Рішення № 18160495, 18.08.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 серпня 2011 р. Справа 16/40/2011/5003

за позовом: публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м.Київ

до: приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта", с.Війтівка Бершадського району Вінницької області <адреса відповідача >

про стягнення 763 832,98 грн. заборгованості за кредитним договором

Головуючий суддя Нешик О.С.

Секретар судового засідання Снігур О.О.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №10/00-94 від 20.05.10 року),

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 20.07.11 року)

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" 763832,98 грн. заборгованості, що виникла в зв'язку з неналежним виконанням останнім умов укладеного між сторонами кредитного договору №0014/07/20-К від 04.04.2007 року, у тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 470000 грн., борг за несплачені проценти - 235169,29 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредитних коштів в розмірі 56245,46 грн. та пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 2418,23 грн.

Ухвалою суду від 09 червня 2011 року порушено провадження у справі №16/40/2011/5003.

В зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ненаданням витребуваних судом документів в судовому засіданні оголошувалась перерва та розгляд справи відкладався.

19.07.2011 року через канцелярію суду надійшла заява позивача №42913.5.3110.2.1 від 19.07.11 року (вх. канц. суду №08-46/9715/11 від 19.07.11р.) про збільшення позовних вимог, згідно якої ПАТ "Банк Форум" просить стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" 786768,81 грн., з них: 470000 грн. - основний борг; 258064,51 грн. - борг зі сплати відсотків; 56167,79 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредитних коштів, 2536,51 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам ст.22 ГПК України.

З метою забезпечення реалізації прав, наданих відповідачу ст.22 ГПК України, у тому рахунку на участь в господарських засіданнях, на подання доказів тощо, ухвалою суду від 02.08.11р. розгляд справи відкладено на 18.08.11р.

На визначену дату з'явились представники сторін.

В судовому засіданні, 18.08.2011 року, представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням б/н від 18.08.2011 року (вх. №08-46/11017/11) про застосування позовної давності щодо стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлено наступне.

04 квітня 2007 року між позивачем АКБ "Форум", правонаступником якого є «Публічне акціонерне товариство "Банк Форум", та відповідачем укладено кредитний договір № 0014/07/20-К, відповідно до якого позивач надав відповідачу (позичальнику) кредит в сумі 500 000,00 грн. (для поповнення обігових коштів), що підтверджується меморіальним ордером №1393 від 05.04.2007 року, меморіальним ордером №2277 від 10.04.2007 року, меморіальним ордером № 2813 від 12.04.2007 року, строком по 03 квітня 2008 року, зі сплатою за користування кредитними коштами - 18,8 % річних (п.п. 1.1., 1.2., 1.3. Договору).

Відповідно до пп. 1.3.1. кредитного договору відповідач (позичальник) зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (липень 2007 року - 30 000,00 грн., квітень 2008 року - 470 000,00 грн.).

19 квітня 2007 року між Банком та Позичальником було підписано Додаткову угоду до кредитного договору № 0014/07/20-К від 04 квітня 2007 року, згідно якої сторонами було змінено відсоткову ставку за користування кредитними коштами з 18,8 % до 17,9 % річних.

29 листопада 2007 року між Банком та Позичальником було підписано Додаткову угоду до кредитного договору № 0014/07/20-К від 04 квітня 2007 року, згідно якої сторонами було продовжено (пролонговано) строк дії кредитного договору по 01 жовтня 2008 року.

24 червня 2008 року між Банком та Позичальником було підписано Додаткову угоду до кредитного договору № 0014/07/20-К від 04 квітня 2007 року, згідно якої сторонами було змінено відсоткову ставку за користування кредитними коштами з 17,9 % до 20,0 % річних.

Відповідно до п.2.3. кредитного договору Позичальник здійснює повернення кредитних коштів в національній валюті на відкритий йому позичковий рахунок №20622300100459 в АКБ "Форум".

Відповідно до п. 3.2.6. кредитного договору Банк має право стягувати з Позичальника неустойку, штраф та пеню за невиконання чи неналежне виконання умов договору.

