Ухвала суду № 18159182, 16.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2011 р. м. КиївК-7657/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 15 жовтня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2008 року

у справі № 12/181А (№22а-2597/08)

за позовом Приватного підприємства «Західмаркетбуд»(надалі ПП «Західмаркетбуд»)

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (надалі ДПІ у Залізничному районі м. Львова)

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У червні 2007 року ПП «Західмаркетбуд»звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова №0000762302/0/5606, №0000772302/0/5605 від 19.02.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняті відповідачем зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними, а висновки акта виїзної планової перевірки надуманими та безпідставними.

Постановою Господарського суду Львівської області від 15 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2008 року, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова 19.02.2007 року №0000762302/0/5606, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 327834,78 грн., в тому числі: за основним платежем 241410,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 86424,78 грн. та податкове повідомлення рішення від 19.02.2007 року №0000772302/0/5605, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 360018,00 грн., в тому числі: за основним платежем 240012,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 120006,00 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат в IV кварталі 2005 року витрати в сумі 281912,58грн. Крім того, податкові накладні, на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит виписані особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість. Також, податковий орган при проведенні перевірки позивача зобовязаний був визначити суму податкового зобовязання та суму податкового кредиту за травень 2006 року і лише після цього визначати суму податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету. Отже, висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобовязання по податку на додану вартість за травень 2006 року в сумі 169529,00 грн. є неправомірним.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ДПІ у Залізничному районі м.Львова звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановите нове про відмову у задоволені позовних вимог посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ДПІ у Залізничному районі м. Львова підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Залізничному районі м. Львова було здійснено планову документальну перевірку ПП «Західмаркетбуд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 30.06.2006 року, за результатами якої складено акт №209/23-0/32182400 від 06.02.2007 року.

В процесі перевірки встановлено, що в порушення п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем занижено скоригований валовий дохід за І півріччя 2006 року в сумі 2967518,00 грн., та всупереч вимогам п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено валові витрати у IV кварталі 2005 року в сумі 281912,00 грн. та занижено валові витрати за І півріччя 2006 року в сумі 2261910,00 грн., у звязку з чим занижено податкове зобовязання з податку на прибуток на 243001,00 грн.

Також в ході перевірки зясовано, що в порушення вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ПП «Західмаркетбуд»занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 169529,00 грн. та завищено податковий кредит по податку на додану вартість в розмірі 70483,00 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем 19.02.2007 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000762302/0/5606 про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 243001,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 86996,00 грн.,

- №0000772302/0/5605 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 240012,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 120006,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2005 року між ПП «Західмаркетбуд»(Замовник) та ПП «Велтур»(Виконавець) було укладено угоду №17/06-01 про виконання робіт (надання послуг). Згідно акта виконаних робіт №01 від 17.06.2005 року вбачається, що ПП «Велтур»виконано робіт та послуг для ПП «Західмаркетбуд»на суму 281912,58 грн. в тому числі ПДВ 56382,52 грн.

В подальшому ПП «Західмаркетбуд»до складу валових витрат перевіряємого періоду включило витрати по придбанню виконаних робіт, послуг від ПП «Велтур»(в особі директора ОСОБА_1.).

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (п.1 ст.9 цього Закону).

Пунктом 2 цієї ж статті та зазначеного Закону, передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім цього, слід зазначити, що згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, судами попередніх інстанції при розгляді справи по суті не було надано належної правової оцінки щодо посилань податкового органу на те, що згідно висновків почеркознавчої експертизи, проведеної експертом НДЕКЦ УМВСУ у Львівській області, №3661 від 12.12.2006 року та №3658 від 04.12.2006 року підписи на угоді №17/06-01 від 17.06.2005 року та акті приймання-здачі виконаних робіт №01 від 17.06.2005 р., на підставі яких ПП «Західмаркетбуд»сформувало ваві витрати, виконані не директором ПП «Велтур» ОСОБА_1, а іншою особою.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що судами зроблені висновки тільки на підставі тих документів, які знаходяться в матеріалах справи, при цьому не враховано, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно зясувати та встановити, чи мала спірна угода про виконання робіт (надання послуг) реальний характер, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

Стосовно правомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ суми 70483,00 грн., на підставі податкової накладної №М-01 від 05.10.2005 року виписаної ПП «Велтур»та податкових накладних №13 від 19.08.2005 року, №15 від 23.08.2005 року, №16 від 05.09.2005 року, №18 від 10.10.2005 року, №20 від 14.11.2005 року, №21 від 16.11.2005 року, №24 від 01.12.2005 року, №29 від 30.12.2005 року виписаних ПП «Амальгама-Люкс», суд касаційної інстанцій зазначає наступне.

Відповідно до абз. 3 та 4 п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

При цьому, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 згаданого вище Закону).

Згідно висновку почеркознавчої експертизи, проведеної експертом НДЕКЦ УМВСУ у Львівській області №3658 від 04.12.2006 року (стр.123) та №3653 від 14.12.2006 року (стр.110), підписи на податкових накладних №М-01 від 05.10.2005 року, №13 від 19.08.2005 року, №15 від 23.08.2005 року, №16 від 05.09.2005 року, №18 від 10.10.2005 року, №20 від 14.11.2005 року, №21 від 16.11.2005 року, №24 від 01.12.2005 року, №29 від 30.12.2005 року, на підставі яких ПП «Західмаркетбуд»сформувало податковий кредит, виконані не директором ПП «Велтур», ПП «Амальгама-Люкс»гр. ОСОБА_1, а іншою особою.

Таким чином, поза увагою судів попередніх інстанції залишилась така обставина як, твердження податкового органу з приводу того, що сума ПДВ у розмірі 70483,00 грн. по спірним податковим накладним, отриманим від ПП «Велтур», ПП «Амальгама-Люкс»в 2005 році не може включатися до податкового кредиту, оскільки ці накладні не відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст. Закону України «Про податок на додану вартість», так як вони підписані не уповноваженою особою.

Крім того, відповідно до статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»юридична особа є такою, що припинилася з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

В матеріалах справи знаходяться копія постанови Господарського суду Львівської області від 21.06.2007 року по справі №5/912-13/146А та постанови Господарського суду Львівської області від 04.09.2007 року по справі №5/1129-28/168А, відповідно до яких установчі документи ПП «Велтур», ПП «Амальгама-Люкс»визнанні недійсними та скасовані, про те судами попередніх інстанції ця обставина залишена поза увагою, тобто недосліджена.

Як вже згадувалось, в матеріалах справи наявні копії висновків експерта НДЕКЦ УМВСУ у Львівській області №3658 від 04.12.2006 року та №3653 від 14.12.2006 року про призначення почеркознавчої експертизи, які здійсненні на підставі постанови від 22.11.2006 року, винесеної слідчим прокуратури м. Львова Шкрум В.М, у кримінальній справі №182-0093, разом з тим судами попередніх інстанції не перевірено наслідки розслідування зазначеної кримінальної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів наголошує на тому, що суд постановляє ухвалу про закінчення зясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного зясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Частина 2 статті 71 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановляє, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені на підставі неповно зясованих обставин у справі.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у звязку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного зясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та обєктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова - задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Львівської області від 15 жовтня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2008 року скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.