Ухвала суду № 18165016, 19.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2011 р. м. КиївК-14296/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Островича С.Е., Федорова М.О.

при секретарі Ткачук О.М.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 29.06.2011

ОСОБА_2, дов. від 29.06.2011

від відповідача 1: ОСОБА_3, дов. від 23.12.2010

від відповідача 2: не зявився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Господарського суду Вінницької області від 21.06.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008 року у справі №15/109-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ВінАвтоТранс» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці та Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про стягнення заборгованості по відшкодуванню ПДВ

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ВінАвтоТранс» (далі-ТОВ фірма «ВінАвтоТранс», позивач) до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі-ДПІ у м. Вінниці, відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області (далі-відповідач 2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000092330/0 від 06.04.2007 та стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 294882,00грн. (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Постановою Господарського суду Вінницької області від 21.06.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 11.08.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 20.10.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Вінницької області від 21.06.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.5, 7.7.6 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 72 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За результатом розгляду справи, судами було встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 12.01.2006 та акту приймання передачі від 13.01.2006 ТОВ фірма «ВінАвтоТранс»придбано у ТОВ «Союз РЗД»майновий комплекс на загальну суму 1802000,00грн., в тому числі ПДВ 300333,33 грн.

На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок ТОВ «Союз РЗД»кошти в сумі 1802000,00 грн., в тому числі ПДВ 300333,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 30.01.2006, а останнім було видано податкову накладну №06-01/1 від 06.01.2006.

Згідно податкової декларації з ПДВ за січень 2006 року у позивача відсутнє податкове зобовязання, а в лютому податкове зобовязання становить 3349,00грн., тоді як залишок відємного значення попереднього податкового періоду становить 294882,00 грн. Станом на 31.12.2006 по особовому рахунку позивача рахувалась переплата по ПДВ в сумі 300428,42 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків з бюджетом станом на 31.12.2006 №15-19 від 23.01.2007.

В податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2006 року та в розрахунку суми бюджетного відшкодування відображена сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 294882,00 грн.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 294882,00грн. слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки №1529/2330/23104995 від 23.08.2006 та доповнення до нього (акт №626/2330/23104995 від 04.04.2007) про завищення задекларованих сум бюджетного відшкодування з посиланням на факт не підтвердження сплати податку до бюджету та формування податкових зобовязань контрагентом у третьому ланцюгу поставки.

За змістом підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на бюджетне відшкодування податку від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг).

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що право платника податку на додану вартість на відшкодування з бюджету податку, сплаченого постачальникам товарів (послуг) в ціні придбання, в сумі, яка перевищує суму податкових зобовязань за відповідний звітний період, не залежить від виконання постачальниками цих товарів в ланцюгу поставок своїх податкових зобовязань. Лише у випадках встановлення в судовому процесі факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару в ланцюгу поставок від виконання податкового обовязку таке може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Посилаючись на несплату постачальником в ланцюгу поставок до позивача, відповідачем не наведено жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Вінницької області від 21.06.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008 року у справі №15/109-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ С.Е. Острович

____ М.О. Федоров