Рішення № 18162451, 17.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/31217.08.11

За позовом Приватного підприємства «УКРАЇНСЬКА ДИСТРИБУЦІЙНА СИСТЕМА»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 12309, 03 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Вознюк О.М.

від відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача 12309,03 грн. за проданий товар відповідно до договору купівлі-продажу № 182 від 26.04.2010 р., з яких: основний борг 10000,00 грн., пеня у розмірі 1805,42 грн. та 3 % річних 503,61 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати за проданий товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача в судове засідання не зявилися, вимог суду не виконали, причин неявки суду не повідомили.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направляв; заявлені позовні вимоги не заперечив.

Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися відомості щодо місця проживання фізичної особи підприємця.

З поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.08.2011 р. вбачається, що місцем проживання відповідача є 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 12, кв.91.

Ухвалу про порушення провадження у справі від 22.07.2011 р. судом направлено на зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, що підтверджується відміткою відділу діловодства Господарського суду міста Києва на зворотній стороні вказаної ухвали.

Разом з тим, відомостей щодо отримання відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 22.07.2011 р. станом на день розгляду справи не отримано, конверти із зазначеною ухвалою з поштового відділення звязку до суду не повертались.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи № 51/312.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 17.08.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

26.04.2010 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 182, за умовами якого позивач зобовязався продавати товар, а відповідач зобовязався купувати та оплачувати його вартість на умовах та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу № 182 від 26.04.2010 р. найменування, ціни та кількість товару вказується в накладних, які після їх підписання стають невідємною частиною даного договору.

Згідно з п. 4.1. договору купівлі-продажу № 182 від 26.04.2010 р. відповідач здійснює оплату на наступних умовах: відстрочка платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару відповідачем.

Обовязок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Пунктом 7.1. договору купівлі-продажу № 182 від 26.04.2010 р. встановлено, що договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2010 р.

Відповідно до п. 7.2. договору купівлі-продажу № 182 від 26.04.2010 р. у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця до закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на додаткові однорічні терміни на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з п. 7.3. договору купівлі-продажу № 182 від 26.04.2010 р. закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від зобовязань, що виникли протягом його дії.

Оскільки суду не надано відомостей, що договір був розірваний у порядку, вставленому п.7.3. договору купівлі-продажу № 182 від 26.04.2010 р. суд приходить до висновку, що він є чинним на день прийняття рішення у даній справі.

Судом встановлено, що позивачем була здійснена поставка товару згідно договору купівлі-продажу № 182 від 26.04.2010 р. на загальну суму 43318,98 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000792 від 28.04.2010 р., підписаною уповноваженими особами сторін (копії - у матеріалах справи).

Однак відповідач свої зобовязання за договором купівлі-продажу № 182 від 26.04.2010 р. виконав частково, перерахувавши на банківський рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 33318,98 грн., що підтверджується банківськими виписками від 09.06.2010 р. на суму 6500,00 грн., від 16.07.2011 р. на суму 9000,00 грн. та від 18.08.2011 р. на суму 10018,98 грн. та 7800,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 311 від 16.06.2011 р. у якій просив сплатити заборгованість у розмірі 10000, 00 грн. до 30.06.2011 р., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобовязання щодо сплати за поставлений товар за договором купівлі-продажу № 182 від 26.04.2010 р., у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 10000,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 182 від 26.04.2010 р. є договором купівлі-продажу.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок неналежного виконання зобовязань по оплаті поставленого позивачем товару за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 утворилась заборгованість в розмірі 10000,00 грн.

З огляду на вищенаведене, позивач свої зобовязання за договором купівлі-продажу № 182 від 26.04.2010 р. виконав в повному обсязі, а відповідач вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобовязання, в результаті чого заборгував перед позивачем 10000,00 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором купівлі-продажу № 182 від 26.04.2010 р. не здійснив.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобовязання.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобовязання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у звязку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 10000,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1805,42 грн. за період з 29.05.2010 р. до 23.11.2010 р.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 5.2. договору купівлі-продажу № 182 від 26.04.2010 р. встановлено, що в разі порушення терміну оплати, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочки.

У відповідності до розрахунку позивача розмір пені за період з 29.05.2010 р. до 23.11.2010 р. становить 1805,42 грн.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідач порушив строк виконання грошового зобовязання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 29.05.2010 р. до 23.11.2010 р. в сумі 1805,42 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 503,61 грн. 3% річних за період з 29.05.2010 р. до 15.07.2011 р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір 3% річних за період з 29.05.2010 р. до 15.07.2011 р. становить 503,61 грн.

Наданий позивачем розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 503,61 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства «УКРАЇНСЬКА ДИСТРИБУЦІЙНА СИСТЕМА»(10001, м. Житомир, вул. Баранова, буд.89, ідентифікаційний код 36330611) 10 000,00 (десять тисяч грн. 00 коп.) грн. основного боргу, 1805,42 (одна тисяча вісімсот пять грн. 42 коп.) грн. пені та 503,61 (пятсот три грн. 61 коп.) грн. 3 % річних, 123,10 (сто двадцять три грн. 10 коп.) грн. державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Дата підписання 01.09.2011 р.