Постанова № 18164063, 30.08.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2011                                                                                           № 19/260-10/9-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Яковлева М.Л.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 30.08.2011 року по справі № 19/260-10/9-11 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком - Бетон», м. Бориспіль Київської області та Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, с. Петрівці Києво-Святошинського району Київської області на рішення господарського суду Київської області від 27.05.2011 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 07.06.2011 року) по справі № 19/260-10/9-11 (головуючий суддя – Сокуренко Л.В., судді – Лутак Т.В., Саванчук С.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком - Бетон»,

м. Бориспіль, Київська область

до Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району

Київської області, с. Петрівці, Києво-Святошинський район,

Київська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача закрите акціонерне товариство «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт», м. Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Приватне підприємство «Будівельно-транспортна

компанія «Едельвейс», м. Боярка, Київська область

                     2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Катран-Т»,

м. Київ          

про визнання права

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Альтком-Бетон» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району про визнання права на земельну ділянку.

31.03.2011 року позивач звернувся до місцевого суду з заявою про уточнення позовної вимог, відповідно до якої просить суд визнати за позивачем переважне право на оформлення документів для набуття земельної ділянки загальною площею 47244,72 кв.м., в оренду строком на 49 років, для розміщення виробничої бази, яка розташована за адресою: с. Петрівське, Києво-Святошинський район, Київська область, вулиця Київська, 27, шляхом укладення договору оренди з Петрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, в порядку передбаченому Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі» в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з заявою до Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району.

Судом першої інстанції уточнення до позовної заяви прийняті до розгляду.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.05.2011 року (підписаного 07.06.2011 року) позов задоволено частково: вирішено визнати за ТОВ «Альтком-Бетон» переважне право на оформлення документів для набуття земельної ділянки площею 4,72 га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 27 в оренду; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Альтком - Бетон», м. Бориспіль звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить змінити рішення господарського суду Київської області доповнив його частиною визначення строку оренди відповідної земельної ділянки, встановив термін користування 49 років.

Апеляційну скаргу позивач мотивує тим, що судом першої інстанції не була надана оцінка деяким фактом, доведеним позивачем, на думку останнього. До того ж, позивач вважає, що суд першої інстанції так і не визначив строк оренди спірної земельної ділянки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2011 року по справі №19/260-10/9-11 було прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено перегляд рішення у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 30.08.2011 року.

В свою чергу, відповідач, Петрівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, не погоджуючись з рішенням місцевого суду, також звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення господарського суду Київської області в частині визначення розміру площі спірної земельної ділянки в 4,72 га.

Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що Петрівська сільська рада не заперечувала та не заперечує про наявність права у позивача на оренду земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 року по справі №19/260-10/9-11 було прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено перегляд рішення у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 30.08.2011 року.

Крім того, одночасно ухвалою від 05.07.2011 року розгляд апеляційної скарги Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області по справі № 19/260-10/9-11 та розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком-Бетон» об’єднано в одне апеляційне провадження, так як апеляційному перегляду підлягає один і той самий процесуальний документ.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, закрите акціонерне товариство «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт», м. Київ в судове засідання не з’явився, до матеріалів справи долучено ухвалу господарського суду міста Києва у справі № 43/853 щодо ліквідації зазначеної третьої особи в процедурі банкрутства.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з’явилися, причини неявки не повідомили, про час та місце перегляду справа повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів апеляційного суду прийняла рішення, оскільки наявних матеріалів справи достатньо для прийняття обґрунтованого рішення, про розгляд апеляційних скарг за відсутністю представників третіх осіб, що також не заперечується позивачем та відповідачем.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком - Бетон», м. Бориспіль задоволенню не підлягає, апеляційну скаргу Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Київської області від 27.05.2011 року по справі № 19/260-10/9-11 – слід скасувати частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 24.05.2005 року згідно умов договору купівлі-продажу нерухомого майна ТОВ «Альтком-Бетон» були придбані у ЗАТ «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» (правонаступник КП «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт») службово-побутові будівлі, що розташовані в місті Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області, по вулиці Київська, 27.

Придбані у ЗАТ «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» службово-побутові будівлі, розташовані на земельній ділянці, яка згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії КВ № 1А000075, виданого Вишневою міською радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області 07.09.1994 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 10, знаходилася у користуванні комунального підприємства «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» (правонаступником якого є ЗАТ «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт») загальною площею 8 га, розташованої по вул. Київська, 27 у м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області (т. 1 а.с. 13-16).

