж - у розмірі 1691633 грн. та штрафні санкції на суму 845816,50 грн.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1 та п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР, завищено суму податкового кредиту та занижено податок на додану вартість до сплати у розмірі 1759118, 98 грн.

У січні 2008 року одним із постачальників позивача, а саме АТЗТ „Фінансова компанія „Авантаж” виписано податкову накладну №1 від 08.01.2008 на загальну суму 42145349, 37 грн. (в т.ч. ПДВ - 7024224,9 грн.), яку позивачем до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду (січень 2008 року) не включено.

За період червень 2008 року, липень 2008 року, грудень 2008 року, січень 2009 року, березень 2009 року позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по вказаній податковій накладній не в повному обсязі, а саме: по декларації з ПДВ за березень 2009 року на суму 1500000 грн.( в т.ч. ПДВ 300000 грн.); по уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ до декларації за червень 2008 року - на суму 581287, 77 грн. (в т.ч. ПДВ - 116257, 55 грн.); по уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ до декларації за липень 2008 року - на суму 1004854 грн. (в т.ч. ПДВ 200970,8 грн.); по уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ до декларації за січень 2009 року - на суму 3000000 грн. (в т.ч. ПДВ 600000 грн.); по уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ до декларації за грудень 2008 року на суму 175999, 17 грн.. (в т.ч. ПДВ - 35199, 83 грн.); по декларації з ПДВ за січень 2009 року - на суму 2533454 грн. (в т.ч. ПДВ 506 690,8 грн.)

Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна №1 від 08.01.2008 виписана на загальну суму 42145349, 37 грн. (в т.ч. ПДВ - 7024224,9 грн.), однак Позивачем до складу податкових кредитів (червень, липень, грудень 2008, січень, березень 2009 року) за цією податковою накладною включено суми ПДВ у розмірі 1759118, 98 грн., залишок ПДВ у розмірі 5 265105, 92 грн. залишився позивачем не використаним.

Відповідач згідно акту перевірки знімає частково використані суми ПДВ з податкових кредитів первіряємих періодів, та здійснює донарахування податкового зобов’язання без проведення відповідного відновлення в податковому обліку по даті фактичного отримання податкової накладної червень 2008 року.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яких платник податків зобов’язаний дотримуватися, і виключно за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідач вважає, що позивач не мав права на податковий кредит у перевіряємих періодах червень, липень, грудень 2008, січень, березень 2009 року та повинен був включити повністю усю суму ПДВ за податковою накладною №1 від 08.01.2008 до податкового кредиту січня 2008 року.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Підпункт 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, передбачає, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань із цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку в податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що доводи відповідача спростовуються матеріалами справи, ніяких донарахувань сум податку на додану вартість позивачем проведено не було.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач має право на податковий кредит, підтверджується фактичною оплатою товару, в тому числі і податку на додану вартість в ціні товару та податковим органом не було встановлено фактів порушення позивачем податкового законодавства.

          З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010 у справі № 2а-40366/09/2070 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

          Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010 у справі № 2а-40366/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

С.Е. Острович

Т.М. Шипуліна