Рішення № 18161787, 30.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/11930.08.11

За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго

Україна»

До Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

Про стягнення 25500,00 грн.

Суддя Палій В.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 предст. (дов. від 31.12.2010р.)

від відповідачів не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення з відповідача 25500,00грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а також витрат по сплаті державного мита 255,00грн., витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/119, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 29.06.2011р.

У судове засідання 29.06.2011р. представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

У звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача, та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 29.06.2011р.

У судовому засіданні 30.08.2011р. представник позивача надав суду для долучення до матеріалів справи лист Моторного (транспортного) страхового бюро України від 18.07.2011р. В усних поясненнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засіданні 30.08.2011р. не зявився, про причини неявки представника відповідач суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2009р. о 13год. 10хв. по пр. Перемоги, 74 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки ВАЗ 21093-20, номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 (власник автомобіля Перша західна лізингова компанія») та автомобіля марки Ніссан, номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_3 (власник автомобіля), що підтверджується довідкою ВДАІ м. Києва від 16.10.2009р.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва №3-13333/09 від 16.11.2009р.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль Ніссан, номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3.

Відповідно до Звіту №386 від 28.10.2009р. про оцінку автомобіля Ніссан, номер НОМЕР_2, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля, у результаті його пошкодження при ДТП, склав 41944,30грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування № АТ 02565 від 18.07.2009р., з терміном дії з 18.07.2009р. по 17.07.2010р. Страхувальником виступає ОСОБА_3, вигодонабувачем ОСОБА_3

На підставі страхового акта №47895 позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування (Поліс № 2565), сплатив власнику автомобіля Ніссан, номер НОМЕР_2 ОСОБА_3, суму страхового відшкодування в розмірі 34 427,22рн., що підтверджується платіжним дорученням №7563 від 18.11.2009р.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 25500,00грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Під час розгляду справи суд встановив, що водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із Першою західною лізинговою компанією, а останній є власником автомобіля ВАЗ 21093-20, номер НОМЕР_1.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Оскільки винною особою у ДТП є водій ОСОБА_2, який знаходився із Першою західною лізинговою компанією (власник автомобіля) у трудових відносинах, відтак, Перша західна лізингова компанія є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Ніссан, номер НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

З огляду на викладене до позивача перейшло в межах суми 25500,00рн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є Перша західна лізингова компанія, однак, у разі якщо цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Європейський страховий альянс" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Поліс (договір) №ВА/2269730 від обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, згідно якого ПАТ «Європейський страховий альянс" взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб під час внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Оскільки між ПАТ «Європейський страховий альянс" та ОСОБА_2 укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх осіб, тому ПАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»правомірно звернулась до ПАТ «Європейський страховий альянс»про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу (вищезазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 21.03.2007).

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

На неодноразову вимогу суду відповідач не надав Полісу №ВА/2269730, у якому зазначено розмір франшизи, на яке підлягає зменшенню страхове відшкодування. Відповідно, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що заявлена сума страхового відшкодування в порядку регресу підлягає зменшенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 25500,00грн. страхового відшкодування шкоди в порядку регресу у повному обсязі підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейськийстраховий альянс»(м. Київ, вул. Глибочицька 33-37, код ЄДРПОУ 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) 25500,00грн. -страхового відшкодування в порядку регресу, 255,00грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя В.В. Палій