Ухвала суду № 18166554, 28.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-19425/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі –ДПІ)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2008

у справі № 28/179А

за позовом Львівського дочірнього підприємства Датської компанії «Сіка Футвеер А/С»(далі –Підприємство)

до ДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Гудзія Д.М.,

відповідача –не з’явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ від 13.10.2006 №0001672320/0/23571 та від 26.12.2006 №0001672320/1/29214.

Постановою господарського суду Львівської області від 05.09.2007 у позові відмовлено з мотивів відсутності у справі первинних документів, що містять достатню інформацію про обсяг, зміст та вартість наданих позивачеві інформаційно-консультативних та маркетингових послуг. Наведене, за висновком місцевого суду, а також неподання Підприємством доказів використання результатів цих послуг у власній діяльності та отримання економічного ефекту від такого використання виключає правомірність відображення вартості цих послуг у складі валових витрат позивача.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2008 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорювані акті індивідуальної дії визнано нечинними. У прийнятті цього рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявні у справі акти виконаних робіт з достатньою повнотою розкривають зміст операції з поставки спірних послуг, тоді як економічна ефективність витрат на оплату послуг не є обов’язковою умовою для формування валових витрат.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення господарського суду Львівської області, посилаючись на безпідставне скасування апеляційним судом правильної та вмотивованої постанови суду першої інстанції.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що:

- ДПІ було проведено виїзну планову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.06.2006, оформлену актом від 02.10.2006 №368/271/23-031/31804649;

- у названому акті зафіксовано, зокрема, факт завищення позивачем валових витрат у 2004 році на 177572 грн. та у 2005 році –на 414 500 грн. внаслідок включення до їх складу:

вартості консультативних, консалтингових та маркетингових послуг, наданих Підприємству його засновником – компанією «Сіка Футвеер А/С»- за контрактом «Про надання послуг»від 26.03.2003 №3; вказаний висновок податкового органу ґрунтується на тому, що надані позивачем акти виконаних робіт (якими опосередковувалося надання спірних послуг) не містять вичерпної інформації про зміст, обсяг та вартість спірних послуг;

вартості робіт (послуг) по встановленню і запуску обладнання, яка підлягає віднесенню на збільшення вартості групи основних фондів і таким чином амортизується;

- наведені обставини стали підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 13.10.2006 №0001672320/0, згідно з яким Підприємству визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 203337 грн. (у тому числі 135993 грн. за основним платежем та 67344 грн. за штрафними санкціями);

- за наслідками оскарження позивачем цього рішення в адміністративному порядку зазначений акт індивідуальної дії було частково скасовано та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2006 №0001672320/1/29214, за яким позивачеві донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 124302 грн. (у тому числі 82868 грн. за основним платежем та 41434 грн. за штрафними санкціями).

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності формування позивачем валових витрат за наслідками здійснення операцій з поставки спірних послуг.

Розглядаючи це питання, попередні інстанції дійшли різних висновків щодо наявності документального підтвердження власне факту надання цих послуг.

Так, суд першої інстанції, аналізуючи зміст актів виконаних робіт від 28.05.2004 № 1 та від 26.09.2005 №2, дійшов висновку про відсутність у цих актах інформації про вартість одиниці кожної окремої послуги, зміст кожної окремої послуги, як того вимагає стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Однак апеляційний суд обґрунтовано не погодився з такою юридичною оцінкою доказів, зазначивши, що з огляду на зазначення у вказаних актах детального переліку наданих послуг (що, по суті, і становить їх зміст), кількості годин, витрачених виконавцем на надання відповідної послуги, та загальної вартості спірних послуг, такі акти відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів.

А відтак витрати на оплату спірних послуг не можна вважати такими, що не відповідають вимогам підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(тобто такими, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку).

Не можна погодитися і з висновком місцевого суду про те, що відсутність доказів впровадження позивачем результатів наданих послуг у господарську діяльність Підприємства та недоведення останнім економічної доцільності спірних послуг виключає зв’язок цих послуг з господарською діяльністю позивача.

Адже з огляду на пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», за яким валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, умовою для включення вартості послуг до валових витрат підприємства є саме призначення таких для використання у господарській діяльності. Тобто, в даному разі зв’язок наданих послуг з господарською діяльністю Підприємства має бути встановлений шляхом аналізу призначення результатів цих послуг з урахуванням їх сутності.

З установлених судами фактичних даних випливає, що сфера наданих послуг цілком відповідає діяльності Підприємства. Власне ж оцінка доцільності придбання послуг перебуває поза компетенцією податкового органу, позаяк стосується діяльності позивача як самостійного суб’єкта господарювання.

Водночас слід зазначити, що господарська операція платника у межах його діяльності не обов’язково має бути прибутковою, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати очікуваної вигоди, доходу від конкретної операції.

Не можна визнати обґрунтованим і посилання податкового органу на необхідність віднесення на збільшення вартості основних фондів витрати на оплату робіт (послуг) по встановленню і запуску обладнання.

Так, відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 названого Закону амортизації підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Оскільки роботи (послуги) з встановлення і запуску обладнання не мають наслідком поліпшення основних фондів, відновлення їх робочого стану тощо, тобто не змінюють вартісних та якісних характеристик об’єктів основних фондів, а стосуються власне їх використання, то дія наведеного припису Закону не поширюється на порядок податкового обліку витрат на оплату таких робіт (послуг).

Таким чином, Підприємство обґрунтовано включило до складу валових витрат витрати на оплату спірних послуг. Такі дії відповідають приписам підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

А відтак процесуальних підстав для скасування оскаржуваного рішення апеляційної інстанції не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                                                                       

УХВАЛИВ:

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2008 у справі № 28/179А залишити без змін, а касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва Н.Є. Маринчак С.Е. Острович Є.А. Усенко