Постанова № 18166463, 28.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2011 р. м. КиївК-747/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А., при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 14.09.2007

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008

у справі № А-6/176А (22-а-1786/08)

за позовом закритого акціонерного товариства «Авангард»(далі - ЗАТ «Авангард»)

до ДПІ

та Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області (далі Управління),

за участю прокуратури Івано-Франківської області,

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача Мужика Л.І.,

відповідача (ДПІ) Ярмака М.М.,

Генеральної прокуратури України Суходольських С.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 19.06.2006 №000046230/0 та про зобовязання ДПІ надати висновок Управлінню із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 14.09.2007 позов задоволено частково; оспорюваний акт індивідуальної дії визнано нечинним, а в решті позову відмовлено. У прийнятті цього рішення місцевий суд виходив, зокрема, з того, що ЗАТ «Авангард»було правомірно включено до податкового кредиту за загальною декларацією суму ПДВ, сплачену у складі вартості придбаних для використання у власній господарській діяльності основних засобів.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобовязання ДПІ надати висновок Управлінню із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, із закриттям провадження у справі в цій частині у звязку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін з тих самих мотивів.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить частково скасувати оскаржувані рішення у справі та повністю відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»не передбачено будь-яких винятків щодо формування податкового кредиту платників, яким запроваджено спеціальний порядок використання ПДВ, у звязку з чим сума цього податку, сплачена сільськогосподарським товаровиробником у складі вартості обладнання, придбаного для використання у власній господарській діяльності, включається до податкового кредиту саме спеціальної декларації.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників провдаження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що:

- ДПІ було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ЗАТ «Авангард»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за березень 2006 року, оформлену актом від 13.06.2006 №193-2350-00853582;

- в ході цієї перевірки було встановлено, що позивач на порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271 (далі Порядок акумуляції та використання коштів), віднесено до складу податкового кредиту загальної податкової декларації з ПДВ № 3 суми ПДВ за операціями з придбання основних засобів та робіт, які призначені для виробництва власної сільськогосподарської продукції;

- наведена обставина стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, за яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2006 року у розмірі 262623 грн.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо порядку відображення сільськогосподарським товаровиробником операцій з придбання основних фондів у декларації з податку на додану вартість.

Розглядаючи це питання, обидві попередні інстанції виходили, зокрема, з того, що пункт 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»не містить прямої вказівки на його застосування при здійсненні операцій, повязаних з тим чи іншим придбанням сільськогосподарським товаровиробником основних засобів та матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Оскільки позивачем дотримано вимоги підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 вказаного Закону при розрахунку сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позову.

Втім з такою правовою оцінкою обставин справи погодитися не можна. Так, пунктом 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, зокрема, що сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також молочну продукцію та мясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 вказаної статті (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) зупинено до 1 січня 2007 року дію пункту 7.7 статті 7 пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та мяса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість») суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та мяса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобовязань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто відємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобовязань наступних звітних періодів.

Наведене дає підстави для висновку, що при визначенні обєкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», і податкове зобовязання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобовязання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями із придбання основних засобів, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності включення позивачем сум ПДВ з вартості придбаних основних засобів до загальної декларації із цього податку, є такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Водночас закриття апеляційним судом провадження у справі в частині позовних вимог про зобовязання ДПІ надати Управлінню висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, відповідає нормам процесуального закону та є правильним.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області задовольнити.

2. Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 14.09.2007 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008 у справі № А-6/176А (22-а-1786/08) скасувати в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 19.06.2006 №0000462320/0.

У цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008 у справі № А-6/176А (22-а-1786/08) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді: Г.К. Голубєва Н.Є. Маринчак С.Е. Острович Є.А. Усенко