Постанова № 18159208, 23.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2011 р. м. КиївК-998/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

на постанову Господарського суду Чернігівської області від 20 лютого 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2007 року

у справі №6/124а/45а (22а-1205/07)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Прилуцький мясокомбінат»(надалі ЗАТ «Прилуцький мясокомбінат»)

до Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (надалі Прилуцької ОДПІ Чернігівської області)

про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У березні 2006 року ЗАТ «Прилуцький мясокомбінат»звернулось до господарського суду з позовом про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ Чернігівської області №0000212340/0/604 від 22.03.2006 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні суми податку на додану вартість, включені до складу податкового кредиту, підтверджено оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами відповідно до чинного законодавства.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 20 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2007 року позовні вимоги задоволено. Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ Чернігівської області від 22.03.2006 року №0000212340/0/604 в частині визначення ЗАТ «Прилуцький мясокомбінат»податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 145020,00грн., в т.ч. 96680,00грн. основного платежу та 48340,00грн. штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Прилуцький мясокомбінат»судовий збір в розмірі 3,40грн.

Мотивуючи свої висновки, суди попередніх інстанції керувались тим, що матеріалами справи та висновком експерта підтверджено факт отримання позивачем від постачальників товару, вартість якого відноситься до валових витрат виробництва (обігу) та факт сплати податку на додану вартість в ціні товару постачальникам цього товару; суми, включені до складу податкового кредиту підтверджуються оформленими належним чином податковими накладними.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Прилуцька ОДПІ Чернігівської області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Я вбачається з матеріалів справи, працівниками Прилуцької ОДПІ Чернігівської області була здійсненна виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ЗАТ «Прилуцький мясокомбінат»за період з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року, за результатами якої складено акт №203/23-32275840 від 10.03.2006 року.

В згаданому акті, на думку податкового органу, позивачем порушено, зокрема, вимоги п.1.8 ст.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 97532,00грн., в т.ч. за 2004 рік в сумі 58073,00грн. та за 2005 рік в сумі 39459,00грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем 22.03.2006 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000212340/0/604, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 146298,00грн., в т.ч. 97532,00грн. основного платежу та 48766,00грн. штрафних (фінансових) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що податковим органом в супереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийняття в спірній частині податкового повідомлення-рішення, оскільки матеріали справи свідчать про те, що позивачем було сплачено постачальникам товарів суми ПДВ, спірні суми ПДВ були включені підприємством до податкового кредиту у відповідних податкових періодах, що безпосередньо підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанції з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору від 01.10.2004 року №47/19, укладеного між ТОВ «Картах»та ЗАТ «Прилуцький мясокомбінат», у період з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року останній отримав від першого товар на суму 235380,40грн., в т.ч. ПДВ 39230,07грн. Зазначена сума ПДВ була включена до складу податкового кредиту позивача у відповідних податкових періодах. Отриманий товар ЗАТ «Прилуцький мясокомбінат»оплатило готівкою в сумі 225380,40грн. згідно прибуткових касових ордерів. Відповідачем до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було направлено запит №904/7/3540 від 13.02.2006 року, №967/7/26-35 від 16.02.2006 року щодо проведення зустрічної перевірки взаєморозрахунків між ТОВ «Картех»та ЗАТ «Прилуцький мясокомбінат».

Згідно отриманої відповіді (лист №519/7/26-152 від 21.02.2006 року) від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва провести зустрічну перевірку неможливо, оскільки ТОВ «Картех»за юридичною адресою не знаходиться; встановити фактичне розташування офісу підприємства неможливо; засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Картех»є ОСОБА_2, опитати якого неможливо, оскільки за місцем прописки він не проживає. Встановити фактичне розташування офісу підприємства не представлялось можливим. Крім того, в листопаді 2004 року ТОВ «Картех»звітувало про відсутність діяльності, а з грудня 2004 року ТОВ «Картех»до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не звітує (т.1 а.с.20).

Перевіркою також встановлено, що між ТОВ «Київ-Експерт»та ЗАТ «Прилуцький мясокомбінат»укладені договори №54 від 17.11.2004 року та №41 від 04.01.2005 року, за якими у період з 01.10.04 року по 31.05.2005 року позивач отримав від першого товар на суму 344703,39грн., в т.ч. ПДВ 57450,57грн. Сума ПДВ була включена позивачем до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах. Отриманий товар позивач оплатив шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в сумі 295861,91грн. та шляхом внесення готівки до каси ТОВ «Київ експрес»в сумі 48841,40грн. Станом на 01.06.2005 року розрахунки між підприємствами закриті. Відповідачем до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було направлено запит №904/7/3540 від 13.02.2006 року, №967/7/26-35 від 16.02.2006 року щодо проведення зустрічної перевірки взаєморозрахунків між ТОВ «Київ Експерт»та ЗАТ «Прилуцький мясокомбінат».

