Рішення № 18162452, 17.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/30817.08.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Олга-Логістик”

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 1688,37 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Сіленко А.О.

від відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача 1688,37 грн. за поставлений товар відповідно до договору поставки № 721 від 31.01.2011 р., з яких: основний борг 1614,89 грн. та пеня у розмірі 73,48 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача в судове засідання не зявилися, вимог суду не виконали, причин неявки суду не повідомили.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися відомості щодо місця проживання фізичної особи підприємця.

Зі змісту поданої позивачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.08.2011 р. вбачається, що місце проживання відповідача є АДРЕСА_1.

Разом з тим, відомостей щодо отримання відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р., направленої на його адресу місця проживання, станом на день розгляду справи не отримано, конверти із зазначеною ухвалою з поштового відділення звязку до суду не повертались.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходили.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи № 51/308.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 17.08.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

31.01.2011 року між сторонами був укладений договір № 721, за умовами якого позивач зобовязався продавати та постачати товар, а відповідач зобовязався купувати та оплачувати його вартість на умовах та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.3. договору № 721 від 31.01.2011 р. право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Згідно з п. 2.1. договору № 721 від 31.01.2011 р. найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невідємними частинами цього договору.

Пунктом 3.1. договору № 721 від 31.01.2011 р. визначено, що ціна на товар встановлюється на підставі прас-листів позивача, що є додатками до цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті.

Відповідно до п. 3.2. договору № 721 від 31.01.2011 р. загальна сума цього договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 3.3. договору № 721 від 31.01.2011 р. відповідач зобовязаний оплачувати кожну партію переданого позивачем товару протягом одного календарного дня з моменту передачі такої партії товару.

Обовязок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Пунктом 8.5. договору № 721 від 31.01.2011 р. встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012 р., у фінансовій частині до повного виконання сторонами свої зобовязань. У разі, якщо жодна сторона протягом тридцяти календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить про наміри його розірвання, цей договір вважається пролонгованим на тих же умовах терміном на один календарний рік.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на день прийняття рішення у даній справі договір № 721 від 31.01.2011 р. є чинним.

Судом встановлено, що позивачем була здійснена поставка товару згідно договору № 721 від 31.01.2011 р. на суму 1614,89 грн., що підтверджується видатковими накладними ТТН № СРЦ-003044 від 03.02.2011 р. на суму 695, 46 грн. та ТТН № СРЦ-003598 від 08.02.2011 р., підписаними повноважними особами сторін (копії - у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконує зобовязання щодо сплати за поставлений товар за договором поставки № 721 від 31.01.2011 р., у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1614,89 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 721 від 31.01.2011 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобовязань по оплаті поставленого позивачем товару за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 утворилась заборгованість в розмірі 1614,89грн.

Як встановлено судом, позивач свої зобовязання за договором № 721 від 31.01.2011 р. виконав в повному обсязі, а відповідач вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобовязання, в результаті чого заборгував перед позивачем 1614,89 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором № 721 від 31.01.2011 р. не здійснив.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобовязання.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобовязання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у звязку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1614,89 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 73,48 грн. за період з 04.02.2011 р. до 25.05.2011 р.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 6.3. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до розрахунку позивача розмір пені за період з 05.02.2011 р. до 25.05.2011 р. становить 73,48 грн.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідач невчасно виконує свої зобовязання щодо сплати за поставлену продукцю відповідно до договору № 721 від 31.01.2011 р., суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 05.02.2011 р. до 25.05.2011 р. в сумі 73,48 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1614,8 грн., та пені у розмірі 73,48 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга-Логістик» (01001, м. Київ, вул. Софійська, буд. 10-А, ідентифікаційний код 36001805) 1614 (одна тисяча шістсот чотирнадцять) грн. 89 коп. основного боргу, 73 (сімдесят три) грн. 48 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 01.09.2011 р.