Ухвала суду № 18165010, 19.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2011 р. м. КиївК-21711/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Островича С.Е., Федорова М.О.

при секретарі Ткачук О.М.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1, дов. №629 від 16.12.2010

від відповідача : не зявився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2010 року у справі № 1/242/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»(далі-ТОВ СП «Нібулон», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі-СДПІ у м. Миколаєві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00009440/0 від 16.04.2008, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року у розмірі 105919,00грн.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2010 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 25.05.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 07.06.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2010 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п 1.14 ст. 1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п. 6.1.1 п.6.1, п.6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За результатом розгляду справи, судами було встановлено, що СДПІ у м. Миколаєві проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ СП «Нібулон», за результатами якої складено акт №258/40/14291113 від 14.04.2008 та прийнято податкове повідомлення рішення №00009440/0 від 16.04.2008, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року у розмірі 105919,00грн.

Відповідно до висновків акту перевірки позивачем порушено пункт 1.14 ст.1, підпункт 3.1.1 пункту 3.1 ст.3, підпункт 6.1.1 пункту 6.1, пункт 6.2, пункт 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року, оскільки при попередніх перевірках позивача за періоди липень грудень 2006 року, січень-грудень 2007 року встановлено віднесення позивачем до обсягу експортних операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, включено вартість послуг по транспортній обробці та перевалці вантажів на судна нерезидентам, місцем надання яких є митна територія України, тоді як такі операції підлягають оподаткуванню за ставкою 20%.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 Закону України «про податок на додану вартість» обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі обєкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно із пунктами 6.1, 6.2 ст.6 зазначеного Закону обєкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0»відсотків до бази оподаткування.

За змістом пункту 1.14 Закону України «Про податок на додану вартість» супутні послуги визначені як послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Статтею 259 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 274 цього Кодексу визначено, що митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; комісійні та брокерські винагороди; ліцензійні та інші платежі за використання обєктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, що оцінюються.

Отже, нульова ставка з податку додану вартість застосовується при наявності трьох обов'язкових умов: здійснення експорту товарів; надані послуги повинні бути супутніми даному експорту товарів; вартість цих послуг повинна бути включена у митну вартість товару що експортуються.

При цьому, законодавець не пов'язує застосування нульової ставки по податку на додану вартість з місцем надання послуг.

Враховуючи, що наявність цих обов'язкових умов підтвердження матеріалами справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність застосування позивачем нульової ставки при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг, відповідно до п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, слід зазначити, що достовірність нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за попередні періоди було предметом судового розгляду в інших справах, в яких рішення були прийняті на користь платника податку.

Посилання скаржника на п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно не прийнято судовою колегією до уваги, оскільки дана норма стосується поставки товарів та послуг, тоді як у даному випадку мало місце вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту .

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2010 року у справі № 1/242/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ С.Е. Острович

____ М.О. Федоров