Рішення № 18162551, 02.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2011 р. Справа № 20/092-11

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-М»

про стягнення 7334,08 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довір. б/н від 07.10.2010 р.

від відповідача: не зявився

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-М»(далі - відповідач) про стягнення 7334,08 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 08.05.2009 р. з ТОВ «Дніпро-М»договору № 475, згідно якого ФОП ОСОБА_2 зобовязувався поставляти у власність покупця товар, а відповідач приймати та оплачувати його.

Згідно умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачеві на суму 3694,75 грн., який покупцем не був оплачений, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 3694,75 грн. основного боргу, 772,20 грн. інфляційних втрат, 2867,13 грн. відсотків річних, а також відшкодувати 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судових засіданнях 19.08.2011 р., 02.09.2011 р. позовні вимоги підтримав.

У судові засідання 19.08.2011 р., 02.09.2011 р. відповідач не зявився. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.09.2011 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

08.05.2009 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро-М»(покупець) було укладено договір № 475, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобовязується передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти цей товар та оплатити його вартість.

Згідно з п. 3.6 договору датою передачі товару вважається дата підписання видаткової накладної представником покупця.

У відповідності з п. 4.1 договору оплата за придбаний товар, який передається згідно даного договору, проводиться покупцем у національній валюті України шляхом оплати готівкою через касу продавця (з оформленням необхідних прибутково-касових документів), або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

У випадку затримки платежів за прийнятий товар більш ніж 10 календарних днів, покупець додатково до суми боргу сплачує продавцю, по невиконаним грошовим обовязкам, 0,1% від суми боргу за кожен день користування коштами продавця (пп. 5.2.2 п. 5.2 договору).

Згідно з п. 7.1 договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє у продовж 1 року від дати підписання, вказаної у даному договорі.

Відповідно до п. 7.2 договору, якщо жодна зі сторін не підтвердила письмово припинення дії даного договору до дати такого припинення він вважається продовженим на той же строк та на тих самих умовах.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпро-М»товару на суму 3694,75 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № ПКВ-419579 від 12.05.2009 р.

Проте відповідач не розрахувався за поставлений товар, у звязку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності з приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов, контррозрахунок або докази оплати поставленого позивачем товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

З урахуванням викладеного та встановлення судом факту наявності заборгованості перед позивачем у відповідача, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 3694,75 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 36,5 % річних в сумі 2867,13 грн.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Згадуваним пп. 5.2.2 п. 5.2 договору передбачено, що у випадку затримки платежів за прийнятий товар більш ніж 10 календарних днів, покупець додатково до суми боргу сплачує продавцю, по невиконаним грошовим обовязкам, 0,1% від суми боргу за кожен день користування коштами продавця, що становить 36,5 % річних.

З долученого до матеріалів справи розрахунку відсотків вбачається, що позивачем було визначено розмір 36,5 % річних у сумі 2867,13 грн. за період з 27.05.2009 р. до 11.07.2011 р. на суму 3694,75 грн., який є обґрунтованим, у звязку з чим 36,5 % річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати.

Як зазначалося вище, згідно приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 772,20 грн. за період з 27.05.2009 р. до 11.07.2011 р. на суму 3694,75 грн., є обґрунтованим, у звязку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-М»(07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 30684379) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) 3694 (три тисячі шістсот девяносто чотири) грн. 75 коп. основного боргу, 2867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 13 коп. відсотків річних, 772 (сімсот сімдесят дві) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Бабкіна

Дата підписання рішення 07.09.2011 р.