Відповідно до п.3.3.2. кредитного договору Позичальник зобов'язаний не пізніше 01.10.2008 року повернути Банку суму наданих кредитних коштів в повному обсязі, сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Відповідач свої зобов'язання щодо погашення кредиту виконав частково, в сумі 30 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №100 від 14.09.2007 року, платіжним дорученням №148 від 31.08.2007 року, платіжним дорученням № 112 від 20.09.2007 року.

Таким чином, в зв'язку з здійсненням відповідачем часткового розрахунку по сумі боргу за кредитом, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача по кредиту зменшилась до 470 000,00 грн. (500 000,00 - 30 000,00).

Відповідно до п. 2.4. та п. 2.6. кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами Позичальник сплачує в національній валюті на відкритий рахунок №20688300100459 в АКБ "Форум", за перший місяць користування кредитними коштами не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами, за період з моменту видачі кредитних коштів по 25-те число першого місяця користування кредитними коштами включно. В подальшому проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником щомісячно, за період з 26-го числа попереднього місяця по 25 - те число поточного місяця включно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Проценти за останній місяць користування кредитними коштами сплачуються в день повернення кредитних коштів.

Сплата процентів Позичальником здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік і місяць, рівні календарній кількості днів (п. 2.5. кредитного договору).

За період з 26.08.2008 по 12.07.2011 позивачем нараховані проценти в розмірі 270578,43 грн., з яких відповідач (позичальник) сплатив 12513,92 грн., що підтверджується меморіальним ордером №2284 від 06.01.2009 року, меморіальним ордером №2971 від 04.12.2008 року, меморіальним ордером №15584 від 27.11.2008 року.

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача по процентам становить 258064,51 грн. (270578,43 - 12513,92).

Непроведення відповідачем розрахунків згідно умов кредитного договору спонукало Банк звернутись з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір, правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Дії позивача по наданню відповідачу (позичальнику) кредиту та дії відповідача по прийняттю зазначених кредитних коштів, свідчать про те, що у позичальника (відповідача) виникло зобовязання по поверненню отриманих та використаних ним кредитних коштів та сплаті процентів за їх користування.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Слід зазначити, що відповідно до умов договору, термін оплати встановлений сторонами та визначений договором.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином позовні вимоги позивача про стягнення 470 000,00 грн. - заборгованості по кредиту та 258064,51 - заборгованості по процентам підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 56167,79 грн. - пені за несвоєчасну сплату кредитних коштів та 2536,51 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги за жовтень 2008 року - березень 2009 року, суд прийшов до висновку про закінчення строку позовної давності до предявлення позову в цій частині (стягнення 56167,79 грн. - пені за несвоєчасну сплату кредитних коштів та 2536,51 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків).

Так, за приписами статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 цього Кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що вимогу про застосування позовної давності зроблено відповідачем до винесення судом рішення.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в позові в частині стягнення 56167,79 грн. - пені за несвоєчасну сплату кредитних коштів та 2536,51 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків, нарахованих за жовтень 2008 року - березень 2009 року.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу та відсотків за користування кредитом, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Беручи до уваги викладене, оцінивши встановлені обставини справи та приписи законодавства в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову (з урахуванням відмови в позові в частині стягнення 56167,79 грн. - пені за несвоєчасну сплату кредитних коштів та 2536,51 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків), з відшкодуванням судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" (24412, Вінницька область, Бершадський район, с.Війтівка, вул.Котовського, 1, код ЄДРПОУ 31968683) на користь публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (02100, м.Київ, бульвар Верховної Ради, буд. 7, ідент. код 21574573) 470 000,00 грн. - заборгованості по кредиту; 258064,51 грн. - заборгованості по процентам; 7280,65 грн. - відшкодування витрат, повязаних зі сплатою державного мита та 218,39 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позові відмовити.

Суддя Нешик О.С.

Повний текст рішення суду підписано 05 серпня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ПАТ "Банк Форум" (02100, м.Київ, бульвар Верховної Ради, буд.7);

3 - відповідачу - ПСП "Еліта"(24412, Вінницька обл., Бершадський район, с. Війтівка, вул.Котляревського, буд.1)