Ухвала суду № 18167092, 19.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2011 року м. КиївК/9991/24093/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.,

Мороз Л.Л.,

Смоковича М.І.,

Штульман І.В.

розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 22 листопада 20010 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області та Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області та Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 22 листопада 20010 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2011 року позов задовольнено частково. Визнано дії управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області щодо недонарахування та недовиплати ОСОБА_1 допомоги, передбаченої ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»протиправними.Визнано дії управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо недонарахування та недовиплати ОСОБА_1 доплати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»протиправними. Зобовязано управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 40 % від мінімальної заробітної плати визначеної законодавством щомісячно, за період з 1 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області 6,80 грн. державного мита на користь держави з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області. Зобовязати управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні двох мінімальних заробітних плат визначених законодавством щомісячно, за період з 1 квітня 2010 року по 01 вересня 2010 року.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та відмовти в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є непрацюючою пенсіонеркою за віком та постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підстави для невиплати позивачеві державної та додаткової пенсій у відповідності до ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.05.2010 року по 01.10.2010 року були відсутні, оскільки зміни у зазначені статті не вносились.

З таким висновком судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоровя, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України Закону України «Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Згідно до ст. 39 цього ж Закону непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території раіоактивного забруднення проводиться доплата у таких розмірах: у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Відповідно до Закону України 28 грудня 2007 року N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»дію положень ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»на 2008 р. були призупинені в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) пункти зазначеного Закону, якими було призупинено дію ст. 37, 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що рішення Конституційного суду в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, позивач має право на перерахунок доплати до пенсії з 01.05.2010 року по 01.10.2010 року, враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, ст.37, 39 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Управління праці і соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації є неналежним відповідачем по вимогах, що стосуються доплат до пенсій непрацюючим пенсіонерам.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області відхилити, постанову Олевського районного суду Житомирської області від 22 листопада 20010 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Суддя Л.Л. Мороз