Постанова № 18159198, 23.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"23" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-5506/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І. , Усенко Є.А.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси та Заступника прокурора Одеської області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2007 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду  від 11 березня 2008 року

у справі №2-а-1107/07 (22а-1693/2008)

за позовом Приватного підприємства Фірми «Асоль»(надалі –ПП фірма «Асоль»)

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси (надалі –ДПІ у Київському районі м.Одеси)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -         

встановив:

У вересні 2007 року ПП фірма «Асоль»звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси №0000622301/0 від 22.02.2007 року щодо нарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій на загальну суму                2267500,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до складу податкового кредиту віднесено суми, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду  від  11 березня 2008 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси №0000622301/0 від 22.02.2007року на суму податку на додану вартість 1511666,67грн., штрафних санкцій 755833,33грн., а всього 2267500,00грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що ПП Фірма «Асоль»мало всі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що підтверджується належним чином оформленою податковою накладною, виписаною ТОВ «Моя оселяю, яке на момент виникнення господарського зобов’язання з позивачем знаходилося в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій і мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями, Державна податкова інспекція у Київському районі м.Одеси та Заступник прокурора Одеської області звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати судові рішення та просять направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.        

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Київському районі м. Одеси була здійсненна позапланова невиїзна перевірка ПП фірма «Асоль»з питань правових відносин з ТОВ «Моя оселя», за результатами якої складено акт №305/23-02/20937967/23 від 10.02.2007 року.

В згаданому акті, на думку податкового органу, позивачем порушено вимоги п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.7.2; п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»що призвело до заниження податкових зобов’язань по податку на додану вартість у липні 2006 року на суму1511666,67 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем 22.02.2007 року було прийняте  податкове повідомлення-рішення №0000622301/0, яким позивачу визначено зобов’язання з податку на додану вартість на суму  2267500,00грн., в т.ч. 1511666,67грн. за основним платежем та 755833,33грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, що лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. Крім того зазначили, що до 19 грудня 2007 року, коли постановою Суворовського районного суду м. Одеси був визнаний недійсним статут і державна реєстрація ТОВ «Моя оселя», тобто у період здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Моя оселя»знаходилася у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій і мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість і тому, надана цим підприємством позивачу податкова накладна являлася підставою для включення вказаних в них сум до податкового кредиту.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанції, 30.06.2006 року між підприємствами ПП Фірма «Асоль»(Замовник) та ТОВ «Моя оселя»(Підрядчик) було укладено договір підряду 1/8 МГ на виконання загально будівельних робіт по житловому будинку по       вул. Маршала Говорова, 8 в м. Одесі. Згідно вищевказаного договору, строк виконання робіт встановлювався з 01.07.2006 року по 01.07.2007 року при умові надання Підрядчику фронту підрядних робіт. Крім того, п.2.2 даного договору передбачає, що замовник в зазначений термін зобов'язаний підписати акт приймання або при виявленні недоліків у виконаній роботі скласти за участю Підрядчика акт про виявлені недоліки.   

Також встановлено, що ТОВ «Моя оселя»було виписано позивачу податкова накладна на загальну суму 9070000,00грн., у тому числі ПДВ 1511666,67грн. Зазначена сума ПДВ була включена позивачем до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді, який охоплювала перевірка.  

При цьому, 19.12.2006 року Суворовським районним судом м. Одеси по справі №2-6958/06 визнано недійсним статут ТОВ «Моя оселя»з моменту його реєстрації, а саме, з 13.04.2006 року та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту видачі, а саме з 10.05.2006 року.

Під визначенням податковий кредит, наведеним у п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» слід розуміти - суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пунктом 7.4 ст.7 вказаного Закону передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, приймаючи оскаржувані рішення, суди дійшли висновку про те, що для правомірного віднесення позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість достатньо таких підстав, як наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість.  

Разом з тим п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність здійснення робіт (послуг).

Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, здійснення робіт (послуг) є необхідною передумовою правомірності отримання відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У періоді, за яким здійснено перевірку контролюючим органом встановлено, що між ПП Фірмою «Асоль»та ТОВ «Моя оселя»не укладалось актів прийому виконаних робіт, хоча це прямо передбачено договором, зокрема, п.2.2 договору підряду №1/8 МГ від 30.06.2006 року, а також не надано інших первинних бухгалтерських документі, які б свідчили про факт виконання (здійснення) загально будівельних робіт по житловому будинку (вул. Маршала Говорова, 8 в м. Одесі).

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.  

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, прийняте відповідачем 22.02.2007 року податкове повідомлення-рішення №0000622301/0, яким позивачу визначено зобов’язання з податку на додану вартість на суму  2267500,00грн., в т.ч. 1511666,67грн. за основним платежем та 755833,33грн. –штрафні (фінансові) санкції є обґрунтованим та законним.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси та Заступника прокурора Одеської області –задовольнити частково.  

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду  від 11 березня 2008 року -  скасувати.   

У задоволені позовних вимог приватному підприємству Фірма «Асоль»до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000622301/0 від 22.02.2007 року –відмовити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав,  в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.