Постанова № 18164067, 31.08.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2011 № 55/287-14/132

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Ропій Л.М.

суддів:

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 представник, дов. № 424 від 24.02.2011;

від відповідача:ОСОБА_2 представник, дов. № 393 від 12.10.2010;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

на рішенняГосподарського судуміста Києва від27.05.2011

у справі№ 55/287-14/132 (суддя Мельник С.М.)

за позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_3

доТовариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд"

простягнення 406 222,51 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 22.08.2011 розгляд апеляційної скарги відкладено на 31.08.2011.

Відповідно до ст.ст. 69, 99 ГПК України розгляд апеляційної скарги продовжено.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2011 у справі № 55/287-14/132 у позові відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що зобовязання по договору від 21.04.2008 № 15 були припинені за взаємною згодою сторін з моменту укладення угоди про його розірвання, а сплата відповідачем 117 489,63 грн. свідчить про повне виконання умов вказаного договору з урахуванням додаткової угоди від 21.06.2010 № 2 до нього, у звязку з чим відсутні правові підстави для застосування до відповідача цивільної відповідальності шляхом стягнення з нього інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2011 у справі № 55/287-14/132 скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються тим, що підставою для розірвання договору стало не повне його виконання, а зупинення замовником робіт на обєкті та намір відповідача погасити заборгованість, що виникла у нього перед позивачем протягом однієї доби з дня підписання додаткової угоди; жодної домовленості про відсутність необхідності сплати штрафних санкцій сторонами не було досягнуто та не було відповідним чином відображено в додатковій угоді; відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається, зокрема, на те, що у положеннях додаткової угоди № 2 від 21.06.2010 не тільки підтверджено суму заборгованості, а й зафіксовано сторонами належне виконання умов договору № 15 та припинення зобовязань за ним, відповідно до чого сторони відмовляються від будь-яких взаємних претензій (п.4), тобто відсутність спору, що виключає в подальшому можливість предявлення вимог в односторонньому порядку; додаткова угода № 2 стала результатом погодження із пропозицією позивача врегулювати спір, щодо неналежної якості товару, мирним шляхом.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, згідно з договором № 15 від 21.04.2008, з врахуванням індексу інфляції у розмірі 214 226,40 грн., пені 157 115,53 грн., три проценти річних 24 880,58 грн., завданих збитків у розмірі 10.000,00 грн. та відшкодування судових витрат.

У порядку ст. 22 ГПК України 12.11.2010 позивачем подано до суду клопотання про уточнення позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2011 у справі № 55/287 постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2010 у справі № 55/287 скасовано, справу № 55/287 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

26.05.2011 позивач у порядку ст. 22 ГПК України подав до суду першої інстанції клопотання про уточнення позовних вимог, у якому просив стягнути інфляційні витрати та 3% річних за період прострочення з 15.08.2008, із врахуванням зупинення нарахування в січні 2009р. та поновлення у квітні 2009р.; та, враховуючи, що з 14.09.2010 перебіг позовної давності перервався, нараховану пеню з 15.09.2010.

Як вбачається із матеріалів справи, 21.04.2008 між сторонами було укладено договір № 15, згідно із п. 1.1 якого позивач, за договором постачальник, зобовязався поставити та передати у власність відповідача, за договором покупця, продукцію пісок (далі по тексту товар), а відповідач зобовязався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

В п.5.1 договору № 15 встановлено, що оплата товару здійснюється відповідачем протягом 10 банківських днів з дня поставки партії; партією вважається кількість товару, вказана в накладній та підписана сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до видаткових накладних, наведених у позовній заяві, копії яких додано до позовної заяви, №№ 5 7, 11/1, 10 18, 20 24 у період з 14.05.2008 по 31.07.2008 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 9 634 627,00 грн., проти чого відповідач не заперечує.

Відповідач за одержаний товар розрахувався не у повному обсязі та не у строки, передбачені договором № 15.

03.02.2009 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 15 від 21.04.2008, згідно з п.1 якої сторони домовились, що відповідач погашатиме заборгованість по договору перед відповідачем відповідно до графіку погашення заборгованості (додаток № 2).

У додатку № 2 до договору № 15 "Графік погашення заборгованості ТОВ "ІБК" Центробуд" перед СПД ФО ОСОБА_3 згідно з договором № 15 від 21.04.2008" від 03.02.2009 сторони погодили умову про те, що загальна сума заборгованості у розмірі 750 000,00 грн. буде погашатись по місяцях у зазначених у цьому графіку сумах протягом періоду з лютого по вересень.

