Ухвала суду № 18166549, 28.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-25769/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Львівської області від 07.11.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2007

у справі № 25/212-А (5/1084-25/181)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Самара-Сервіс»(далі –Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Львівської області від 07.11.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008, позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 15.11.2005 №0008052300/0 з тих мотивів, що висновок про заниження позивачем об’єкта оподаткування з податку на прибуток у перевірений період було зроблено податковим органом без дослідження первинних документів позивача та фактично спростовується останніми.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що оспорювану суму податкового зобов’язання з податку на прибуток було донараховано позивачеві з підстав невідповідності даних бухгалтерського обліку Товариства даним декларації останнього з податку на прибуток.

З огляду на нез’явлення у судове засідання представників сторін, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання, справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що фактичною підставою для прийняття ДПІ оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 5415грн. (у тому числі 3610 грн. за основним платежем та 1805 грн. за штрафними санкціями), слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 07.11.2005 №123/23-13821388, про наявність розбіжностей між показниками бухгалтерського обліку платника та даними декларації Товариства з податку на прибуток за IV квартал 2003 року відносно сум скоригованого валового доходу та скоригованих валових витрат.

Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (підпункт «б»).

Водночас, як вбачається з установлених судами обставин справи, власне факт заниження позивачем об’єкта оподаткування податку на прибуток у перевірений період документально не підтверджується. Адже суди на підставі дослідження бухгалтерських документів Товариства за наслідками перевірки здійсненого позивачем розрахунку суми податкового зобов’язання з названого податку підтвердили правильність такого розрахунку. Відповідачем, в свою чергу, не зазначено, в чому саме полягали допущені позивачем порушення правил ведення податкового обліку, та якими саме документами це підтверджується.

Доводи касаційної скарги стосуються фактично оцінки доказів, які вже були предметом дослідження попередніми судовими інстанціями та правильності встановлення ними обставин справи, що з урахуванням припису статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України

Зазначаючи про порушення судами норм матеріального і процесуального права, скаржник фактично вдається до заперечення обставин, установлених попередніми інстанціями, та спростування здійсненої ними оцінки доказів у справі.

Проте відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відтак відповідні доводи, перевірка яких перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги.

З урахуванням викладеного визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних рішень місцевого та апеляційного судів не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                                                                       

УХВАЛИВ:

Постанову господарського суду Львівської області від 07.11.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2007 у справі №25/212-А (5/1084-25/181) залишити без змін, а касаційну скаргу державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва Н.Є. Маринчак С.Е. Острович Є.А. Усенко