Рішення № 18162453, 22.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/29322.08.11 За позовом Приватного підприємства "Зевс"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 4 919,93 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники :

від позивача: Малафіюк В.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 4 919, 93 грн. за поставлений товар відповідно до договору поставки № К-3349 від 21.12.2009 р., з яких: основний борг 2 814,84 грн., пеня у розмірі 285,75 грн., штраф у сумі 281,48 грн.., 1 537,86 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р. у звязку з неявкою у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду розгляд справи відкладено на 17.08.2011 р.

У судовому засіданні 17.08.2011 р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог у якій просить стягнути з відповідача 2814,84 грн. основного боргу, пеню в сумі 282,67 грн., штраф в розмірі 281,48 грн. та 1536,90 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на викладене, суд приймає зазначену заяву до розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р. позивача зобовязано надати суду довідку (витяг, виписки) від органу статистики або державного реєстратора про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на липень 2011 р.

Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися відомості щодо місця проживання фізичної особи підприємця.

Зі змісту поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.07.2011 р. вбачається, що місце проживання відповідача є АДРЕСА_1

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 23.07.2011р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Також, на зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, судом направлено ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р., що підтверджується Реєстром поштової кореспонденції Господарського суду міста Києва (копія в матеріалах справи).

Разом з тим, відомостей щодо отримання відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р. станом на день розгляду справи не отримано, конверти із зазначеною ухвалою з поштового відділення звязку до суду не повертались.

Провадження у справі порушено ухвалою від 15.07.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходили.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи № 51/312.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 17.08.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

21.12.2009 року між сторонами був укладений договір поставки № К-3349, за умовами якого позивач зобовязався постачати відповідачу товар, а відповідач зобовязався приймати цей товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору поставки № К-3349 від 21.12.2009 р. найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначається за домовленістю сторін та вказуються у видаткових накладних, які є невідємною частиною даного договору. Особа, яка підписує видаткову накладну від імені відповідача, має всі повноваження за домовленістю даних умов (найменування, асортимент, кількість, ціна, а також місця, дати та час поставки) від імені відповідача.

Згідно з п. 3.4. договору поставки № К-3349 від 21.12.2009 р. перехід права власності на товар та ризик випадкової гибелі до відповідача виникає в момент підписання накладної уповноваженими представниками сторін даного договору.

Пунктом 4.1. договору поставки № К-3349 від 21.12.2009 р. визначено, що ціни на товар вільні. Ціна товару визначається за домовленістю сторін в момент передачі товару та вказується у видаткових накладних, які є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до п.4.2. договору поставки № К-3349 від 21.12.2009 р. відповідач здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача чи іншими способами, які не суперечать чинному законодавству України.

Згідно з п.4.3. договору поставки № К-3349 від 21.12.2009 р. строк оплати за триманий товар: - 100 % попередньої оплати; відстрочка платежу на 14 календарних днів з дня прийняття товару відповідачем.

Обовязок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Пунктом 6.1. договору поставки № К-3349 від 21.12.2009 р. сторони погодили, що даний договір вступає в силу з дати підписання його сторонами та діє протягом двох років з дати укладання, а за грошовими зобовязаннями до їх повного виконання.

Відповідно до п. 6.2. договору поставки № К-3349 від 21.12.2009 р. у випадку, якщо не пізніше, ніж за один місяць до спливу строку дії даного договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, то даний договір вважається автоматично пролонгованим на той же самий строк на тих самих умовах. Повідомлення про припинення договору повинно бути надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п.6.3. договору поставки № К-3349 від 21.12.2009 р. у випадку порушення умов діючого договору відповідачем у частині своєчасної оплати прийнятого товару позивач залишає за собою право відмовитися від поставок товару і одностороннього розірвання договору з попереднім повідомленням відповідача про свій намір.

Пунктом п.6.4. договору поставки № К-3349 від 21.12.2009 р. визначено, що позивач має право в будь-який час розірвати даний договір в односторонньому порядку до моменту закінчення строку його дії, буз настання якої-небудь відповідальності за це.

Оскільки суду не надано відомостей про розірвання договору поставки № К-3349 від 21.12.2009 р. в порядку п. п. 6.3., 6.4. даного договору, суд приходить до висновку, що він є чинним на день прийняття рішення у даній справі.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки № К-3349 від 21.12.2009 р. позивачем була здійснена відповідачу поставка товару на загальну суму 2814,84 грн., що підтверджується видатковою накладною № 13КК025788 від 25.12.2009 р. (з урахуванням акту бою, недостачі від 25.12.2009 р.) підписаною уповноваженими особами сторін (копії - у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобовязання щодо сплати за поставлений товар за договором поставки № К-3349 від 21.12.2009 р. у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2814,84 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № К-3349 від 21.12.2009 р. є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок неналежного виконання зобовязань по оплаті поставленого позивачем товару за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 утворилась заборгованість в розмірі 2814,84 грн.

Вказана заборгованість відображена сторонами у акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2009 р. по 29.10.2010 р. за договором поставки № К-3349 від 21.12.2009 р., підписаному посадовими особами сторін та скріпленому печатками Приватного підприємства "Зевс" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором поставки № К-3349 від 21.12.2009 р. не здійснив.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобовязання.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобовязання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у звязку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2814,84 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 282,67 грн. за період з 08.01.2010 р. до 07.07.2010 р. та штраф у розмірі 281,48 грн.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 7.3. договору поставки № К-3349 від 21.12.2009 р. встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач зобовязується сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який стягується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки.

Відповідно до п. 7.5. договору поставки № К-3349 від 21.12.2009 р. у випадку затримки оплати більш ніж 30 календарних днів, відповідач зобовязується додатково до суми боргу сплатити позивачу штраф у розмірі 10 % суми боргу.

У відповідності до розрахунку позивача розмір пені за період з 08.01.2010 р. до 07.07.2010 р. становить 282,67 грн. та штраф 281,48 грн.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідач не виконував належним чином свої зобовязання щодо сплати за поставлену продукцю відповідно до договору поставки № К-3349 від 21.12.2009 р., суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 282,67 грн. та штрафу в розмірі 281,48 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими коштами за період з 08.01.2010 р. до 07.07.2011 р. в сумі 1536,90 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Положенням ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.6. договору поставки № К-3349 від 21.12.2009 р. сторони погодили, що у випадку затримки оплати за отриманий товар відповідач сплачує позивачу проценти в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день користування грошовими коштами позивача.

Згідно розрахунку позивача розмір процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 08.01.2010 р. до 07.07.2011 р. становить 1536,90 грн.

Наданий позивачем розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 08.01.2010 р. до 07.07.2011 р. у розмірі 1536,90 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства «Зевс»(83102, м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд.73, ідентифікаційний код 31578034) 2814,84 (дві тисячі вісімсот чотирнадцять грн. 84 коп.) грн. основного боргу, 282,67(двісті вісімдесят дві грн. 67 коп.) грн. пені, 281,48(двісті вісімдесят одна грн. 48 коп.) грн. штрафу та 1536,90 (одна тисяча пятсот тридцять шість грн. 90 коп.) грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, 102,00 (сто дві грн. 00 коп.) грн. державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Дата підписання 01.09. 2011 р.