У подальшому відповідач продовжував частково виконувати зобовязання за договором № 15 щодо сплати за поставлений товар, з урахуванням умов додаткової угоди № 1 та додатку № 2, про що свідчать наявні у справі копії витягів із особового рахунку та акт звіряння розрахунків станом на 30.04.10.

Відповідач проти твердження позивача про прострочення строків оплати за товар не заперечує та контррозрахунку не наводить.

Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Така ж норма закріплена і в ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено прострочення відповідачем грошового зобовязання за договором № 15 із додатковою угодою № 1 та додатком № 2 у період з 15.08.2008 по січень 2009р. та з квітня 2009р. по травень 2010.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, доданий до останнього клопотання про уточнення позовних вимог від 26.05.2011 та враховуючи пояснення у клопотанні, а також періоди нарахування, вказані позивачем у клопотанні, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 84 482,99 грн. та 3% річних у розмірі 22 820,70 грн.

Надане позивачем на вимогу ухвали апеляційного господарського суду від 22.08.2011 письмове пояснення позивача щодо сум позовних вимог немає підстав взяти до уваги, оскільки дані цього пояснення суперечать змісту клопотання позивача про уточнення позовних вимог, наданому суду 26.05.2011.

Як вже зазначалось, у клопотанні про уточнення позовних вимог від 26.05.2011 позивач заявив вимоги про стягнення пені з 15.09.2010, посилаючись на переривання перебігу позовної давності.

Однак, згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Таким чином нарахування пені за порушення умови договору № 15 щодо строку платежу повинно було припинитись 15.02.2009, у звязку із чим позовна вимога про стягнення пені за період з 15.09.2010 є неправомірною.

Оскільки нормою ч.6 ст. 232 ГК України закріплено порядок застосування штрафних санкцій, а не строк позовної давності, посилання на переривання позовної давності безпідставне.

21.06.2010 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № 15 від 21.04.2008, згідно з п.п. 1 5 якої у звязку із зупиненням замовником робіт по вул. Богатирській, 32 на тривалий термін та намірами відповідача погасити заборгованість, що виникла у нього перед позивачем протягом 1 доби з дня підписання цієї додаткової угоди, сторони прийшли до згоди про розірвання договору № 15 від 21.04.2008 та припинення правовідносин на даному етапі; сторони визначили, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором станом на 21.06.2010 становить 117 489,63 грн.; сторони домовились, що відповідач погашає заборгованість по договору перед позивачем протягом одного банківського дня з моменту підписання сторонами цієї додаткової угоди; після зарахування вказаної у п.2 суми боргу на розрахунковий рахунок позивача, зобовязання по договору вважаються сторонами виконаними в повному обсязі, а сторони претензій одна до одної щодо виконання умов договору не мають; додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання та виконання умов п.3 угоди та є невідємною частиною договору № 15 від 21.04.2008.

За платіжним дорученням № 465 від 22.06.2010 відповідачем перераховано позивачу суму 117 489,63 грн. оплати за пісок згідно з договором № 15 від 21.04.2008.

Отже, договір № 15 від 21.04.2008 з додатками припинився 22.06.2010 у звязку з його розірванням за згодою сторін.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються; у разі зміни або розірвання договору зобовязання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Як вже зазначалось, згідно з умовою п.5 додаткової угоди № 2 до договору № 15 та виконанням умови п.3 додаткової угоди № 2, договір № 15 є припиненим з 22.06.2010. Ані в додаткових угодах, ані в договорі № 15 немає умови про те, що договір № 15 припиняється з іншої дати, ніж 22.06.2010.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування до відповідача цивільної відповідальності за порушення грошового зобовязання у період дії договору № 15 від 21.04.2008 з додатковою угодою № 1 від 03.02.2009 та додатком № 2 від 03.02.2009, до припинення договору 22.06.2010, як із таким, що не грунтується на матеріалах справи.

Посилання відповідача на обставини щодо неналежної якості товару немає підстав взяти до уваги, оскільки обставини стосовно якості товару не знайшли свого відображення в додатковій угоді № 2.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції скасуванню, у звязку із чим приймається нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2011 у справі №55/287-14/132 скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд" (03680, м. Київ, вул. Боженка, 23, корп. 6, оф. 10; ідентифікаційний код 31025135) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 84 482,99 грн. інфляційних втрат, 22 820,70 грн. 3% річних, 1 073,04 грн. державного мита, 150,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд" (03680, м. Київ, вул. Боженка, 23, корп. 6, оф. 10; ідентифікаційний код 31025135) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 536,52 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 55/287-14/132 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

05.09.11 (відправлено)