Ухвала суду № 18158033, 30.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-23702/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі –ДПІ)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2008

у справі № 46/549-А (22-а-16649/08)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Геоспецінвест»(далі – Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –не з’явились,

відповідача –Мартинова К.В., Хмельницького С.Ю.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ від 26.09.2006 № 0008132310/0 та №0008122310/0, а також від 02.11.2006 №0008132310/1 та № 0008122310/1.

Постановою господарського суду міста Києва від 29.01.2007 у позові відмовлено. У прийнятті цього рішення місцевий суд виходив з відсутності передбачених законом підстав для коригування позивачем податкових зобов’язань з ПДВ, тоді як невиконання контрагентом позивача (закритим акціонерним товариством «Промислово-фінансове об’єднання «Інтер-Енерго», далі –ЗАТ ««Промислово-фінансове об’єднання «Інтер-Енерго») кореспондуючого обов’язку з декларування та сплати відповідної суми податкового зобов’язання з ПДВ свідчить про відсутність у Товариства права на отримання бюджетного відшкодування.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2008 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено з тих мотивів, що за наслідками надання ЗАТ ««Промислово-фінансове об’єднання «Інтер-Енерго» позивачеві безпроцентної зворотної фінансової допомоги та повернення позивачем відповідних коштів позикодавцеві у Товариства не виникло об’єкта оподаткування ПДВ.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва, яке було скасовано помилково. На обґрунтування касаційних вимог ДПІ зазначає про відсутність обставин, з якими пункт 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»пов’язує можливість здійснення коригування податкових зобов’язань з ПДВ, а також факту надмірного надходження ПДВ до бюджету.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу –без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засідання представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що підставою для прийняття ДПІ оспорюваних податкових повідомлень-рішень згідно з якими Товариству було визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2005 року у розмірі 167978 грн. з нарахуванням 83989 грн. штрафних санкцій, а також донараховано податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 73034грн. (у тому числі 48689 грн. за основним платежем та 24345 грн. за штрафними санкціями), слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 14.09.2006 №409/23-10/32386262, про безпідставне здійснення позивачем коригування податкових зобов’язань з ПДВ згідно з уточнюючим розрахунком від 16.06.2005 №120482 до декларації за березень 2005 року, що призвело до безпідставного виникнення у Товариства від’ємного значення з цього податку у сумі 167978 грн.

Судами також було встановлено, що на виконання договору безпроцентної зворотної позики від 19.01.2005, укладеного Товариством (позичальник) та ЗАТ «Промислово-фінансове об’єднання «Інтер-Енерго»(позикодавець), останній перерахував позивачеві 1300000 грн. за платіжним дорученням від 20.01.2005 № 173, при цьому помилково вказавши у графі «призначення платежу»- оплата за металопрокат за рахунком від 20.01.2005 № 1, у тому числі 216666,67 грн. ПДВ. Оскільки вказану суму ПДВ не було відображено позивачем у складі податкових зобов'язань з ПДВ у січні 2005 року, 16.06.2005 Товариством було подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з ПДВ за названий податковий період про збільшення податкових зобов’язань з ПДВ на 216667 грн. Втім у зв’язку зі зміною ЗАТ ««Промислово-фінансове об’єднання «Інтер-Енерго»наведеного призначення платежу шляхом направлення 05.03.2005 листа до обслуговуючого банку з інформацією про необхідність вважати у платіжному дорученні від 20.01.2005 № 173 призначенням платежу «надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги згідно з договором від 19.01.2005», 16.06.2005 позивачем було також подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за березень 2005 року про зменшення податкового зобов’язання з ПДВ на цю ж суму.

Відповідно до підпункту 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»операції з залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики не є об'єктом оподаткування ПДВ.

З огляду на наведений припис Закону та з’ясувавши, що фактично спірні кошти було перераховані позивачеві за операцією з надання цих коштів у позику, апеляційний суд дійшов неспростовуваного доводами касаційної скарги висновку про те, що за вказаною операцією у позивача не виник об’єкт оподаткування. Невірне ж зазначення контрагентом позивача - ЗАТ «Промислово-фінансове об’єднання «Інтер-Енерго»- призначення платежу у платіжному документі не змінило сутності та змісту фактично здійсненої господарської операції, яка є підставою для формування даних податкового обліку платника.

А відтак подання названих уточнюючих розрахунків від позивача не вимагалося. Втім, оскільки подання цих розрахунків не вплинуло на остаточну суму податкового зобов’язання та податкового кредиту позивача (адже збільшення податкового зобов’язання згідно з одним уточнюючим розрахунком було знівельовано шляхом зменшення зобов’язання на цю ж суму згідно з іншим розрахунком) підстави для донарахування Товариству податкового зобов’язання з ПДВ були відсутні.

З тих самих мотивів необґрунтованим є і висновок податкового органу про завищення позивачем від’ємного значення ПДВ за перевірений період, позаяк таке від’ємне значення виникло за наслідками здійснення Товариством інших операцій (а не спірної операції за договором позики), які не були предметом дослідження у вказаній справі.

З урахуванням викладеного визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                                                                       

УХВАЛИВ:

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2008 у справі № 46/549-А (22-а-16649/08) залишити без змін, а касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді:Н.Є. Маринчак

С.Е. Острович

О.І. Степашко

Є.А. Усенко