Рішення № 18163817, 01.09.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" вересня 2011 р.Справа № 20/5025/1189/11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Остер” м. Вінниця до Агрофірми „Проскурів” с. Розсоша, Хмельницького району

про стягнення 9117,21грн. заборгованості, з яких 8806,51 грн. основного боргу, 237,77 грн. нарахувань інфляції, 72,93 грн. 3% річних

Суддя Гладій С.В.

Представники сторін:

позивача : ОСОБА_1. за довіреністю №517 від 29.07.11р.

ОСОБА_2 за довіреністю №25 від 19.01.11р.

відповідача : не зявився

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача про стягнення 9117,21грн. заборгованості, з яких 8806,51 грн. основного боргу, 237,77 грн. нарахувань інфляції, 72,93 грн. 3% річних за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду від 05 липня 2011 року прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі № 20/5025/1189/11. Сторони про час і місце проведення судового засідання повідомленні належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, витребуваних документів суду не надав.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, враховуючи, що судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі докази вважає за можливе прийняти рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до усної домовленості між сторонами, за накладними №262 від 12.08.09р., на суму 75528,90 грн. № 269/4 від 13.08.09р. на суму 67500,00 грн. позивач поставив відповідачу товар засоби захисту рослин на загальну суму 143028,90 грн.

18.06.2009р. між сторонами було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до даної угоди про зарахування зустрічних однорічних вимог було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 161302,81 грн. по зустрічних поставках товарів у 2008 році.

19.06.2009р. між позивачем, відповідачем та ТзОВ „Проскурів Урожай” укладено договір про переведення боргу.

Відповідно до даного договору кредиторська заборгованість позивача перед відповідачем була зменшена на суму 9495,52 грн.

Крім того, відповідач частково розрахувався з позивачем шляхом зустрічної поставки товару насіння озимого ріпаку, що підтверджується накладною №207 від 30.07.09р. на суму 92000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар у 2009 році складає 8806,51 грн.

На момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 8806,51 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, у звязку з простроченням відповідачем виконання грошового зобовязання, позивач просить стягнути з відповідача 237,77 грн. нарахувань за встановленим індексом інфляції та 72,93 грн. 3% річних від простроченої суми.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобовязання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобовязання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦКУ).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦКУ).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 р. (ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відтак, правовідносини, що виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими і відповідно до ст. 1 ГКУ є предметом його регулювання.

Згідно ст. 193 ГКУ, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним сином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за накладними №262 від 12.08.09р., №269/4 від 13.08.09р. позивач поставив відповідачу товар засоби захисту рослин на загальну суму 143028,90 грн. Відповідач вказану продукцію отримав, проте свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, і станом на момент звернення до суду за ним рахувалася заборгованість в сумі 8806,51 грн..

На момент винесення рішення сума боргу не змінилася.

Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем зобовязання нараховано індекс інфляції в сумі 237,77 грн. та 3% річних в сумі 72,93 грн. Зазначені нарахування позивачем проведені правомірно і підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

При цьому слід врахувати, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позов підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

При цьому, судові витрати у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Остер” м. Вінниця до Агрофірми „Проскурів” с. Розсоша, Хмельницького району про стягнення 9117,21грн. заборгованості, з яких 8806,51 грн. основного боргу, 237,77 грн. нарахувань інфляції, 72,93 грн. 3% річних задоволити.

Стягнути з Агрофірми „Проскурів” (с. Розсоша, Хмельницького району, код 03788891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер” м. Вінниця, вул. Артема,7, код 23103085) 8806,51 грн. (вісім тисяч вісімсот шість гривень 51 коп.) основного боргу, 237,77 грн. (двісті тридцять сім гривень 77 коп.) нарахувань інфляції, 72,93 грн. (сімдесят дві гривни 93 коп.) 3% річних 102,00 грн. (сто дві гривни) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

СуддяС.В. Гладій