Згідно з рішенням ХV сесії ХХІІІ скликання Києво-Святошинської районної ради Київської області від 27 вересня 2001 року про включення земельних ділянок в межі сільських населених пунктів та встановлення їх площ, було, за клопотанням місцевих рад та за згодою землекористувачів, включено в межі села Петрівське 95,2 га, із них земель промислової зони – 58,2 га.

Як вбачається з викопіювання зі схеми планування території с. Петрівське, наданої відповідачем, вулиця Київська, на якій розташовані придбані позивачем об’єкти нерухомого майна, входить в межі села Петрівське.

14.07.2005 року позивачем на адресу Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області був направлений лист № 217 з проханням про надання в оренду земельної ділянки, що розташована за адресою: с. Петрівське, Києво-Святошинський район, Київської області, вулиця Київська, 27, загальною площею 47 244,72 кв.м з метою обслуговування придбаних ним об’єктів.

В ході розгляду справи № 18/457-08, яка тісно пов’язана з розглядом даної справи, господарським судом Київської області було встановлено, що відповідач листом за № 215 від 20.07.2005 року відмовив позивачу в наданні земельної ділянки в користування до прийняття рішення у кримінальній справі, що була порушена Подільським РУ ГУМВС України в місті Києві, зокрема, було зазначено, що розгляд клопотання неможливий, оскільки відповідачем отримано лист № 55/07-3525 від 01.06.2005 року з Управління внутрішніх справ Подільського району м. Києва, де сільській раді запропоновано припинити будь-які дії, направлені на передачу вказаної земельної ділянки третім особам до прийняття рішення по кримінальній справі, порушеній за фактом заволодіння шляхом обману майном ТОВ «Науково-виробниче об’єднання «Інес» та вказано, що розгляд вказаного клопотання можливий лише за умови зняття вказаної заборони зі сторони органів внутрішніх справ.

Як встановлено судом першої інстанції, у травні 2006 року ТОВ «Альтком-Бетон» на адресу відповідача було направлено ще один лист, зареєстрований у Петрівській сільській раді 06.05.2006 року, з проханням надати в оренду земельну ділянку з метою обслуговування придбаних ними об’єктів. До згаданого листа був доданий лист начальника слідчого відділу Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві № 55/07-3525кс від 22.03.2006 року щодо закриття Подільським районним судом зазначеної вище кримінальної справи. Дана обставина встановлена при розгляді спорів в межах справ № А3/098-07, № 22а-3390/2007, № 10/769-07/19, № 18/457-08.

Рішенням 11 сесії 11 засідання V скликання від 06.06.2006 року Петрівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області надала дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування об’єкта (земельну ділянку площею 3,5 га) на території Петрівської сільської ради для укладення договору оренди строком на 5 років (т. 1 а.с. 97).

Рішенням № 90 від 06.09.2007 року «Про розгляд висновку земельної комісії Петрівської сільської ради від 03 вересня 2007 року» відповідач визнав нечинним рішення сесії Петрівської сільської ради від 06.06.2006 року «Про надання дозволу на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування об’єкта», у зв’язку із закінченням терміну його дії та невиконання його умов ТОВ «Альтком-Бетон» та вирішено частину земельної ділянки загальною площею 3,5 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 27 та на якій частково знаходиться майно ТОВ «Альтком-Бетон» віднести до земель запасу сільської ради, крім тієї, яка знаходиться під нерухомим майном (т. 1 а.с. 99).

Крім того, зазначеним рішенням було доведено позивача до відома, що звернення власників господарських приміщень, які знаходяться на частині земельної ділянки загальної площі 3,5 га в с. Петрівське по вул. Київська, 27, про надання їм земельних ділянок для обслуговування будівель та споруд, слід вирішувати у відповідності до глави 19 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України. Роз’яснено, що клопотання та звернення власників майна, що знаходяться за вищевказаною адресою, зокрема це стосується позивача, про надання їм земельних ділянок для обслуговування вищезазначених будівель та споруд, забезпечувати відведення їм таких земельних ділянок, яка дорівнює площі будівлі по периметру та до 0,2 га навколо будівлі або нерухомого майна. Якщо площа будівлі по периметру є більшою 300 кв. м., то земельна ділянка навколо такої будівлі надається в розмірі до 0,4 га.

