Ухвала суду № 18158633, 29.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-20999/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача –Кравченка О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року

у справі № 2а-2055/09/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві

за участю Прокуратури Миколаївської області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві (далі –відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві від 18 травня 2009 року № 00001040/0 повністю.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення –рішення № 00001040/0 від 18 травня 2009 року. Відшкодовано ТОВ СП «Нібулон» понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року (в редакції ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року про виправлення описки) постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ СП «Нібулон», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві провела невиїзну документальну перевірку ТОВ СП «Нібулон»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Івего»за травень, червень, липень, серпень, вересень 2008 року, за результатами якої було складено акт № 481/4/14291113 від 18 травня 2009 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ СП «Нібулон»завищено суму податку на додану вартість, віднесену до складу дозволеного податкового кредиту, згідно податкових накладних на придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Івего» в розмірі 3404868,28 грн., у т.ч. по періодах: за травень 2008 року у сумі 6054,98 грн., за червень 2008 року у сумі 38252,43 грн., за липень 2008 року у сумі 112276,64 грн., за серпень 2008 року у сумі 1694428,37 грн., за вересень 2008 року у сумі 1553850,84 грн.; порушення позивачем підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ СП «Нібулон» завищено суму бюджетного відшкодування, заявлену на розрахунковий рахунок у розмірі 3208905,71 грн., у т.ч. по періодах: за травень 2008 року у сумі 6054,98 грн., за червень 2008 року у сумі 26571,52 грн., за серпень 2008 року у сумі 1694428,37 грн., за вересень 2008 року у сумі 1553850,84 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено нікчемність угод, укладених між ТОВ СП «Нібулон»та ТОВ «Івего», оскільки фактів закупівлі, транспортування, зберігання та відвантаження продукції ТОВ «Івего»у його контрагента –ТОВ «Андрей-Строй» в ході перевірки не підтверджено, та, як наслідок, угоди, укладенні ТОВ «Івего»з позивачем на реалізацію останньому товару, придбаного у ТОВ «Андрей-Строй» вважаються такими, що порушують публічний порядок, у зв’язку з чим суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ СП «Нібулон»відповідно до платіжних доручень та виписок банку на користь ТОВ «Івего»у складі ціни за нікчемними право чинами підлягають виключенню з розрахунків бюджетного відшкодування за травень 2008 року у сумі 6054,98 грн., за червень 2008 року у сумі 26571,52 грн., за серпень 2008 року у сумі 1694428,37 грн., за вересень 2008 року у сумі 1553850,84 грн.

18 травня 2009 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві прийняла податкове повідомлення-рішення № 00001040/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ТОВ СП «Нібулон» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за травень 2008 року у сумі 6054,98 грн., за червень 2008 року у сумі 26571,52 грн., за серпень 2008 року у сумі 1694428,37 грн., за вересень 2008 року у сумі 1553850,84 грн., а всього на суму 3280905,71 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1640452,86 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, з урахуванням того, що перевіркою не було встановлено порушення позивачем формування податкового кредиту чи податкових зобов’язань та не виявлено помилок при здійсненні розрахунку сум бюджетного відшкодування на вказані періоди.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ СП «Нібулон»(покупець) та ТОВ «Івего»(продавець) були укладені договори поставки № 69/207 від 21 червня 2007 року, № 93/2008 від 01 липня 2008 року, № 462/2008 від 23 липня 2008 року, № 781/2008 року (т. 5 арк. справи 100,109-110,174-175,177-178), відповідно до умов яких продавець зобов’язується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (в подальшому –товар) в асортименті, за ціною, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у даному договорі та в додатках до даного договору, а покупець зобов’язуються здійснити прийняття та оплату товару (пункт 1.1 статті 1 договорів); ціна товару визначається згідно з додатками до цього договору і дійсна протягом строку поставки, вказаного у додатках (пункт 3.1 статті 3 договорів).

Додатками до вказаних договорів (т. 5 арк. справи 101-108,111-173,176,179-180) ТОВ «Івего»та ТОВ СП «Нібулон»узгодили кількість та ціну товару, що має бути поставлений позивачу у квітні –серпні 2008 року.

