Ухвала суду № 18165966, 26.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2011 року м. КиївК-26369/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Мукачівське лісове господарство" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009 року по справі № 14/17 за позовом Державного підприємства "Мукачівське лісове господарство" до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2008 року Державне підприємство "Мукачівське лісове господарство" звернулось до суду з позовною заявою до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2007р. №0002422340/0 (2541)2301/22114595/19391.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2008 року у даній справі позов задоволено та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення з мотивів безпідставності його прийняття..

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009 року скасовано постанову Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2008 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності позовних вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом 17.07.2007р. - 31.07.2007р. відповідачем проведено виїзну планову перевірку ДП "Мукачівське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.03.2007р., за результатами якої встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.3.2 п.5.3 ст.5, ст.8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР), в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 13424 грн.

Виявлене порушення полягає в тому, що придбані підприємством товарно-матеріальні цінності, які використовуються у господарській діяльності - бензопили, були оприбутковані по балансовому рахунку 22 "Малоцінний та швидкозношувальний інвентар", що суперечить Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" та вимогам п.8.2.1 п.8.2. ст.8, пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР.

В результаті податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0002422340/0 (2541)2301/22114595/19391 від 23.08.2007р. від 23.08.2008р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 18548 грн. 90 коп., з яких 13424 грн. за основним платежем та 5124 грн. 90 коп. штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно видаткових накладних позивач протягом 2006 року та І кварталу 2007 року придбав бензопили, вартість яких перевищує 1000 грн.; останній на виконання затверджених Державним комітетом лісового господарства України норм на списання бензомоторних пил за критерієм норм валки дерев на підставі актів списання списав придбані протягом 2006 року і I кварталу 2007 року бензопили за вищевказаними накладними, термін експлуатації яких був менше одного року. За таких обставин вказані бензопили, незалежно від їх початкової вартості, не могли відноситися позивачем під час введення їх в експлуатацію до основних фондів відповідної групи, оскільки термін їх експлуатації становив менше одного року.

Між тим, з такими висновками місцевого господарського суду обґрунтовано не погодився апеляційний суд з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

За змістом пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону № 334/94-ВР під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Системний аналіз наведених норм вказує на те, що обов'язковими умовами щодо віднесення придбаних платником податку ТМЦ до основних фондів є те, що їх обов'язкова вартість повинна перевищувати суму 1000 грн., останні призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей.

Встановлено, що протягом 2006 року та І кварталу 2007 року позивачем були придбані бензомоторні пили, вартість кожної з яких становила більше 1000 грн.

Апеляційним судом встановлено, що позивачем не було представлено доказів того, що придбані бензомоторні пили призначалися для використання у господарській діяльності протягом періоду, який не перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей.

Разом з тим, вимоги пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону № 334/94-ВР встановлюють саме очікуваний термін використання матеріальних цінностей і позивач не міг знати про тривалість експлуатації бензопил.

Доведені позивачу норми на списання бензомоторних пил за критерієм норм валки дерев, затверджених Державним комітетом лісового господарства України, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, також не свідчать про те, що граничний строк експлуатації бензопил складає менше 365 днів. При цьому позивачем не представлено відомостей про виконані норми валки дерев за допомогою списаних бензопил, що б свідчило про безпосереднє використання затверджених норм валки для списання бензопил.

До того ж вказані норми списання, якими керувався позивач, є відомчими і не можуть наперед визначати підставність включення вартості придбаних бензопил до валових витрат.

За вказаних обставин, правильними є висновки суду, що питання правильного оприбуткування матеріальних цінностей вирішується у момент взяття їх на облік, а не по факту самого використання.

З урахуванням наведеного, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що через неправильне застосування вимог пп.5.3.2 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем допущено завищення валових витрат на 46974 грн. 35 коп. та, відповідно, заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток і заниження податкових зобов'язань перед бюджетом на прибуток за період 2006 року та І кварталу 2007 року на 13424 грн.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень апеляційним судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Мукачівське лісове господарство" відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009 року по справі № 14/17 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Голубєва Г.К.

Судді підпис Карась О.В.

підпис Костенко М.І.

підпис Маринчак Н.Є.

підпис Острович С.Е.

Суддя Г.К. Голубєва