Ухвала суду № 18158148, 22.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2011 р.                               м. Київ                              К/9991/1419/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача –Сітарчука Ю.В.,

представника відповідача –Павловича Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року

у справі № 2а-3701/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В.В.»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «В.В.»(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі –відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення за формою № 0001632310/0 від 01 березня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2010 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0001632310/0 від 01 березня 2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «В.В.», посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга ДПІ у Печерському районі м. Києва задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва провела документальну невиїзну перевірку ТОВ «В.В.»з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Екстра експрес»за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої було складено акт № 72/23-10/31029590 від 18 лютого 2010 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у заниженні ТОВ «В.В.»податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 312551,66 грн., в тому числі: за січень 2008 року –35833,33 грн., за лютий 2008 року –88065,96 грн., за березень 2008 року –36879,47 грн., за червень 2008 року –26772,90 грн., за жовтень 2008 року –125000,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу відповідних податкових періодів суми податку на додану вартість на загальну суму 312551,66 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Екстра експрес», оскільки відповідно до протоколу допиту свідка від 15 жовтня 2009 року, проведеного старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва директор ТОВ «Екстра експрес»- Богданенко О.В. пояснив, що хоча він і виконував функції директора вказаного товариства з 29 січня 2007 року, але печаткою ТОВ «Екстра експрес»не розпоряджався, назва підприємства ТОВ «В.В.»йому знайома, він її зустрічав напевне в документах по митному оформленні труб.

01 березня 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення за формою № 0001632310/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «В.В.» суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 468827,49 грн., з яких 312551,66 грн. –за основним платежем, 156275,83 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначення податковим органом позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним, оскільки угода, укладена між ТОВ «В.В.»та ТОВ «Екстра експрес», була реально виконана, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, з урахуванням того, що ТОВ «Екстра експрес»є юридичною особою, діє на підставі статуту, тому саме йому як учаснику вказаних правовідносин належить право укладати угоди, а чинне законодавство не зобов’язує учасників господарських відносин –юридичних осіб перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів, з урахуванням того, що доказів подальшого несхвалення ТОВ «Екстра експрес»дій щодо укладення та виконання угоди між цим підприємством та позивачем податковим органом не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «В.В.»та ТОВ «Екстра експрес»було укладено ряд домовленостей без укладання письмової форми цивільно правового договору, що підтверджується видатковими накладними, перелік яких наведено на 4 аркуші акту перевірки (арк. справи 12) та які знаходяться в матеріалах справи (арк. справи 24-28) на загальну суму 733267,39 грн., в т.ч. податок на додану вартість 122211,23 грн., які підписані директором товариства –Богданенком О.В. та скріплені печаткою ТОВ «Екстра експрес».

Також ТОВ «Екстра експрес»виписало ТОВ «В.В.»податкові накладні, перелік яких наведено на 4 аркуші акту перевірки (арк. справи 12) та які знаходяться в матеріалах справи (арк. справи 29-40) на загальну суму 2145219,99 грн., в т.ч. податок на додану вартість 357536,67 грн., які підписані директором товариства –Богданенком О.В. та скріплені печаткою ТОВ «Екстра експрес».

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Екстра експрес», ТОВ «В.В.»були включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені в реєстрах придбання товарів (робіт, послуг) відповідних податкових періодів та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, червень та жовтень 2008 року.

В рахунок оплати за отриманий товар та надані послуги ТОВ «В.В.»перерахувало на рахунок ТОВ «Екстра експрес»грошові кошти на загальну суму 632655,69 грн. згідно платіжних доручень, перелік яких наведено на 5 аркуші акту перевірки (арк. справи 13), що також підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи (арк. справи 71-61).

Також розрахунки між суб’єктами господарювання за надані товари проводились за рахунок договору № 1 від 01 жовтня 2008 року про перевід боргу, укладеного між ТОВ «Екстра експрес»(первісний боржник), ТОВ «В.В.» (новий боржник) та ДП «Райз-Ексімп-Центр» (кредитор), відповідно до умов якого первісний боржник переводить на нового боржника грошовий борг у розмірі 1346564,30 грн., що виник перед кредитором в результаті зберігання вантажів на митному ліцензійному складі кредитора за адресою: Україна, м. Біла Церква, вул. П. Запорожця, 359, та надання послуг по митному оформленню товарів (пункт 1); новий боржник зобов’язується погасити грошовий борг первісного боржника у розмірі 1346564,30 грн. згідно додатку № 1 до договору № 011008 про заміну сторони в зобов’язанні від 01 жовтня 2008 року.

У подальшому, товар, придбаний ТОВ «В.В.»у ТОВ «Екстра експрес», був реалізований позивачем ТОВ «Дніпроспецобладнання»згідно договору поставки № 2512/07 від 25 грудня 2007 року та специфікацій до нього, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товару та банківськими виписками (арк. справи 62-83).

Вказані докази підтверджують висновки судів попередніх інстанцій про реальність операцій та їх фактичне виконання.

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно абзаців 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Посилання податкового органу в обґрунтування вимог касаційної скарги та на підтвердження неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів сум податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Екстра експрес», на протокол допиту свідка від 15 жовтня 2009 року, проведений старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, згідно якого директор ТОВ «Екстра експрес»- Богданенко О.В. пояснив, що хоча він і виконував функції директора вказаного товариства з 29 січня 2007 року, але печаткою ТОВ «Екстра експрес»не розпоряджався, разом з цим назва підприємства ТОВ «В.В.»йому знайома, він її зустрічав напевне в документах по митному оформленні труб, відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані, з огляду на наступне.

Матеріали справи містять вантажно-митні декларації (арк. справи 113-115, 118) за підписом Богданенка О.В., згідно яких ТОВ «Екстра експрес»отримало від Whitehall Technologies Limited, Великобританія, товар –вироби з чорних металів, технічні характеристики якого відповідають технічним характеристикам товару, реалізованому ТОВ «Екстра експрес»позивачу згідно видаткових накладних, вказаних у акті перевірки.

Матеріали справи містять також акт приймання товару на консигнацію № 36 від 01 вересня 2009 року, укладений між ТОВ «Екстра експрес»та ТОВ «В.В.», з якого вбачається, що між ТОВ «Екстра експрес»та Whitehall Technologies Limited, Великобританія, був укладений договір консигнації UA від 25 січня 2006 року.

Згідно частини 1 статті 84 Господарського кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) господарське товариство може відкривати рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди лише після його державної реєстрації.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що угода, укладена між ТОВ «Екстра експрес», яке станом на момент виконання господарських операцію було юридичною особою та перебувало на податковому обліку, та ТОВ «В.В.», є реальною та фактично виконаною, а чинне законодавство не зобов’язує учасників господарських відносин –юридичних осіб перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів, з урахуванням того, що доказів подальшого несхвалення ТОВ «Екстра експрес»дій щодо укладення та виконання угоди між цим підприємством та позивачем податковим органом не надано.

При цьому, колегія суддів відзначає, що доказів звернення податковим органом до суду з позовом про визнання угод, укладених між ТОВ «Екстра експрес»та ТОВ «В.В.», нікчемними та стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, матеріали справи не містять. Не додано таких доказів ДПІ у Печерському районі м. Києва і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів суму податку на додану вартість у розмірі 312551,66 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Екстра експрес», а визначення податковим органом ТОВ «В.В.» податкового зобов’язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 468827,49 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

           ______ Н.Є. Маринчак

           ______ О.М. Нечитайло

           ______ Н.Г. Пилипчук