Ухвала суду № 18158155, 08.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-25560/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові

на постанову Господарського суду Чернігівської області від 25 вересня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року

у справі № 6/243а

за позовом Приватного підприємства «Інтер»

до Державної податкової інспекції у місті Чернігові

за участю прокурора міста Чернігова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Інтер»(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові (далі –відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Чернігові від 05 грудня 2006 року № 0004512320/0 та № 0004522320/0.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 25 вересня 2007 року позов задоволено повністю. Визнано повністю нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 05 грудня 2006 року № 0004512320/0, яким ПП «Інтер»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2001 року на 613416,00 грн. та № 0004522320/0, яким ПП «Інтер» визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 18785,00 грн., в тому числі 12523,00 грн. основного платежу та 6262,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Інтер»3, 40 судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року постанову Господарського суду Чернігівської області від 25 вересня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Чернігові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Чернігівської області від 25 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ПП «Інтер»подало до ДПІ у м. Чернігові податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2001 року, у якій підприємство звітувало з наступними показниками: усього податкових зобов’язань 7149,00 грн. (рядок 9), усього податкового кредиту –626480,00 грн. (рядок 17), різниця між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту склала від’ємне значення –619331,00 грн. (рядок 18.2). У рядку 24 податкової декларації позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню протягом місяця, що настає після подання цієї декларації 619331,00 грн., в тому числі перерахування на рахунок в установі банку 100% (рядок 24.2). ПП «Інтер»також був поданий розрахунок коригування сум податку на додану вартість в сторону зменшення податкових зобов’язань - 619744,00 грн.

ДПІ у м. Чернігові провела перевірку ПП «Інтер»щодо правильності визначення суми податку на додану вартість, задекларованої за серпень 2000 року та липень 2001 року до відшкодування з бюджету, за результатами якої було складено акт № 23-02-10 від 23 серпня 2001 року.

В акті перевірки було зазначено, що в результаті проведеної перевірки сума бюджетного відшкодування, заявленого у податковій декларації, відповідає даним первинного бухгалтерського обліку і становить: за серпень 2000 року –11286,00 грн., за липень 2001 року –619331,00 грн.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 07 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2006 року, у справі № 6/103а за позовом ПП «Інтер»до ДПІ у м. Чернігові, Відділення Державного казначейства у м. Чернігові було стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Інтер»613416,39 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

На виконання вказаних судових рішень 10 жовтня 2006 року Господарським судом Чернігівської області було видано виконавчий лист.

Згідно постанови Заступника начальника СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області Григор’єва Р.Г. ДПІ у м. Чернігові провела позапланову документальну перевірку ПП «Інтер»з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за липень 2001 року, за результатами якої було складено акт № 838/23/25571123 від 30 жовтня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ПП «Інтер»зменшено від’ємне значення по податку на додану вартість в сумі 613416,39 грн. та донараховано податок на додану вартість в сумі 12523,16 грн.

05 грудня 2006 року ДПІ у м. Чернігові на підставі акту перевірки № 838/23/25571123 від 30 жовтня 2006 року прийняла податкове повідомлення-рішення №0004512320/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ПП «Інтер»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за липень 2007 року на 613416,00 грн.

