Ухвала суду № 18167085, 12.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2011 р.                    м. Київ                                        К/9991/12257/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Федорова М.О.

суддів:                    Голубєвої Г.К.

                    Карася О.В.

                    Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання           Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 05.07.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу розглянувши касаційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011

у справі № 2а-26486/10/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна

фабрика „Калінівська”

до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції

Донецької області

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю „Восточна

індустріальна група”

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень –рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Центральна збагачувальна фабрика” „Калінівська” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень–рішень № 0000052334/0 від 09.09.2010, № 0000052334/1 від 30.09.2010, № 0000052334/2 від 09.11.2010.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 постанову постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 30.04.2010 та складено акт № 1740/23-311/00176489 від 30.08.2010.

          За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000052334/0 від 09.09.2010, № 0000052334/1 від 30.09.2010

В порядку адміністративного оскарження прийнятих рішень до Державної податкової адміністрації у Донецькій області у зв’язку з частковим задоволенням скарги позивача прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052334/2 від 09.11.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість 308326 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 154163 грн.

Перевіркою встановлено, що договори, укладені позивачем з третьою особою товариством з обмеженою відповідальністю „Восточна індустріальна група”, договір № 65 від 02.03.2009, № 57 від 05.05.2009, оскільки мають ознаки нікчемності, не містять істотних умов, встановлених законом, що вказує на безтоварний характер проведених операцій.

Під час проведення перевірки позивачем не надані документи, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей та сировини, які передбачені зазначеними договорами з ТОВ „Восточна індустріальна група”, що порушує п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР.

Висновок про нікчемність господарських договорів відповідач обґрунтовує відсутністю документів, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей та сировини та відсутності у третьої особи необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відповідачем встановлені взаємовідносини позивача з ТОВ „Восточна індустріальна група”, за якими у травні 2010 року позивачем отримано товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1517510,87грн., в т.ч. ПДВ 252918,48грн.

За змістом договорів № 65 від 02.03.2009 та № 57 від 05.05.2009 ТОВ „Восточна індустріальна група” прийняло на себе зобов’язання поставити позивачу за його замовленням продукцію без зазначення у договорах певного переліку та обсягу такої продукції.

Позивачем отримано за господарськими операціями товарно-матеріальні цінності та сировину, а саме керосин, дизельне паливо, масло ПОД, залізорудний концентрат, цинк хлористий, конфлок, труба, промпродукт на загальну суму 1517510,87 грн., у т.ч. ПДВ 252918,48грн., відображено у головній книзі за 2010 рік, відомостях по балансових рахунках 203/1, 203/2, 201, 207, 641, 631/м за травень 2010 року, що підтверджується наданими до перевірки видатковими та податковими накладними та актів прийому-передачі із зазначенням істотних умов такої господарської операції.

Відповідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз наведених норм Закону дає підстави для висновку про те, що включення сум ПДВ до податкового кредиту є обґрунтованим у разі фактичного здійснення господарської операції, яка підтверджена належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відповідачем не встановлено ознак недійсності фактично вчинених позивачем та третьою особою правочинів у вигляді господарських операцій.

          Також, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до довідки про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ „Восточна індустріальна група” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ВАТ “ЦЗФ “Калінінська” за період травень 2010року, складена Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м.Донецька № 2195/23-2/36380547 від 16.12.2010 встановлені відносини між позивачем та третьою особою з поставки продукції за договорами № 65 від 02.03.2009 та № 57 від 05.05.2009.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач мав право на податковий кредит, оскільки операції з придбання товарів були фактично здійснені.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримано товар відповідно до товарних та податкових накладних, здійснив оплату цього товару та використав його у власній господарській діяльності.

Отже, позивач виконав усі вимоги закону, що надає право на формування податкового кредиту, а тому податок на додану вартість включений позивачем до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість правомірно.

          З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 у справі № 2а-26486/10/0570 залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 у справі № 2а-26486/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна