Ухвала суду № 18157851, 23.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2011 р. м. КиївК-21371/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.Суми (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Сумської області від 21.05.2007

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2007

у справі № АС 16/179-07 (22-а-157/07)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Силікатобетон»(далі Товариство)

до ДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Сумської області від 21.05.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2007, позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 12.03.2007 №0000421712/3/17-1208/31065953/16014 в частині донарахування позивачеві податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 5144,31 грн. (у тому числі 1714,77 грн. за основним платежем та 3429,54грн. за штрафними санкціями). У прийнятті цих судових рішень попередні інстанції виходили з того, що Товариства не є податковим агентом субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (далі СПД ОСОБА_1) під час придбання у останньої товару (масла відпрацьованого).

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що оскільки спрощена система оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва не поширюється на діяльність з продажу паливно-мастильних матеріалів, то оподаткування доходів, отриманих СПД ОСОБА_1 від продажу спірного товару має здійснюватися за загальними правилами оподаткування доходів фізичної особи, згідно з якими Товариство як податковий агент повинно утримати та сплатити відповідну суму податку при виплаті такого доходу.

З огляду на незявлення у судове засідання представників сторін, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання, справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що підставою для нарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб слугував факт неутримання та неперерахування Товариством як податковим агентом до бюджету відповідної суми податку за наслідками здійснення господарської операції з придбання у СПД ОСОБА_1 масла відпрацьованого у перевірений період (з 01.07.2004 по 31.03.2006).

За висновком податкового органу, з огляду на те, що СПД ОСОБА_1 є платником єдиного податку, тоді як спрощена система оподаткування, обліку та звітності не поширюється на діяльність з продажу паливно-мастильних матеріалів, під час реалізації названого товару ОСОБА_1 виступала саме як фізична особа, що, в свою чергу, обумовлює наявність у Товариства функцій податкового агента у вказаній операції.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

В силу вимог підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 названого Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Водночас згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” (що визначає спеціальну систему оподаткування) та розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян" (який регулює загальний порядок оподаткування доходів субєктів господарювання). Приписами статті 6 названого Указу визначено, що субєкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.

При цьому, зі змісту цього Указу випливає, що режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи субєкта малого підприємництва, отримані ним від здійснення підприємницької діяльності за винятком тих її видів, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

Решта ж доходів, отриманих платником єдиного податку (тобто поза межами діяльності, яка підпадає під пільговий режим оподаткування), оподатковується в порядку розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян", що виключає наявність у Товариства статусу податкового агента під час придбання спірних товарів у СПД ОСОБА_1

Доводи касаційної скарги не спростовують наведених висновків попередніх інстанцій, позаяк здійснення субєктом господарювання діяльності поза межами спрощеної системи оподаткування не означає здійснення такої діяльності і поза межами підприємництва, оскільки, як це випливає зі змісту пункту 4 Указу, спрощена система оподаткування може застосовуватися поряд із діючою системою.

До того ж, необхідно зазначити про відсутність у позивача підстав вважати себе податковим агентом СПД ОСОБА_1, позаяк у правовідносинах з приводу поставки товару СПД ОСОБА_1 виступала як самостійний субєкт господарювання із наданням позивачеві необхідних доказів на підтвердження свого статусу (а саме свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, свідоцтва про реєстрацію платником єдиного податку).

З урахуванням викладеного судові інстанції дійшли вірного висновку про незаконність донарахування Товариству оспорюваної суми податку з доходів фізичних осіб, а відтак у Вищого адміністративного суду України відсутні процесуальні підстави для скасування правильних та обґрунтованих рішень попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.Суми залишити без задоволення.

2.Постанову господарського суду Сумської області від 21.05.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2007 у справі № АС 16/179-07 (22-а-157/07) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак С.Е. Острович О.І. Степашко Є.А. Усенко