Ухвала суду № 18158623, 29.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" червня 2011 р. м. КиївК-215/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 30 липня 2008 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року

у справі № 1/333/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві від 12 червня 2008 року № 00010740/0 повністю.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 30 липня 2008 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 12 червня 2008 року № 00010740/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ СП «Нібулон»судовий збір у сумі 3,40 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року постанову Господарського суду Миколаївської області від 30 липня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 30 липня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ СП «Нібулон», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 30 липня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві провела невиїзну документальну перевірку ТОВ СП «Нібулон»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 по звітній декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року, за результатами якої було складено акт № 438/40/14291113 від 11 червня 2008 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ СП «Нібулон»завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2008 року в сумі 253351,29 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що постачальники позивача по другому ланцюгу ТОВ «Постачання та сервіс ЛТД»і ТОВ «КЛМ Плюс», по місцю реєстрації яких були направлені запити на проведення зустрічних перевірок, у зазначеному періоді податкові зобовязання не задекларовані, податок на додану вартість до бюджету не сплачено, ТОВ «Постачання та сервіс ЛТД»подало до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за грудень 2007 року з нульовими показниками, ТОВ «КЛМ Плюс»з березня 2007 року звітує до податкового органу з нульовими показниками, місцезнаходження підприємств не встановлені, у звязку з чим позивач неправомірно включив до податкового грудня 2007 року суму податку на додану вартість 253351,29,00 грн. та, як наслідок, не має права на бюджетне відшкодування вказаної суми.

12 червня 2008 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві прийняла податкове повідомлення-рішення № 00010740/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ТОВ СП «Нібулон» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2008 року на 253351,29 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, з урахуванням того, що перевіркою не було встановлено порушення позивачем формування податкового кредиту чи податкових зобовязань та не виявлено помилок при здійсненні розрахунку сум бюджетного відшкодування на вказаний період.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 2007 року між ТОВ СП «Нібулон»(покупець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (продавець) було укладено договір поставки № 1250/2007, відповідно до умов якого продавець зобовязується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (в подальшому товар) в асортименті, за ціною, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у даному договорі та в додатках до даного договору, а покупець зобовязуються здійснити прийняття та оплату товару (пункт 1.1 статті 1 договору); ціна товару визначається згідно з додатками до цього договору і дійсна протягом строку поставки, вказаного у додатках (пункт 3.1 статті 3 договору).

Додатками до вказаного договору (т. 3 арк. справи 6-26) фізична особа підприємець ОСОБА_1 та ТОВ СП «Нібулон»узгодили кількість та ціну товару, що має бути поставлений позивачу у грудні 2007 року.

На виконання умов вказаного договору та додатків до нього у грудні 2007 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 поставив позивачу товар на загальну суму 1588817,40 грн., в т.ч. податок на додану вартість 264802,90 грн., що підтверджується видатковими накладними (т. 3 арк. справи 27-56) та податковими накладними (т. 3 арк. справи 57-86).

В свою чергу, ТОВ СП «Нібулон»повністю розрахувалося з фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 3 арк. справи 87-117).

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом в акті перевірки зроблено висновок про порушення ТОВ СП «Нібулон»пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки при проведенні перевірки по ланцюгу постачання щодо підтвердження сплати суд податку на додану вартість до бюджету було встановлено, що підприємства контрагенти фізичної особи підприємця ОСОБА_1, а саме: ТОВ «Постачання та сервіс ЛТД»і ТОВ «КЛМ Плюс»не включили до податкових зобовязань суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках з постачальником ТОВ СП «Нібулон»та не сплатили відповідні суми до бюджету у відповідному періоді.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Твердження СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно відхилено судом апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В зв'язку з цим, посилання податкової інспекції на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатом зустрічної перевірки постачальника позивача по другому ланцюгу визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

При цьому, матеріали справи містять довідку Очаківської ОДПІ «Про результати невиїзної документальної перевірки субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 з питань правових відносин з ТОВ СП «Нібулон»за період з 01 грудня 2007 року по 24 грудня 2007 року»від 31 березня 2008 року № 96/17/21620171153 (т. 3 арк. справи 120-126), в якій вказано, що на виконання договору № 1250/2007 від 20 листопада 2007 року та додатків до цього договору за грудень 2007 року, перелік яких та реквізити відповідають наявним в матеріалах справи додаткам, субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 поставив ТОВ СП «Нібулон»на загальну суму 1588817,40, в т.ч. податок на додану вартість 264802,90 грн., що підтверджується податковими накладними, перелік яких та реквізити відповідають наявним в матеріалах справи податковим накладним, фактичне відвантаження товару підтверджується видатковими накладними, перелік яких та реквізити відповідають наявним в матеріалах справи видатковим накладним, на момент перевірки дебіторська/кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ СП «Нібулон»відсутня, розрахунки між субєктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками, за результатами перевірки порушень чинного законодавства не встановлено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність зменшення відповідачем позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року на суму 253351,29 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки перевіркою, на підставі якої було прийняте це податкове повідомлення-рішення, не було встановлено фактів, за якими позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, а в ході розгляду справи доказів на підтвердження цього відповідач також не представив.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Миколаївської області від 30 липня 2008 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 30 липня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

______ М.О. Федоров