Рішення № 18160742, 07.09.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

07 вересня 2011 р. Справа 7/124/2011/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський науково-виробничий центр "Західплемресурси", с. Гряда, Жовківський район, Львівська область

до: Державного підприємства "Тульчинське племпідприємство", с.Нестерварка, Тульчинський район, Вінницька область

про стягнення 44330,73 грн. заборгованості

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.

Представники

позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність б/н від 05.09.2011 року, паспорт серія КА НОМЕР_1 виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 21.12.1996 року.

відповідача: Моркляк В.М. - директор ДП "Тульчинське племпідприємство", паспорт серія АА НОМЕР_2 виданий Тульчинським РВ УМВС України у Вінницькій області 10.06.1998 року.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області 19.07.2011 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський науково-виробничий центр "Західплемресурси" до Державного підприємства "Тульчинське племпідприємство"про стягнення 44330,73 грн. заборгованості, з яких 39681,00 грн. боргу, 4056,15 грн. пені, 593,58 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 20.07.2011 року порушено провадження у справі № 7/124/2011/5003 та призначено до розгляду на 02.08.2011 року.

Ухвалою від 02.08.2011 року розгляд справи відкладено до 07.09.2011 року.

В судовому засіданні 07.09.2011 року представником позивача подано заяву зменшення розміру позовних вимог в якій останній просить суд в зв'язку з уточненням суми позовних вимог стягнути з відповідача 27681,00 грн. боргу та просить суд прийняти відмову від позовних вимог про стягнення 4056,15 грн. пені та 593,58 грн. 3% річних.

Розглянувши заяву про зменшення розміру позовних вимог та заяву про відмову від пені та 3 % річних суд приймає їх до розгляду, як таких, що не суперечать ст.22 ГПК України.

За відсутності поданого представниками сторін відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Львівський науково-виробничий центр "Західплемресурси" (Продавець) та Державним підприємством "Тульчинське племпідприємство" (Покупець) укладено договір № 2 "Ві", відповідно до якого продавець бере на себе зобов"язання, згідно заявки Покупця :

- продавати Покупцю глибокозаморожену сперму бугаїв, які допущені до використання в Україні та відповідає санітарно-ветеринарним вимогам, матеріали для штучного осіменіння тварин саме: цитрат натрію, рідкий азот, необхідні інструменти;

-надавати консультації пов'язані з проведенням штучного осіменіння тварин.

Відповідно до п.2.1. Договору продає Покупцю "Товар" по цінах, що діють на день поставки "Товару".

Оплата за товар Покупець проводить на протязі 3-х днів з дня отримання "Товару" згідно накладної (п.2.2. Договору).

Загальна сума договору на рік складає 14000 (чотирнадцять тисяч) грн.(п.2.4. Договору).

Згідно з п.5.1. Договору Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє по 31 грудня 2009 р.

За період з квітня 2009 року по вересень 2009 року Державне підприємство "Тульчинське племпідприємство" отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський науково-виробничий центр "Західплемресурси" продукцію на загальну суму 39681,00 грн., що підтверджується довіреністю на отримання товарно- матеріальних цінностей № 13 від 01.04.2009 р. та № 47 від 22.09.2009 р. та накладними :

- № 2 "Ту" від 01.04.2009 року на суму 5002 грн. 25 коп.;

- № 3 "Ту" від 01.04.2009 року на суму 575 грн. 00 коп.;

- № 3 "Ві" від 21.09.2009 року на суму 12495 грн. 00 коп..

За поставлену продукцію відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 25590 грн. 00 коп., що підтверджується : виписками по банківських рахунках за період з березня 2009 р. по вересень 2011 р. та платіжним дорученням № 1 від 27.03.2009 року на суму 10000,00 грн., платіжним дорученням № 102 від 01.04.2009 року на суму 690,00 грн., платіжним дорученням № 33 від 09.02.2010 року на суму 1000,00 грн., платіжним дорученням № 67 від 12.03.2010 року на суму 1000,00 грн., платіжним дорученням № 148 від 11.06.2010 року на суму 1000,00 грн., платіжним дорученням № 217 від 04.08.2010 року на суму 2000,00 грн.,платіжним дорученням № 217 від 04.08.2010 року на суму 2000,00 грн.,платіжним дорученням № 251 від 07.09.2010 року на суму 2000,00 грн., платіжним дорученням № 323 від 09.11.2010 року на суму 2000,00 грн., платіжним дорученням № 41 від 26.01.2011 року на суму 1000,00 грн., платіжним дорученням № 77 від 23.03.2011 року на суму 1000,00 грн., платіжним дорученням № 143 від 01.07.2011 року на суму 1000,00 грн.,платіжним дорученням № 281 від 07.09.2011 року на суму 2900,00 грн..

Всього відповідачу було поставлену продукцію на загальну суму 39681,00 грн., а проведено розрахунки на суму 25590,00 грн..

Таким чином розмір заборгованості відповідача складає 24091,00 грн. (39681,00- 25590,00).

Наявність боргу підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 07.09.2011 року.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору від 01.03.2009 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення 24091,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірним.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 4056,15 грн. та 593,58 грн 3 % річних дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 4056,15 грн. та 593,58 грн 3 % річних приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу розяснені процесуальні наслідки його дій.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині відмови від позовних вимог до відповідача суд враховує те, що вона підписана представником позивача ОСОБА_1 у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності від 05.09.2011 року.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення пені та 3 % річних в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Також судом взято до уваги на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

07.09.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.2 ст. 49, ст.ст. 75, 78, п. 4 ч. 1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Тульчинське племпідприємство", вул.Леонтовича, 62, с.Нестерварка, Тульчинський район, Вінницька область, 23609 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 00692239, р/р - 26008329301, МФО - 302731 в Філія АБ Енергобанк ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський науково-виробничий центр "Західплемресурси" , с.Гряда, Жовківський район, Львівська область,80362 - (інформація про реквізити - р/р - 26008970006332 Львівська філія ПАТ КБ "Хрещатик", МФО 385468, код ЄДРПОУ - 32216790) - 24091 грн. 00 коп. боргу, 241 грн. 91 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 197 грн. 82 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення пені 4056 грн. 15 коп. пені, 593 грн. 58 коп. 3 % річних, провадження у справі в цій частині припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 вересня 2011 р.

віддрук. 1прим.:

1 - до справи.