05 грудня 2006 року ДПІ у м. Чернігові на підставі акту перевірки № 838/23/25571123 від 30 жовтня 2006 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004522320/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ПП «Інтер»суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 18785,00 грн., у тому числі 12523,00 грн. –за основним платежем, 6262,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом був порушений строк для самостійного визначення суми податкових зобов'язань платника податків, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за відсутності обставин, визначених підпунктом 15.1.2 пункту 15.1 статті 15 цього Закону, оскільки доказів встановлення судом скоєння злочину посадовими особами ПП «Інтер»щодо умисного ухилення від сплати податкового зобов'язання податковим органом надано не було, з урахуванням того, що невиконання контрагентом платника податку зобов’язань зі сплати податку на додану вартість до бюджету тягне негативні наслідки лише для цієї особи та не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на бюджетне відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено в акті перевірки № 838/23/25571123 від 30 жовтня 2006 року, станом на 18 липня 2001 року згідно акту звірки, СФГ «Обрій»мало заборгованість перед ПП «Інтер»за раніше отриманий товар в розмірі 3755637,00 грн., у погашення якої СФГ «Обрій»відвантажило позивачу товар –мазут та насіння соняшника згідно договорів № 20/07-1 та № 22/07-01, який ПП «Інтер»отримало згідно податкових накладних: насіння соняшника - № 19 від 22 липня 2001 року на суму 3159000,00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість 526500,00 грн.), мазут - № 17 від 20 липня 2001 року на суму 596637,29 грн. (в т.ч. податок на додану вартість 99439,55 грн.). Вказаний товар позивач реалізував підприємствам: ТОВ «Княжий затон»- насіння соняшника (податкова накладна № 15 від 22 липня 2001 року на суму 3159000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 526000,00 грн.), ТОВ «Фастон-Н»- мазут (податкова накладна № 14 від 20 липня 2001 року на суму 596637,29 грн., в т.ч. податок на додану вартість 99439,55 грн.). Підприємствами-покупцями були направлені претензії позивачу, в яких вказують про зіпсування товару, у зв’язку з чим вносять пропозиції щодо зниження ціни товару, на підставі чого ПП «Інтер»виписує розрахунки коригування № 4/14 до податкової накладної № 14 від 20 липня 2001 року на суму податку на додану вартість 97632,00 грн. та № 3/15 від 22 липня 2001 року до податкової накладної № 15 на суму податку на додану вартість 522112,50 грн.

Також в акті перевірки було зазначено що рішенням Чернігівського райсуду від 26 грудня 2000 року було визнано, що насіння соняшника СФГ «Обрій»від ПП «Укрзерноімпекс»не отримувало (тобто відбулася безтоварна операція між цими підприємствами), у зв’язку з чим ДПІ у м. Чернігові зроблено висновок про порушення ПП «Інтер»вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у неправомірному включенні позивачем до податкового кредиту за липень 2001 року податку на додану вартість у сумі 526500,00 грн. згідно податкової накладної № 19 від 22 липня 2001 року, отриманої від СФГ «Обрій»по неіснуючому товару.

Також податковим органом зроблено висновок про те, що ПП «Інтер»не мало права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, заявлене у липні 2001 року в сумі 99439,55 грн. (яке виникло внаслідок включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковою накладною № 17 від 20 липня 2001 року, отриманою від СФГ «Обрій»), оскільки СФГ «Обрій»не сплатило до державного бюджету податкове зобов’язання, задеклароване в декларації з податку на додану вартість за липень 2001 року у сумі 281322,87 грн.

Вказані висновки податкового органу слугували підставою для прийняття ДПІ у м. Чернігові оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Абзацами 1, 2 підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, обставини щодо правомірності визначення позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, за липень 2001 року були перевірені Господарським судом Чернігівської області, який постановою від 07 червня 2006 року у справі № 6/103а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2006 року, стягнув з Державного бюджету України на користь ПП «Інтер»613416,39 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Зазначені судові рішення набрали законної сили та на їх виконання було видано виконавчий лист Господарського суду Чернігівської області від 10 жовтня 2006 року № 6/103а.

Згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Підпунктом 15.1.2 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли: а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано; б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач подав податкову декларацію за липень 2001 року у строк, визначений підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Доказів існування обставин, вказаних у підпункті «б»підпункту 15.1.2 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Посилання податкового органу на вирок Чернігівського районного суду від 26 грудня 2000 року були правомірно відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні, оскільки вказаним вироком було засуджено Ковтуна Віктора Володимировича –голову СФГ «Обрій», відповідального за ведення бухгалтерського і податкового обліку підприємства, подання податкової звітності, за умисне ухилення від сплати податку на додану вартість у сумі 72868,67 грн. згідно частини 3 статті 1482 Кримінального кодексу України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що вказаний вирок не стосується ПП «Інтер», та не може бути підставою для застосування податковим органом положень підпункту «б»підпункту 15.1.2 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»щодо визначення позивачу податкових зобов’язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість за липень 2001 року.

Разом з цим, колегія судів відзначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість»право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, а якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність зменшення відповідачем позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) за липень 2001 року на суму 613416,00 грн. та визначання позивачу суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 18785,00 грн. оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Чернігові підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Чернігівської області від 25 вересня 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернігівської області від 25 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

           ______ Л.В. Ланченко

           ______ О.М. Нечитайло

           ______ Н.Г. Пилипчук