Ухвала суду № 18157856, 23.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-5080/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Хронос»(далі –Товариство)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2006

у справі № 33/72-А

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі –ДПІ)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням подальшого уточнення до нього) подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.03.2004 №0000022320/1.

Постановою господарського суду міста Києва від 06.09.2006 позов задоволено повністю. У прийнятті цього рішення місцевий суд виходив з того, що:

умовами договорів, укладених позивачем з: відкритим акціонерним товариством агропромисловою фірмою «Гюнівська», відкритим акціонерним товариством «Благовіщенське ХПП», товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Агро-Сервіс», не передбачалося виконання Товариством поставки товарів, у зв’язку з чим включення до валового доходу позивача вартості товарів та послуг, переданих останнім названим контрагентам, не є правомірним;

відображення позивачем у декларації з податку на прибуток за IV квартал 2001 року суми валового доходу, помилково невключеного до декларації за попередній звітний період, виключає законність донарахування податковим органом відповідної суми податкового зобов’язання з податку на прибуток;

позивач підпадає під визначення сільськогосподарського товаровиробника, у зв’язку з чим витрати Товариства на виробництво сільськогосподарської продукції враховуються у собівартості останньої та не беруть участь у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. вказану постанову апеляційної інстанції мотивовано тим, що:

дані первинних документів позивача та порядок відображення ним у бухгалтерському обліку підприємства операцій з передачі товарів (паливно-мастильних матеріалів, сільськогосподарської продукції) відкритому акціонерному товариству агропромисловій фірмі «Гюнівська», відкритому акціонерному товариству «Благовіщенське ХПП», товариству з обмеженою відповідальністю «Транс-Агро-Сервіс», свідчать про виконання позивачем поставки товарів на адресу зазначених контрагентів без включення цих операцій до бази оподаткування податком на прибуток;

у рядку 8.6 додатку Е до декларації про прибуток підприємства за IV квартал 2001 року позивачем не було відображено доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді, як того вимагає підпункт 3.8.6 пункту 3.8 розділу 3 Порядку складання декларації про прибуток підприємств, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 08.07.1997 № 214 (що діяв у період виникнення спірних правовідносин), а відтак підстави для висновку про врахування позивачем помилок при розрахунку валового доходу за попередній період під час подання декларації за IV квартал 2001 року відсутні;

позивач не є виробником сільськогосподарської продукції у розумінні статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років».

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва зі спору, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильної та вмотивованої постанови місцевого суду.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ зазначає про обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

З огляду на нез’явлення у судове засідання представників сторін, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання, справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що:

- ДПІ було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства за період з 01.10.2000 по 30.09.2003, оформлену актом від 23.01.2004 № 51/10-23-202-30183340;

- в ході цієї перевірки було виявлено, зокрема: невключення позивачем до валового доходу підприємства у ІІІ кварталі 2001 року вартості реалізованих товарів у сумі 466337,28 грн., а також порушення Товариством пунктів 5.1, 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок невірного визначення залишків товарних запасів на початок та кінець звітних кварталів;

- наведені обставини стали підставою для прийняття ДПІ оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 192525 грн. (у тому числі 133350 грн. за основним платежем та 59175грн. за штрафними санкціями).

У розгляді цієї справи попередні інстанції на підставі аналізу наявних у справі доказів дійшли різних висновків відносно здійснення позивачем операцій з поставки товарів на користь відкритого акціонерного товариства агропромислової фірми «Гюнівська», відкритого акціонерного товариства «Благовіщенське ХПП»та товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Агро-Сервіс». Так, місцевий суд зазначив, що позивачем з названими суб’єктами господарювання було укладено договір про спільну діяльність по виробництву сільськогосподарської продукції, договір зберігання та договір доручення, якими на передбачалася передача позивачем товарів у власність вказаним контрагентам, що свідчить про відсутність операцій з поставки товарів.

Однак при цьому місцевим судом було залишено поза увагою, що відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють не самі по собі правочини, а вчинювані таким платником господарські операції, зміст яких може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов’язань сторін, але не вичерпується останнім, позаяк господарська операція може мати місце і при відсутності договірних правовідносин між сторонами.

Аналіз господарських операцій здійснюється, зокрема, на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватися виключно на підставі норм податкового законодавства. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З урахуванням частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», за змістом якої податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку підприємства, апеляційний суд, дослідивши порядок відображення у бухгалтерському обліку Товариства операцій з передачі товарів названим контрагентам саме як поставки товарів, що, за висновком цього суду, підтверджується і даними первинних документів, якими опосередковувалися зазначені операції, обґрунтовано зазначив про наявність у позивача обов’язку збільшити валовий дохід на суму відвантажених товарів.

Відповідно до абзацу другого пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

Втім, як вбачається з установлених судами обставин справи, така нова декларація Товариством не подавалася. Крім того, як зазначив апеляційний суд, у рядку 8.6 декларації за 2001 рік не були відображені доходи, не враховані в обчисленні валового доходу попереднього періоду, тоді як сума заниження валових доходів за ІІІ квартал 2001 року не є еквівалентною сумі завищення валового доходу за IV квартал 2001 року. Наведене обумовлює правильність висновку апеляційного суду про фактичне заниження позивачем валового доходу у ІІІ кварталі 2001 року та про завищення ним валового доходу у IV кварталі 2001 року.

Згідно з абзацом п’ятим пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, відносяться підприємства, валовий доход яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу.

Судами не було встановлено відповідність діяльності Товариства наведеній умові. А тому слід погодитися з наданою апеляційним судом правовою оцінкою обставин справи, відповідно до якої облік приросту (убутку) балансової вартості запасів повинен був здійснюватися позивачем в загальному порядку за правилами пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов неспростовуваного доводами касаційної скарги висновку про правильність здійсненого ДПІ донарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, а тому передбачених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                                                   

УХВАЛИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 у справі № 33/72-А залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Хронос»- без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак С.Е. Острович О.І. Степашко Є.А. Усенко