Таким чином, можна зробити висновок, що відповідно до змісту зазначеного рішення, яке до речі не змінено, не скасовано та не визнано у встановленому законом порядку недійсним, Петрівська сільська рада не відмовляє позивачу у наданні земельної ділянки в оренду, а навпаки, у зв’язку з тим, що позивач не скористався своїм правом на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування об’єкту на підставі рішення Петрівської сільської ради від 06.06.2006 року, надає можливість подати заяву в майбутньому.

До того ж, суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням місцевого суду, що листом № 309 від 04.07.2006 року відповідач повідомив позивача про відмову в наданні йому в оренду земельної ділянки площею 47 244,72 кв. м., з мотивів того, що рішенням Петрівської сільської ради від 29.12.2004 року земельна ділянка була вилучена у КП «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» та передана до земель запасу. При дослідженні змісту листа № 309 від 04.07.2006 року, адресованого Голові Києво-Святошинській райдержадміністрації Пашинському В.П., з надіслання копії цього листа генеральному директору позивача, було встановлено, що зміст зазначеного листа є лише констатація дій, які були вчинені Петрівською сільською радою на користь позивача, і жодним чином не містить відмови в наданні останньому в оренду земельної ділянки (т. 1 а.с. 84).

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком місцевого суду, що зазначеним листом відповідач фактично відмовив позивачу у задоволенні його заяв.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.10.2007 року позивач звернувся до відповідача з листом № 191 про надання в оренду земельної ділянки площею 47 244,72 кв. м., але відповіді від сільської ради не отримав.

Позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання за ним переважного права оформлення документів для набуття земельної ділянки загальною площею 47 244,72 кв. м. по вул. Київська, 27 у с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області в оренду строком на 49 років, для розміщення виробничої бази, яка розташована за адресою: с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області, вул. Київська, 27, шляхом укладання договору оренди з відповідачем в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі» в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з заявкою до Петрівського сільського голови.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

При цьому порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, з обов’язковим дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до вказаної норми захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом способів у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб внаслідок прийняття неправомірних рішень, дій чи бездіяльності державних органів або посадових осіб органів місцевого самоврядування (частина 2 статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Визнання права можливе у разі виникнення спору щодо його належності між особою, що вважає право порушеним, та іншою, яка претендує на відповідний титул. Такий спосіб захисту прав може бути застосований при наявності спору про право.

В даному випадку, Петрівською сільською радою не заперечується право позивача на отримання в оренду земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд, що знаходяться за адресою: с. Петрівське, вул. Київська, 27, відсутні рішення про відмову в наданні в оренду зазначеної земельної ділянки та відмова в оформленні документів для набуття земельної ділянки.

Тобто позивачем не доведено, що відповідачем було порушено його право на оформлення документів для набуття земельної ділянки.

Та обставина, що відповідач не надав відповіді на лист 19.10.2007 року № 191 про надання в оренду земельної ділянки площею 47 244,72 кв. м. не може розцінюватися як відмова в оформленні документів. В цьому випадку позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про визнання незаконною бездіяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування. Крім того, представник позивача в судовому засіданні підтвердив відсутність відмови з боку Петрівської сільської ради в наданні спірної земельної ділянки в оренду та той факт, що позивач більше з заявою про надання земельної ділянки в оренду не звертався.

Згідно статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (в редакції закону чинній на момент виникнення спірних відносин), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Право користування (в т.ч. на правах оренди) земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість, переходить до набувача об’єктів нерухомості, винятково за умови, якщо в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно вимог земельного законодавства України, таке право було і воно належним чином посвідчене.

Згідно рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року № 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» у вирішенні спорів про право власника об'єкта нерухомості на земельну ділянку, на якій він розташований, судам слід враховувати, що виникнення права власності на об’єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України.

При цьому, реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею, оскільки в наведених вище нормах цивільного та земельного законодавства йдеться про перехід права власності на землю при переході права власності на об’єкт нерухомості на підставі договору відчуження.

Разом з тим, виникнення права власності на об’єкт нерухомості не на підставі договору відчуження не тягне за собою безумовного переходу права власності на земельну ділянку під об’єктом нерухомості, а вимагає в цьому випадку окремого договірно-правового регулювання шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і власником споруди в установленому порядку.

Враховуючи викладене, правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.

Порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування врегульований статтею 123 Земельного кодексу України.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об’єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою.