Згідно отриманої відповіді (лист №519/7/26-152 від 21.02.2006 року) від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ТОВ «Київ Експерт»за юридичною адресою не знаходиться. Засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Київ-Експерт»є ОСОБА_1, яка пояснила, що в серпні 2004 року нею був втрачений власний паспорт громадянина України, але в подальшому, через 2 місяці паспорт їй повернула невідома особа. До органів внутрішніх справ з приводу втрати паспорту ОСОБА_1 не зверталась. Жодного документу або матеріалів щодо реєстрації ТОВ «Київ-Експерт», відкриття банківських рахунків, фінансово-господарської діяльності не підписувала. Крім того, ТОВ «Київ-Експерт»з травня 2005 року звітує до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з прочерками (т.1 а.с.20-22).

В жовтні 2004 року ЗАТ «Прилуцький мясокомбінат»придбало у ПП «Темп-Ю»згідно податкової накладної №834 від 20.10.2004 року товар на загальну суму 5113,13грн., в т.ч. ПДВ 852,19грн. Оплата проведена готівкою згідно прибуткового касового ордеру №1216 від 20.10.2004 року на суму 5113.13грн.

В ході перевірки відповідачем направлено запит до ДПІ у Печерському районі м. Києва №749/7/26-31 від 07.02.2006 року щодо проведення зустрічної перевірки ПП «Темп-Ю»та отримано відповідь, що рішенням Господарського суду м. Києва від 28.10.2003 року по справі за №44/69 скасовано державну реєстрацію ПП «Темп Ю»в звязку з неподанням звітності з 03.02.1998 року. Згідно акту №2668 від 01.12.2003 року, затвердженого начальником ДПІ у Печерському районі м. Києва, 28.10.2003 року анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №37444139 від 25.07.1997 року, індивідуальний податковий номер 216526626100, яке видане ПП «Темп Ю». Платник ПДВ виключений із реєстру 28.10.2003 року (т.1 а.с.22).

При цьому, ЗАТ «Прилуцький мясокомбінат»сума ПДВ у розмірі 852,19грн., яка була включена позивачем до податкового кредиту у відповідному податковому періоді, отримана на підставі податкової накладної №834 від 20.10.2004 року від ПП «Темп-Ю»не оскаржується.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що отримані податкові накладні на придбання товарів від ТОВ «Картех»та ТОВ «Київ-Експерт»підписані без вказівки прізвища та ініціалів особи, яка їх заповнила.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції Закону, яка діяла на момент виникнення спору) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пунктом 7.4 ст.7 вказаного Закону передбачає, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з абз.1 та 3 п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 вищезгаданого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Визначення податкової накладної як розрахункового документу означає визнання за нею статусу первинного документу, а тому для податкової накладної обовязкові вимоги, встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»для первинного документу. Частиною другої цієї статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також слід зазначити, що відповідно до п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037 всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (робіт, послуг) і не скріплюється його печаткою.

У звязку з цим невідповідність особи, вказаної в податковій накладній як такої, що уповноважена постачальником на здійснення господарської операції, виключає значення податкової накладної як документу, з яким закон повязує юридичні наслідки.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За встановленого факту підписання податкових накладних на поставку товару особою, що не мала повноважень на вчинення від імені ТОВ «Картех»та ТОВ «Київ-Експерт»юридично значимих дій, колегія суддів дійшла висновки про правомірне донарахування податковим органом позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 146298,00грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000212340/0/604 від 22.03.2006 року.

Щодо посилань судів попередніх інстанції на висновок судово-бухгалтерської експертизи від 21.12.2006 року за №6/124а, як на один із основних аргументів задоволення позовних вимог, судова колегія касаційної інстанції зазначає наступне.

Приписами ст.86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, а також відповідно до ч. 3 цієї статті оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо. Тобто, оцінюючи висновок експерта, суд повинен керуватися тим, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг перед іншими доказами, які суд зобовязаний перевіряти в силу вимог встановлених у Кодексі адміністративного судочинства України щодо вчинення судом процесуальних дій під час вирішення справи.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області - задовольнити.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 20 лютого 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2007 року - скасувати.

В задоволені позовних вимог закритому акціонерному товариству «Прилуцький мясокомбінат»до Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.