Ухвала суду № 18166455, 05.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2011 р. м. КиївК-42510/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 05.07.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010

у справі № 2а-1031/10/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Полтаваобленерго”

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Полтаваобленерго” звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень № 0000602302/0 від 16.11.2009 та № 0000602302/1 від 18.01.2010.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Державна податкова інспекція у м. Полтаві просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009 та складено акт № 2359/23-4/00131819 від 04.11.2009

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000602302/0 від 16.11.2009, яким позивачу відповідно до підпункту ”б” п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено податкове зобовязання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарської організації (державних унітарних підприємств та їх обєднань), що вилучається до бюджету в загальному розмірі 2800600 грн.

Перевіркою встановлено порушення ст. 60 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 № 835-УІ, відповідно до якої у разі неприйняття господарськими товариствами, у статутному фонді яких є корпоративні права, та господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах господарських товариств, частка держави яких складає не менше 50 відсотків, рішення про нарахування дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006, 2007 та 2008 роки до 01.06.2009, такі господарські товариства сплачують частину чистого прибутку до державного бюджету у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, до 01.06.2009.

Позивач є відкритим акціонерним товариством, у статутному фонді якого 25% (55240001 штук) акцій належать державі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2004 № 794 утворено Національну акціонерну компанію „Енергетична компанія України” у формі акціонерного товариства та передано в її статутний фонд пакет акцій, що належить державі в статутному фонді позивача у розмірі 25% акцій (55240001 штук).

Згідно повідомлень реєстратора акцій товариство з обмеженою відповідальністю „Інтер-сервіс-реєстр” від 03.07.2008 вих. № 2855/АТ, від 30.09.2008, вих. № 3315/АТ, від 12.01.2009 № 3648/АТ станом з 30.06.2008 по 31.12.2008 25 % (55240001 штук) були зареєстровані за Фондом державного майна України.

Відповідно до витягу із вищезазначеної загальнодоступної інформаційної бази даних, розміщеної на офіційному сайті Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, лише 19.03.2009 внесено запис за даними зберігача - Відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України” про власника пакету акцій позивача у розмірі 25% Фонд держмайна України.

Статтею 60 Закону України „Про державний бюджет на 2009 рік” визначено, що у разі неприйняття господарськими товариствами, у статутному фонді яких є корпоративні права держави, та господарськими товариствами, 50% і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах господарських товариств, частка держави яких складає не менше 50% відсотків, рішення про нарахування дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006, 2007 та 2008 роки до 01.06.2009, такі господарські товариства сплачують частину чистого прибутку до державного бюджету у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, до 01.06.2009.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що до кола юридичних осіб, на яких поширюється дія ст. 60 віднесено, господарські товариства, у статутному фонді яких державі належить пакет акцій та корпоративні права, а також господарські товариства, 50% і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах господарських товариств.

Оскільки у відкритого акціонерного товариства „Полтаваобленерго” частка держави у статутному фонді складає 25%, тому норми ст. 60 Закону України „Про державний бюджет на 2009 рік” на нього не поширюються.

При обчисленні дивідендів, що підлягають вилученню до бюджету, за результатами фінансово-господарської діяльності позивача за весь 2008 рік податковим органом не визначено протягом якого періоду 2008 року частка держави у статутному фонді ВАТ „Полтаваобленерго” безпосередньо перебувала в управлінні держави та не встановлено чи належали державі корпоративні права на цю частку в перевіряємому періоді.

Судами встановлено, що корпоративні права передавалися уповноваженим органам чи господарським організаціям (враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 № 1005 (набрала чинності 25.11.2008) була визнана такою, що втратила чинність вищевказана постанова КМУ від 22.02.2208 р. № 66 „Про передачу Фондові державного майна пакетів акцій відкритих акціонерних товариств”, та пунктом 2 зобовязано Фонд держмайна у триденний строк передати НАК „Енергетичній компанії України”, зокрема пакет акцій ВАТ „Полтаваобленерго” в розмірі 25%).

Вище зазначеною постановою не встановлено обовязку позивача щодо сплати зазначених платежів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, при винесені спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем застосовано процедуру, передбачену Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який згідно з преамбулою є спеціальним законом з питань оподаткування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 1.2 статті 1 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими запонами України. Відповідно до пункту 1.5 статті 1 вказаного Закону штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій, яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Встановлення податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до статті 92 Конституції України та статті 1 Закону України „Про систему оподаткування” проводиться виключно законами про оподаткування, до яких постанови Кабінету Міністрів України та Закони України про державні бюджети на відповідні роки, з огляду на правила Бюджетного кодексу України, не належать. Згідно з частиною сьомою статті 1 Закону України „Про систему оподаткування” податки і збори (обовязкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Пунктами 1 частини 3 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтями 13, 14, 15 Законом України „Про оподаткування”, якими встановлено перелік видів податків і зборів (обовязкових платежів), що справляються на території України, такий платіж, як частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до державного бюджету, до податків, зборів (обовязкових платежів) не відноситься, за виключенням дивідендів, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами (ч.3, п.1, ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування”). Оскільки частина прибутку, що вилучається, не є податком чи збором, а тому не є податковим зобовязанням і не може стягуватись за процедурою, передбаченою Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Відповідно застосування штрафних санкцій у порядку, передбаченому Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, здійснено без достатніх правових підстав і є неправомірним.

За змістом частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 у справі № 2а-1031/10/1670 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 у справі № 2а-1031/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Судді Г.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О.Рибченко

Т.М. Шипуліна