На виконання умов вказаних договір та додатків до них ТОВ «Івего»поставило позивачу товар: у квітні 2008 року –на загальну суму 30274,90 грн., в т.ч. податок на додану вартість –6054,98 грн., що підтверджується видатковою накладною (т. 6 арк. справи 189) та податковою накладною (т. 6 арк. справи 2); у травні 2008 року –на загальну суму 229514,58 грн., в т.ч. податок на додану вартість –38252,43 грн., що підтверджується видатковими накладними (т. 6 арк. справи 190-195) та податковими накладними (т. 6 арк. справи 4-9); у червні 2008 року –на загальну суму 673659,84 грн., в т.ч. податок на додану вартість –112276,64 грн., що підтверджується видатковими накладними (т. 6 арк. справи 196-198) та податковими накладними (т. 6 арк. справи 11-13); у липні 2008 року –на загальну суму 10166570,22 грн., в т.ч. податок на додану вартість –1694428,37 грн., що підтверджується видатковими накладними (т. 6 арк. справи 199-247, т. 7 арк. справи 1-48) та податковими накладними (т. 6 арк. справи 17-110); у серпні 2008 року – на загальну суму 9323135,16 грн., в т.ч. податок на додану вартість –1553855,86 грн., що підтверджується видатковими накладними (т. 7 арк. справи 49-123) та податковими накладними (т. 6 арк. справи 115-188).

На оплату поставленого товару ТОВ «Івего»виставило ТОВ СП «Нібулон»рахунки-фактури (т. 7 арк. справи 124-203, т. 8 арк. справи 1-78).

В свою чергу, ТОВ СП «Нібулон»повністю розрахувалося з ТОВ «Івего»за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 8 арк. справи 79-247).

Крім іншого, транспортування придбаного позивачем товару (сільськогосподарської продукції) від ТОВ «Івего»та його подальша реалізація на експорт підтверджується товарно-транспортними накладними (т. 9 арк. справи 1-167, т. 10 арк. справи 1-239, т. 11 арк. справи 1-234), дорученнями на відвантаження експортних вантажів, вантажно-митними деклараціями, зовнішньоекономічними контрактами, біржовими контрактами, посвідченнями про реєстрацію біржових контрактів, здавальними актами (т. 12 арк. справи 1-247, т. 13 арк. справи 1-243, т. 14 арк. справи 1-267, т. 15 арк. справи 1-245, т. 16 арк. справи 1-298).

Вказані докази спростовують висновок податкового органу про безтоварність операцій.

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджуються суд касаційної інстанції, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту квітня 2008 року –6054,98 грн., травня 2008 року –38252,43 грн., червня 2008 року –112276,64 грн., липня 2008 року –1694428,37 грн., серпня 2008 року –червня 2008 року –38252,43 грн., липня 2008 року –112276,64 грн., серпня 2008 року –1694428,37 грн., вересня 2008 року –1553855,86 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Матеріали справи містять також акти СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві про результати виїзних позапланових документальних перевірок ТОВ СП «Нібулон»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2008 року (акт № 549/40/14291113 від 09 липня 2008 року), за травень 2008 року (акт № 654/40/14291113 від 12 серпня 2008 року), за червень 2008 року (акт № 811/40/14291113 від 18 вересня 2008 року), за липень 2008 року (акт № 880/40/14291113 від 10 жовтня 2008 року), за серпень 2008 року (акт № 930/40/14291113 від 22 жовтня 2008 року) за вересень 2008 року (акт № 1045/40/14291113 від 20 листопада 2008 року), якими розбіжностей між даними платника при перевірці правильності визначення податкового кредиту та податкових зобов’язань та даними перевірки не встановлено.

Посилання податкового органу в обґрунтування вимог касаційної скарги та підтвердження нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Івего», на акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 17 квітня 2009 року № 1506/23-200-32755362 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Івего»щодо взаємовідносин з ТОВ «Андрей-Строй», яким було встановлено відсутність у ТОВ «Андрей-Строй»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по угодам з ТОВ «Івего»та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов’язань, відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні, оскільки при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, колегія суддів відзначає, що доказів звернення податковим органом до суду з позовом про визнання угод, укладених між ТОВ СП «Нібулон»з ТОВ «Івего», а також між ТОВ «Івего»та ТОВ «Андрей-Строй», нікчемними та стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, матеріали справи не містять. Не додано таких доказів СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві і до касаційної скарги.

Твердження СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно відхилено судом апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність зменшення відповідачем позивачу суми бюджетно загальну суму 3280905,71 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, та, як наслідок, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 1640452,86 грн. за вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскільки перевіркою, на підставі якої було прийняте це податкове повідомлення-рішення, не було встановлено фактів, за якими позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, а в ході розгляду справи доказів на підтвердження цього відповідач також не представив.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

           ______ О.М. Нечитайло

           ______ Н.Г. Пилипчук

           ______ М.О. Федоров