Рішення № 18162705, 06.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2011 р. Справа № 20/093-11

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім спецій»

до Публічного акціонерного товариства «УІФК-Агро»

про стягнення 42233,32 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1., довір. б/н від 22.08.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2., довір. № 10/07/11 від 10.07.2011 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім спецій»(далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «УІФК-Агро»(далі - відповідач) про стягнення 42233,32 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на поставку ним ПАТ «УІФК-Агро»товару на загальну суму 53558,62 грн., який покупцем був частково сплачений, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 41158,62 грн. основного боргу, 779,40 грн. інфляційних втрат, 295,30 грн. 3% річних, а також відшкодувати 422,33 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розгляд справи відкладався.

23.08.2011 р. у судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву б/н від 22.08.2011 р., відповідно до якого просив суд припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись при цьому на наступне.

Позивачем була здійснена бездоговірна поставка товару відповідачу згідно видаткових накладних №00341 від 19.08.2010 р. на суму 1341,96 грн., №00390 від 24.09.2010 р. на суму 24648,90 грн., який був отриманий уповноваженим представником відповідача, що підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №441 від 19.08.2010 р. та №528 від 24.09.2010 р. Відповідачем була проведена часткова оплата за отриманий товар в сумі 12400,00 грн., залишок несплачених коштів за отриманий товар становить 13590,86 грн.

При цьому, посилання позивача на поставку відповідачу товару згідно накладних №00338 від 17.08.2010 р. на суму 7828,30 грн., №00355 від 30.08.2010 р. на суму 4800,00 грн., №00375 від 13.09.2010 р. на суму 14939,46 грн., за твердженням відповідача, не відповідають дійсності.

Подані позивачем накладні №00338 від 17.08.2010 р. на суму 7828,30 грн., №00355 від 30.08.2010 р. на суму 4800,00 грн., №00375 від 13.09.2010 р. на суму 14939,46 грн. не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в них не зазначені посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, та не зазначено прізвище та інші дані осіб, які їх підписали, що позбавляє можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні операції, у звязку з чим вказані накладні №00338 від 17.08.2010 р., №00355 від 30.08.2010 р., №00375 від 13.09.2010 р., на переконання відповідача, не можуть бути належним доказом в підтвердження здійснення господарських операцій.

Щодо стягнення з ПАТ «УІФК-Агро»інфляційних втрат та 3% річних відповідач зазначає, що, як вбачається з позовної заяви, на адресу відповідача 23.03.2011 р. рекомендованим листом була направлена вимога №09/03-339 про сплату боргу в сумі 41158,62 грн. і отримана відповідачем 29.03.2011 р. Проте, відповідач заперечує факт отримання від позивача вимоги № 09/03-339 на суму 41158,62 грн. та вважає повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.03.2011 р. неналежним доказом, у звязку з чим відповідач, на його думку, не є боржником, який прострочив, не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його строк, встановлений договором або законом.

У судовому засіданні 06.09.2011 р. представник позивача надав суду клопотання б/н, б/д про витребування доказів, яке було залишено судом без задоволення.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні 06.09.2011 р. надав суду пояснення у справі, відповідно до якого зазначив, що підтвердженням факту отримання ПАТ «УІФК-Агро»від ТОВ «Дім спецій»за накладними №00375 від 13.09.2010 р., №00355 від 30.08.2010 р. товару є видані покупцем довіреності, долучені до матеріалів справи.

Водночас, додатковим підтвердженням того, що в серпні, вересні 2010 року відповідачу було поставлено товару на суму 53558,62 грн. є податкові декларації позивача з ПДВ за серпень, вересень 2010 року, в яких вказано код покупця та обсяг поставки без ПДВ та суму ПДВ, за якими відповідач отримав товар: у серпні на суму 13970,26 грн., у вересні на суму 39588,36 грн.

Також позивач наголошував, що при передачі товару представникам відповідача разом з накладними та податковими накладними передавалися рахунки на оплату, і номери та дати рахунків такі ж, як у накладних. Отже, зобов'язання по оплаті товару виникали у відповідача, виходячи з факту отримання відповідних партій товару за вказаними накладними.

Представник позивача у судовому засіданні 06.09.2011 р. позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

У судовому засіданні 06.09.2011 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім спецій»поставило Відкритому акціонерному товариству «УІФК-Агро»(правонаступник - Публічне акціонерне товариство «УІФК-Агро») товар на загальну суму 53558,62 грн., що підтверджується видатковими накладними № 00338 від 17.08.2010 р. на суму 7828,30 грн., № 00341 від 19.08.2010 р. на суму 1341,96 грн., № 00355 від 30.08.2010 р. на суму 4800,00 грн., № 00375 від 13.09.2010 р. на суму 14939,46 грн., № 00390 від 24.09.2010 р. на суму 24648,90 грн., а також відповідними рахунками-фактурами № 00338 від 17.08.2010 р. на суму 7828,30 грн., № 00341 від 19.08.2010 р. на суму 1341,96 грн., № 00355 від 30.08.2010 р. на суму 4800,00 грн., № 00375 від 13.09.2010 р. на суму 14939,46 грн., № 00390 від 24.09.2010 р. на суму 24648,90 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Факт отримання товару підтверджується також довіреностями № 436 від 17.08.2010 р., виданою на ім`я ОСОБА_3, № 441 від 19.08.2010 р., виданою на ім`я ОСОБА_4, № 458 від 30.08.2010 р., виданою на ім`я ОСОБА_3, № 497 від 13.09.2010 р., виданою на ім`я ОСОБА_5., № 528 від 24.09.2010 р., виданою на ім`я ОСОБА_4, оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Крім того, отримання товару ПАТ «УІФК-Агро»підтверджується також податковими накладними ТОВ «Дім спецій» від 17.08.2010 р., від 19.08.2010 р., від 30.08.2010 р., від 13.09.2010 р., від 24.09.2010 р. та податковими деклараціями з податку на додану вартість ТОВ «Дім спецій» за серпень 2010 року та вересень 2010 року.

Як зазначає позивач, ПАТ «УІФК-Агро»розрахувалося з ТОВ «Дім спецій»за частину поставленого товару у сумі 12400,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, копії яких долучені до матеріалів справи.

У звязку з неоплатою решти поставленого товару ТОВ «Дім спецій»було направлено на адресу ПАТ «УІФК-Агро»лист № 09/03-339 від 23.03.2011 р. з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар у сумі 41158,62 грн., факт направлення зазначеного вище листа підтверджується копією фіскального чеку № 1305 від 23.03.2011 р., а факт отримання, в свою чергу, підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 29.03.2011 р., копію якого також долучено до матеріалів справи.

Відповідь на лист отримано не було.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується рахунками-фактурами, довіреностями на отримання матеріальних цінностей та видатковими накладними, підписаними сторонами. Відповідно до цього договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 ст. 34 ГПК України).

Відповідач не надав суду доказів на спростування факту отримання ним товару за видатковими накладними №00338 від 17.08.2010 р., №00355 від 30.08.2010 р., №00375 від 13.09.2010 р.

Водночас позивачем було доведено суду факт поставки товару ПАТ «УІФК-Агро»на загальну суму 53558,62 грн.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Дім спецій»щодо стягнення заборгованості з відповідача за поставлений товар, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 41158,62 грн., підлягають задоволенню.

Також позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім спецій»містить вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, позивач посилається на приписи ст. 625 ЦК України, згідно з частиною другою якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, лист № 09/03-339 від 23.03.2011 р. з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар у сумі 41158,62 грн. відповідач отримав 29.03.2011 р., у звязку з чим за приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України обовязок оплати отриманого товару виник у відповідача 05.04.2011 р.

Розмір інфляційних втрат, визначений товариством, становить 779,40 грн. за період з 05.04.2011 р. до 31.05.2011 р. на суму 41158,62 грн. грн., є обґрунтованим, у звязку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, становить 295,30 грн. за період з 05.04.2011 р. до 30.06.2011 р. на суму 41158,62 грн.

Водночас, згідно з вірним арифметичним розрахунком, здійсненим судом, стягненню з відповідача підлягають 294,31 грн. 3% річних за період з 05.04.2011 р. до 30.06.2011 р. на суму 41158,62 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім спецій».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УІФК-Агро»(07544, Київська обл., Баришівський р-н, с. Коржі, вул. Промислова, 40/1, код ЄДРПОУ 348216,67) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім спецій»(02068, м. Київ, пр-т П. Григоренка, 13-Б, код ЄДРПОУ 34485173) 41158 (сорок одну тисячу сто пятдесят вісім) грн. 62 коп. основного боргу, 779 (сімсот сімдесят девять) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 294 (двісті девяносто чотири) грн. 31 коп. 3% річних, 422 (чотириста двадцять дві) грн. 32 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Бабкіна

Дата підписання рішення 12.09.2011 р.