Рішення № 18160883, 15.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.08.11 р. Справа № 37/146

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства „СЕБ Банк”, м. Київ, ідентифікаційний код 14351016

до відповідача: Приватного підприємства „Дизайнерська студія „СМІК”, с. Опитне Донецької області, ідентифікаційний код 35715453

про: стягнення за договором доручення від 19.02.2010р. заборгованості в розмірі 13500,00грн. та штрафу в розмірі 1000,00грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №1002 від 11.09.2011р.);

від Відповідача не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 11.07.2011р. на 18.07.2011р., з 18.07.2011р. на 02.08.2011р., з 02.08.2011р. на 15.08.2011р.

У судовому засіданні 15.08.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство „СЕБ Банк”, м. Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „Дизайнерська студія „СМІК”, с. Опитне Донецької області (далі Відповідач) про стягнення за договором доручення від 19.02.2010р. заборгованості в розмірі 13500,00грн. та штрафу в розмірі 1000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором доручення № б/н від 19.02.2010р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір доручення б/н від 19.02.2010р. з додатковою угодою, акт приймання наданих послуг, акт звірки розрахунків, нормативно обґрунтувавши свої вимоги ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України.

Крім того, Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.16-57, 67, 68).

Відповідач у судові засідання без пояснення причини не зявлявся, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або відсутності відповідних грошових зобовязань з інших підстав не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями ЄДРПОУ (а.с.68).

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали (а.с.13).

У судовому засіданні 15.08.2011р. представник Позивача підтримав заявлений позов у повному обсягну та наполягав на його задоволені в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

19.02.2010р. між Позивачем (Довіритель) та Відповідачем (Повірений) укладено договір доручення №б/н (а.с.а.с. 8-9), згідно п.п.1.1, 1.2, 2.1, 2.1.1, 2.1.1.2, 2.1.13, 2.1.2, 2.1.3, 2.2.1 якого Довіритель доручає, а Повірений приймає на себе зобовязання виконати від імені і за рахунок Довірителя наступні дії:

- здати обєкт після реконструкції в експлуатацію (приміщення Відділення);

- узгодити та вирішити питання по оформленню необхідних документів в усіх необхідних погоджувальних органах, підприємствах, організаціях відповідно до чинного законодавства України;

- отримати акт вводу готовності обєкта до експлуатації на підставі акта готовності, отримати свідоцтво про відповідність збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних будівельних норма, стандартів і правилам;

- повідомляти Довірителя на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення за договором;

- передати Довірителеві отримані документи (Технічні умови, висновки, акт введення приміщення в експлуатацію, дозволи й ін.) при виконанні доручення та одержати за виконання доручення плату в розмірі й строки, оговорені в цьому договорі. Повірений зобовязується виконати доручення Довірителя в термін 240 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Відповідно до умов розділу 3 договору встановлений наступний порядок розрахунків:

- загальна сума цього договору складає 20000,00грн. без ПДВ (п.3.1);

- Довіритель перераховує Повіреному, оплату в розмірі 80% від суми, що вказана в п.3.1 на протязі 2 банківських днів з моменту підписання цього договору на поточний рахунок Повіреного (п.3.2);

- остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється Довірителем протягом 3-х банківських днів з моменту передачі акту державної комісії про прийняття вищезазначеного обєкту в експлуатацію, та підписання акту виконаних послуг, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Повіреного (п.3.3).

Положеннями п. 4.2. договору сторони встановили відповідальність Повіреного за несвоєчасне виконання доручення за договором у вигляді штрафу у розмірі 5% від суми винагороди, зазначеної в п.3.1 цього договору.

На виконання грошових зобовязань Позивач 26.02.2010р. перерахував Відповідачеві 16000грн. (а.с.а.с.54, 55), тоді як останній в межах означеного договору надав послуг на суму 2500грн., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 02.03.2011р. (а.с.67).

