Рішення № 18161560, 30.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/11730.08.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Незалежна Страхова Компанія»

до 1. Дочірнього підприємства «Ф. Формула»

2. Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант»

про стягнення 8383,81грн.

Суддя Палій В.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1.- предст. (дов. від 12.05.2011р.)

від відповідачів 1. не зявився

2. ОСОБА_2.- предст. (дов. від 12.05.2011р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 8383,81грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а також витрат по сплаті державного мита у розмірі 102,00грн. та 236,00грн. витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/117, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 29.06.2011р.

У судовому засіданні 29.06.2011р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про заміну позивача - Відкритого акціонерного товариства «Незалежна Страхова Компанія»його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Незалежна Страхова Компанія».

Представник відповідача у судовому засіданні подав суду клопотання про відкладення розгляду справи, для надання можливості відповідачу підготувати документи на вимогу ухвали суду.

Клопотання відповідача судом не задоволено, в звязку з його необґрунтованістю.

У судовому засіданні 29.06.2011р. оголошено перерву на 05.07.2011р., з метою витребування неподаних суду документів.

У судовому засіданні представник відповідача подав витребувані судом документи.

У судовому засіданні 05.07.2011р. суд прийшов до висновку про задоволення клопотання позивача про заміну Відкритого акціонерного товариства «Незалежна Страхова Компанія»його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Незалежна Страхова Компанія» з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

У судовому засіданні дослідивши документи, додані до клопотання позивача про заміну сторони по справі, судом встановлено, що згідно п.1.1 Статуту ПАТ «Незалежна Страхова Група»назву позивача Відкрите акціонерне товариство «Незалежна Страхова Компанія» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Незалежна Страхова Компанія».

Враховуючи викладене, суд здійснює заміну Відкритого акціонерного товариства «Незалежна Страхова Компанія» його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Незалежна Страхова Компанія».

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на розбіжності між переліком пошкоджень, встановлених експертом при автотоварознавчому дослідженні, з переліком здійснених робіт по відновленню пошкодженого автомобіля.

Крім того, відповідач звернувся до суду із заявою про залучення до участі у справі іншого відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант», обґрунтовуючи зазначене тим, що між відповідачем та ТДВ «СК «Укоопгарант» укладено Договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05.12.2009р., згідно якого забезпеченим транспортним засобом, зокрема, є Volkswagen Transporter, державний номер НОМЕР_1. Відповідно до умов даного договору ТДВ «СК «Укоопгарант» взяло на себе зобовязання з відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Також, між відповідачем та ТДВ «СК «Укоопгарант»було укладено Поліс №ВА/4849227 (Тип 1), згідно якого застраховано цивільно-правову відповідальність ТОВ «Ф.Формула», забезпечений транспортний засіб - Volkswagen Transporter, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представник відповідача, суд дійшов висновку, що у разі, якщо цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами застрахована у ТДВ «СК «Укоопгарант»згідно Договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05.12.2009р. та Полісу №ВА/4849227, то останній, у встановлених випадках, стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик (ТДВ «СК «Укоопгарант») в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою (відповідачем), тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

З огляду на викладене, заява відповідача про залучення до участі у справі іншого відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант», підлягає задоволенню.

У звязку з наведеним, ухвалою суду від 05.07.2011р. розгляд справи відкладено, здійснено заміну Відкритого акціонерного товариства «Незалежна Страхова Компанія»його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Незалежна Страхова Компанія», залучено до участі у справі іншого відповідача Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант».

Ухвалою суду від 08.07.2011р. виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 05.07.2011р. по справі №20/117.

У судовому засіданні 30.08.2011р. представник відповідача-2 надав суду власні статутні документи, а представник позивача докази направлення на адресу відповідача-2 копії позовної заяви із доданими до неї документами. В усних поясненнях представник відповідача-2 проти позовних вимог не заперечив.

