Постанова № 18157848, 23.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К/9991/3244/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вітава»(далі –Товариство)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010

у справі № 2а-2572/10/070          

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у м. Славутич Київської області (далі –ДПІ)

про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Ляховець В.М.,

відповідача - Федорова О.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.01.2009 №0000012301/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010, у позові відмовлено. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що внаслідок несвоєчасного відображення позивачем сплачених ним при імпорті товару сум ПДВ у складі податкового кредиту Товариство втратило право на включення цих сум податку до розрахунку від’ємного значення ПДВ та, як наслідок, на отримання відповідної суми бюджетного відшкодування з бюджету.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Так, на думку скаржника, судами невірно було розтлумачено поняття «звітний період»у розумінні підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позаяк за змістом цієї норми Закону вказане поняття вжито для встановлення такої умови розрахунку бюджетного відшкодування, як декларування суми податкового зобов’язання та податкового кредиту (за наслідками яких виникає від’ємне значення) в одному й тому ж періоді. Водночас, за твердженням Товариства, підпункт 7.7.2 пункту 7.7. цієї ж статті Закону не обмежує права платника на отримання бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду. Крім того, позивач наголошує на помилковості висновків судів щодо добровільної відмови платника від оспорюваної суми бюджетного відшкодування та зазначає про можливість реалізації права на отримання податкової вигоди протягом строку, встановленого підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за вересень 2008 року, оформлену актом від 18.12.2008 №1349/23/30239245;

- за наслідками перевірки контролюючим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування за вересень 2008 року у розмірі 1354973,67 грн.;

- підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії слугував висновок ДПІ, викладений в акті перевірки, про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту у серпні 2008 року сум ПДВ, які було фактично сплачено Товариством митним органам у травні-червні 2008 року при імпорті товару, що призвело до завищення від’ємного значення ПДВ у серпні 2008 року.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється в порядку пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, сума, розрахована за правилами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідно до пункту 1.8 статті 1 цього Закону набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету.

Втім суди необґрунтовано позбавили позивача права на отримання належної йому податкової вигоди з мотивів несвоєчасного відображення сплаченим ним сум ПДВ при імпорті товару у складі податкового кредиту.

Адже в силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.5.2 пункту 7.5 цієї ж статті Закону для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

При цьому чинним законодавством України не передбачено автоматичного припинення права платника на податковий кредит у разі його несвоєчасного декларування.

Власне факт сплати Товариством податкових зобов’язань при здійсненні спірних операцій з імпорту товарів податковим органом не заперечується та підтверджується наявними у справі доказами (вантажними митними деклараціями).

Таким чином, з урахуванням наведених приписів Закону в даному разі сплата податкових зобов’язань з ПДВ під час ввезення позивачем товарів на митну територію України є юридичним фактом, який зумовлює наявність у Товариства права на податковий кредит. Зазначене право об’єктивно існує, позаяк в даному разі відсутні будь-які передбачені законом обставини для позбавлення платника цього права.

Відображення ж оспорюваної суми податкового кредиту в декларації за інший податковий період за даних обставин жодним чином не вплинуло на правильність визначення належного позивачеві розміру бюджетного відшкодування, яке виникло на підставі належним чином підтвердженого податкового кредиту та обчислено у відповідності з вимогами пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

А відтак висновок судів про законність оспорюваного рішення, згідно з яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування, не є обґрунтованим.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вітава»задовольнити.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 у справі № 2а-2572/10/070 скасувати.

3. Позов задовольнити. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.01.2009 №0000012301/0.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак С.Е. Острович О.І. Степашко Є.А. Усенко