28.02.2011р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 (а.с.10), якою сторони дійшли згоди про припинення дії договору доручення та повернення Повіреним Довірителю протягом 10 календарних днів аванс у сумі 13500,00грн.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення заборгованості в розмірі 13500,00грн. та штрафу в розмірі 1000,00грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, свою позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, а також ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.52), складеного та надісланого (а.с.51) Позивачем на вимогу суду, із змісту якого та довідки позивача за підписом керівника та головного бухгалтера (а.с.53) вбачається, що стягувана заборгованість в перебігу розгляду справи не погашена.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх обєднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення зобовязань за договором орнеди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань з повернення авансу та застосуванні наслідків невиконання доручення у вигляді стягнення штрафів.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору доручення №б/н від 19.02.2010р., правовідносини за яким регламентуються нормами глави 68 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України та умов п. 1.1. договору доручення від 19.02.2010р. внаслідок його укладання Позивач набув кореспондуючого обовязку Відповідача права вимагати останнім від іменні та за рахунок Довірителя здійснити певні дії.

В свою чергу, виходячи з умов п.п. 3.1.-3.3. договору передбачені платежі Позивача на користь Відповідача (у тому числі і стягувана сума авансу) є платою за виконання обовязку за договором доручення у розумінні ст.1002 Цивільного кодексу України.

Між тим, діюче законодавство безпосередньо не встановлює обовязку Повіреного здійснювати повернення Довірителю отриманої попередньої плати за виконання доручення, незалежно від стану виконання доручення, проте такий обовязок сторони встановили у додатковій угоді №1 від 28.02.2011р., що не суперечить ст. 627 Цивільного кодексу України, враховуючи, що визначений розмір суми, яка повертається, відповідає отриманій Відповідачем платі за ненадані, але обумовлені за договором послуги, подальше належне надання яких є неможливим через закінчення визначеного п. 1.2. договору строку доручення.

Отже, встановлена сторонами в додатковій угоді № 1 від 28.02.2011р. домовленість відносно повернення раніше сплачених коштів в сумі не наданих послуг є належною підставою для виникнення у Відповідача відповідного грошових зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обовязковість договору для виконання сторонами.

За таких обставин Відповідач не мав правових підстав ухилятися від повернення авансу за не надані у повному обсязі послуги не пізніше протягом 10 календарних днів з моменту укладання додаткової угоди №1 від 28.02.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи і Відповідачем жодних доказів на спростування всупереч ст. ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано стягуваний аванс у визначені строки повернений не був, що кваліфікується судом як порушення Відповідачем грошових зобовязань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач таким, що прострочив згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу, зважаючи на що відповідні вимоги задовольняються судом в повному обсягу.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування штрафу у разі прострочення виконання доручення сформульована безпосередньо у п. 4.2. договору доручення №б/н від 19.02.2010р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Зважаючи на відсутність доказів повного виконання визначених договором доручення дій у встановлений строк, підтвердженням чого достатньою мірою є зміст додаткової угоди №1 від 28.09.2009р., тривалість прострочення виконання понад 10 календарних днів та відповідність представленого розрахунку штрафу умовам договору, суд задовольняє позов і в відносно штрафу - в сумі 1000,00грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „СЕБ Банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 14351016) до Приватного підприємства „Дизайнерська студія „СМІК”, с. Опитне Донецької області (ідентифікаційний код 35715453) про стягнення за договором доручення від 19.02.2010р. заборгованості в розмірі 13500,00грн. та штрафу в розмірі 1000,00грн. - в повному обсягу.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Дизайнерська студія „СМІК”, с. Опитне Донецької області (ідентифікаційний код 35715453) на користь Публічного акціонерного товариства „СЕБ Банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 14351016) заборгованість в розмірі 13500,00грн. та штраф в розмірі 1000,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Дизайнерська студія „СМІК”, с. Опитне Донецької області (ідентифікаційний код 35715453) на користь Публічного акціонерного товариства „СЕБ Банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 14351016) витрати по сплаті державного мита в сумі 145,00грн., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 15.08.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.08.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >