Рішення № 18163777, 16.08.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" серпня 2011 р.Справа № 16/5025/1112/11 За позовом Приватного підприємства „Владогор”, м. Хмельницький

до Відкритого акціонерного товариства „Фірма „Хмельницькбуд”, м. Хмельницький

про стягнення 17066,51 грн., з яких 3851,51 грн. 3% річних, 13215,00 грн. - інфляційних нарахувань

Суддя В. В. Магера

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю №56 від 17.05.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю №24 від 25.02.2011 р.;

Рішення приймається 16.08.2011 р., оскільки в судовому засіданні 02.08.2011 р. оголошувалася перерва.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 17066,51 грн., з яких 3851,51 грн. 3% річних та 13215,00 грн. інфляційних нарахувань у звязку із невиконанням відповідачем судового рішення у справі № 5/845-10 згідно поданих розрахунків.

Представник позивача в судове засідання 16.08.2011 р. прибув, позовні вимоги підтримав із підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в засідання суду прибув, у поданому суду відзиві від 16.08.2011р. №106 відповідач не погоджується із позовними вимогами, посилаючись на наступне: відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ч.4 ст.232 ГК України, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Таким чином, відповідача вважає, що законодавцем чітко визначено, що відсотки за несвоєчасну сплату коштів можуть стягуватись при умові: 1) неправомірного користування коштами; 2)кошти стягуються на користь кредитора.

Вказує, що по даній справі інфляційні та 3% річних нараховані позивачем за період з 05.05.2010р. (по день подачі позову по справі №5/845-10) про стягнення заборгованості по договорам позики) по 06.07.2011р.

При цьому, на період розгляду справи №5/845-10 з 11.05.2010 року по 17.03.2011 року ПАТ „Фірма „Хмельницькбуд” у зв'язку із тим, що сума заборгованості нами не визнавалась, володів коштами правомірно, а тому на цей період застосування ст. 232 ГК України щодо стягнення відсотків відповідач вважає неправомірним.

Зазначає, що з моменту вступу рішення суду по справі №5/845-10 в законну силу з 17.03.2011р. по 06.07.2011р., ПП „Владогор” не є кредитором, а після вступу рішення в законну силу ПП „Владогор” набув статусу стягувача, у якого виникають права та обов'язки відповідно до законодавства, що регулює правовідносини при виконавчому провадженні (виконавче провадження по стягненню заборгованості по договорам позики по справі №5/845-10 було порушено в квітні 2011 року), а тому застосування ст. 232 ГК України, 625 ЦК України, якими визначено право кредитора, застосовано не може бути.

Таким чином, вважає, що із прийняттям судового рішення цивільні права та обовязки позивача як кредитора припиняються, що унеможливлює застосування ст.625 ЦК України.

При цьому, відповідач вважає, що з моменту винесення рішення суду, і тим більше, з моменту порушення виконавчого провадження у боржника виникає зобов'язання не виконати умови договору і сплатити гроші по договору, а зобов'язання виконати рішення суду. Це означає, що між сторонами, які є сторонами виконавчого провадження, вже не існує цивільних правовідносин

За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в позові.

Крім того, відповідач в засіданні суду 02.08.2011р. заявив усне клопотання про зупинення провадження у даній справі, оскільки 10.06.2011 р. касаційна скарга відповідача на рішення суду по справі № 5/845-10 направлена апеляційною інстанцією до Вищого господарського суду України.

При вирішенні даного клопотання судом враховується, що відповідно до вимог ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Оскільки відповідачем не подано доказів порушення Вищим господарським судом України касаційного провадження за поданою скаргою, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні даного клопотання. При цьому, судом також звертається увага на те, що діючим законодавством України не передбачено обставину зупинення провадження у справі у звязку із поданням апеляційної чи касаційної скарги.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.11.2010 року по справі №5/845-10 було частково задоволено позов приватного підприємства „Владогор”, м. Хмельницький та стягнуто на його користь з Публічного акціонерного товариства „Фірми „Хмельницькбуд”, м. Хмельницький 110000,00 гривень основного боргу, 51 760,65 гривень інфляційних втрат, 7 966,46 гривень 3% річних, 3 328,61 гривень витрат по сплаті за проведення судово-бухгалтерської експертизи, 1 697,27 гривень витрат по оплаті державного мита та 217,69 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову, а саме в частині стягнення з відповідача 5 000,00 гривень основного боргу, 7 515,35 гривень інфляційних та 1 761,54 гривень 3% річних було відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.03.2011р. по справі №5/845-10, рішення господарського суду Хмельницької області від 23.11.2010р. у даній справі залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ „Фірма „Хмельницькбуд” без задоволення.

28.04.2011р. ухвалою від 28.04.2011р. Вищий господарський суд України повернув касаційну скаргу ПАТ „Фірми „Хмельницькбуд”, яка була подана останнім до Вищого господарського суду України, на рішення господарського суду Хмельницької області від 23.11.2010р. та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.03.2011р.

Враховуючи те, що матеріали справи №5/845-10 були повернуті до господарського суду Хмельницької області та рішення суду набрало законної сили, 13.05.2011 р. в порядку ст.116 ГПК України було видано наказ про стягнення ПАТ „Фірми „Хмельницькбуд” на користь ПП „Владогор” 110 000,00 гривень основного боргу, 51 760,65 гривень інфляційних втрат, 7 966,46 гривень 3% річних, 3 328,61 грн. витрат по сплаті за проведення судово-бухгалтерської експертизи, а також судові витрати по справі.

Вказаний наказ від 13.05.2011р. №5/845-10 було направлено стягувачу згідно реєстру поштових відправлень господарського суду Хмельницької області №6094/11 від 13.05.2011р.

Оскільки станом на червень 2011 року судове рішення по справі №5/845-10 не виконано, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 3851,51 грн. 3% річних за період з 06.05.2010р. по 06.07.2011р. та 13215,00 грн. інфляційних витрат за період з серпня 2010р. по травень 2011р., всього в сумі 17066,51 грн.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу.

При вирішенні даної справи судом встановлено, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.11.2010 року по справі №5/845-10 з відповідача було стягнуто 110000,00 гривень основного боргу, 51 760,65 гривень інфляційних втрат, 7966,46 гривень 3% річних, 3328,61 гривень витрат по сплаті за проведення судово-бухгалтерської експертизи, 1 697,27 гривень витрат по оплаті державного мита та 217,69 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову, а саме в частині стягнення з відповідача 5000,00 гривень основного боргу, 7515,35 гривень інфляційних та 1761,54 гривень 3% річних було відмовлено.

Вказане судове рішення підтримано постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.03.2011р. по справі №5/845-10, в установленому законом прядку набуло чинності та відповідачем не виконане.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 р. по справі №10/25 та від 15.11.2010 р. по справі №4/720.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем проведено розрахунок 3851,51 грн. 3% річних за період з 06.05.2010р. по 06.07.2011р. та 13215,00 грн. інфляційних витрат за період з серпня 2010р. по травень 2011р.

Із врахуванням вищенаведеного, судом самостійно проведено перерахування суми 3% річних та інфляційних витрат за визначений позивачем період. При цьому, сума нарахованих позивачем 3% річних за період 06.05.2010р. по 06.07.2011р. в розмірі 3851,51 грн. судом перевірена та приймається як належна та заявлена правомірно.

Щодо стягнення з відповідача 13215,00 грн. інфляційних витрат, то правомірною є вимога про стягнення з відповідача 12 810,80 грн. інфляційних витрат за період з серпня 2010р. по травень 2011р., решта інфляційних в сумі 404,20 грн. заявлена безпідставно.

За таких обставин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в сумі 3 851,51 грн. 3% річних та 12 810,80 грн. інфляційних нарахувань, всього в розмірі 16662,31 грн. В решті позовних вимог щодо стягнення з відповідача 404,20 грн. інфляційних витрат суд вважає за необхідне відмовити.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 33, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства „Владогор”, м. Хмельницький до Відкритого акціонерного товариства „Фірма „Хмельницькбуд”, м. Хмельницький про стягнення 17066,51 грн., з яких 3851,51 грн. 3% річних, 13215,00 грн. - інфляційних нарахувань задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Фірма „Хмельницькбуд”, м. Хмельницький (вул. Володимирська, 109, код 01269388) на користь Приватного підприємства „Владогор”, м. Хмельницький (вул. Подільська, 169, кв.36, код 32118272) 3 851,51 грн. (три тисячі вісімсот пятдесят одна гривня 51 коп.) 3% річних, 12 810,80 грн. (дванадцять тисяч вісімсот десять гривень 80 коп.) інфляційних нарахувань, 166,62 (сто шістдесят шість гривень 62 коп.) витрат по оплаті державного мита та 230,41 грн. (двісті тридцять гривень 41 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В позові щодо стягнення 404,20 грн. інфляційних нарахувань відмовити.

СуддяВ.В. Магера

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2011р.

Віддруковано 3 прим.:

1-до матеріалів справи

2,3-сторонам