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону.

У разі якщо місце розташування об’єкта, розміри і межі земельної ділянки, що пропонується до вилучення (викупу), та умови вилучення (викупу) цієї ділянки погоджені згідно з вимогами статті 151 цього Кодексу, які під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не змінилися, проект погодженню не підлягає. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Тобто, нормами земельного законодавства України, встановлений певний перелік документів та процедур, які необхідно здійснити особі, яка зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд визнати за ним право на оформлення документів для набуття земельної ділянки по вул. Київська, 27 у с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області загальною площею 47 244,72 кв. м.

Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами; право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб; право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охороною земель відповідно до статті 15 Земельного кодексу України належать до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Зазначене також підтверджується Листом Мінюсту України від 23.09.2010 року, № 10577-0-26-10-2 «Щодо надання роз’яснення деяких питань законодавства».

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не надано відповідної землевпорядної документації щодо відповідності земельної ділянки загальній площі саме 47 244,72 кв. м.

На зазначену обставину звернув увагу також Вищий господарський суд України у постанові від 09.11.2010 року у справі № 10/769/07/19 (а.с. 63 том. І).

Разом з тим, за змістом до статті 638 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід’ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Таким чином, наявність плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акту приймання-передачі об’єкта оренди; проекту відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом є обов’язковою для оформлення договору оренди.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає неправомірним висновок місцевого суду щодо встановлення розміру земельної ділянки, оскільки виготовлення даного акту є компетенцією центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, і наявність належно оформленого акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є однією з передумов оформлення договору оренди. Внаслідок цього позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просив суд першої інстанції визнати за ним право оформлення документів для набуття земельної ділянки загальною площею 47244,72 кв. м. по вул. Київська, 27 у с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області в оренду строком на 49 років, для розміщення виробничої бази, яка розташована за адресою: с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області, вул. Київська, 27, шляхом укладання договору оренди з відповідачем в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі» в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з заявкою до Петрівського сільського голови.

Приписами статті 13 Конституції України унормовано, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статей 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, комунальної власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальній громаді міста належить право комунальної власності на землю.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання, фінансування об’єктів, що приватизуються і передаються у користування та оренду.

При цьому, доцільність, порядок, строк та умови відчуження об’єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Згідно з пунктом 34 статті 26, пункту 2 статі 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради – сесії , а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні у порядку, передбаченому статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2011 року у справі № 2-8/1400.1-2009.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підставу для висновку про те, що розгляд питання про надання спірної земельної ділянки в оренду з визначенням її строку є виключною компетенцією Петровської міської ради, результатом засідання якої, з питань надання земельних ділянок в оренду, є документ у формі рішення.

Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду погоджується з правовою позицією суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовної вимоги у вигляді встановлення строку оренди, в зв’язку з чим, доводи апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком - Бетон» щодо зміни рішення місцевого господарського суду в частині встановлення строку користування об’єктом оренди терміном 49 років є неправомірними та не приймаються апеляційною інстанцією до уваги.

Що стосується погодження відповідачем, відповідно до умов апеляційної скарги, з частиною рішення з приводу визнання переважного права на оформлення документів набуття земельної ділянки розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 27, за позивачем, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та доведено матеріалами справи, та доводами відповідача, порушення права позивача на оформлення документів набуття земельної ділянки розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 27, з боку відповідача не відбулося, а відтак, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком - Бетон» задоволенню не підлягає, апеляційну скаргу Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Київської області від 27.05.2007 року у справі № 19/260-10/9/11 – слід скасувати частково з прийняттям нового рішення.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком - Бетон» на рішення господарського суду Київської області від 27.05.2007 року у справі № 19/260-10/9/11 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району на рішення господарського суду Київської області від 27.05.2007 року у справі № 19/260-10/9/11 задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду Київської області від 27.05.2007 року у справі № 19/260-10/9/11 скасувати частково. Прийняти нове рішення:

В позові відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком - Бетон» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул.. Київський шлях,79, ідентифікаційний код 33488613, п/р 260093011039 в АКБ «Національний кредит», м. Київ, МФО 320702) на користь Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08141, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівці, вул.. Красного пахаря, 2-б, ідентифікаційний код 02043485) 42,50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5. Видати наказ.

6. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

7. Матеріали справи № 19/260-10/9/11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

05.09.11 (відправлено)