Представник відповідача-1 у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, оглянувши оригінали документів, суд, -

В С Т А Н О В И В:

14.07.2009р. о 11год. 40хв. на перехресті вул. 30-років Перемоги - Сумгаїтська в м. Черкаси, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля Volkswagen Transporter, державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4 (власник ДП «Ф.Формула») та автомобіля Chana Benni, державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, що підтверджується довідкою №8432748 ВДАІ м. Черкаси від 11.08.2009р.

Автомобіль Chana Benni, державний номер НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_4. Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області №3-4022/09 від 31.08.2009р.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль Chana Benni, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №192 від 27.07.2009р., сума матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля Chana Benni, державний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП складає 8116,17грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у ВАТ «Страхова компанія «Правекс-Страхування»(правонаступником якого є позивач) на підставі Договору добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу ТЗО №806224 від 24.07.2008р., з терміном дії з 25.07.2008р. по 24.07.2009р. Страхувальником виступає ОСОБА_3, вигодонабувачем АКБ «Правекс - Банк».

Відповідно до страхового акта №15403 від 05.11.2009р. Відкрите акціонерне товариство «Незалежна Страхова Компанія», виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування, сплатило ввигодонабувачу суму страхового відшкодування в розмірі 8114,15грн., що підтверджується платіжним дорученням №3698 від 06.11.2009р.

Також, позивачем понесені витрати по оплаті експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 350,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №3100 від 05.08.2009р.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача-1 8033,81грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, хімічних радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частина 2 статті 1187 ЦК України встановлює, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речеве право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Під час розгляду справи суд встановив, що водій ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах із відповідачем-1 (наказ №104-к від 12.07.2005р.). Відповідач-1 є власником автомобіля Volkswagen Transporter, державний номер НОМЕР_1, що відповідачем-1 не заперечується.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків (ч.1 ст. 1172 ЦК України).

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія відповідача, що підтверджено Постановою Києво-Святошинського районного суду міста Київської області №3-4022/09 від 31.08.2009р. (копія постанови знаходиться у матеріалах справи).

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Пункт 21.4 статті. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту

З огляду на викладене до позивача перейшло в межах суми 8033,81грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ДП «Ф.Формула», однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

Судом встановлено, що між відповідачем-1 (страхувальник) та відповідачем-2 (страховик) 05.12.2009р. було укладено Поліс №ВА/4849227 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, згідно якого відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб під час внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з терміном дії з 05.12.2008р. по 04.12.2009р.

Як вбачається з Полісу №ВЕ/4849227 розмір франшизи складає 510,00грн.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача-2 в сумі 7523,18грн., з вирахуванням суми франшизи 510,00грн., у відповідності до приписів пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Вартість автотоварознавчого дослідження автомобіля у розмірі 350,00грн. не підлягає стягненню з відповідача-2, з урахуванням положень п. 22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказана сума не є оціненою шкодою, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди, відповідно, не відшкодовується за рахунок відповідача-2 у порядку регресу.

Відповідно до вимог ст. 1188 та 1194 ЦК України відповідач-1 зобовязаний відшкодувати позивачу збитки в тій частині, що не підлягають відшкодуванню відповідачем-2, як страховиком.

Так, згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За наведених обставин, сума франшизи у розмірі 510,00грн., на яку зменшується страхове відшкодування, що виплачується відповідачем-2, підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача. Також з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 350,00грн. - вартість автотоварознавчого дослідження пошкодженого автомобіля, оскільки вказана сума була сплачена позивачем.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Ф.Формула»(м. Київ, вул. Велика Кільцева 4, код ЄДРПОУ 32112642) на користь Відкритого акціонерного товариства «Незалежна страхова компанія»(м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, код ЄДРПОУ 20036721) 510,00грн. - страхового відшкодування в порядку регресу, 350,00грн. - вартість автотоварознавчого дослідження пошкодженого автомобіля, 10,46грн. державного мита, 24,21грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант»(м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, к. 209, код ЄДРПОУ 21618844) на користь Публічного акціонерного товариства «Незалежна страхова компанія»(м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, код ЄДРПОУ 20036721) 7523,18грн. - страхового відшкодування в порядку регресу, 91,52рн. державного мита, 211,77грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

СуддяВ.В. Палій