Ухвала суду № 18157762, 01.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-25830/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 10 вересня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року

у справі № 25/351-А

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Діжитек-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Акціонерне товариство закритого типу «Діжитек-Сервіс»(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі –відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2007 року № 0004832306/0.

Постановою Господарського суду міста Києва від 10 вересня 2007 року позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0004832306/0 від 25 червня 2007 року. Стягнуто з рахунків Державного бюджету України на користь АТЗТ «Діжитек-Сервіс»3,40 грн. судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року постанову Господарського суду міста Києва від 10 вересня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 10 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

АТЗТ «Діжитек-Сервіс» подало до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2007 року (вх. № 17824), у якій підприємство звітувало з наступними показниками: усього податкових зобов’язань –7980,00 грн. (рядок 9), усього податкового кредиту –7921,00 грн. (рядок 17), різниця між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту склала позитивне значення –59,00 грн. (рядок 18.1), залишок від’ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду –104320,00 грн. (рядок 23). У рядку 25 податкової декларації позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 48559,00 грн., в тому числі на рахунок платника у банку –48559,00 грн. (рядок 25.1). До декларації позивачем також було додано розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва провела невиїзну документальну АТЗТ «Діжитек-Сервіс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2007 року, за результатами якої було складено акт № 1438/23-06/19364012 від 13 червня 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим податковий орган дійшов висновку, що АТЗТ «Діжитек-Сервіс»не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень 2007 року у сумі 48559,00 грн.

25 червня 2007 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004832306/0, яким згідно з підпунктами «б», «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила АТЗТ «Діжитек-Сервіс» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2007 року на 48559,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту грудня 2006 року суму податку на додану вартість, сплачену митним органам, у зв’язку з ввезенням на митну територію України майна в обмін на корпоративні права підприємства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Статуту АТЗТ «Діжитек-Сервіс», затвердженого загальними зборами акціонерів АТЗТ «Діжитек-Сервіс»- протокол № 15 від 05 травня 2004 року та зареєстрованого Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 24 травня 2004 року, засновниками АТЗТ «Діжитек-Сервіс»є: компанія «Фарго Вентчурез Лімітед», зареєстрована реєстраційним бюро компаній у Англії й Уельсу відповідно до Акту Компаній від 1985 року та зафіксована в Палаті Компаній, Кардіфф, 25 березня 2004 року, номер 5084455; Гроховський Костянтин Станіславович.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АТЗТ «Діжитек-Сервіс»здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 60.24.0 –діяльність автомобільного вантажного транспорту, 60.23.0 –діяльність нерегулярного пасажирського транспорту, 51.39.0 – неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 51.90.0 –інші види оптової торгівлі, 51.19.0 –посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 70.20.0 –здавання в оренду власного нерухомого майна.

Відповідно до ліцензії серії АВ № 337620, виданої Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту на зв’язку України 18 червня 2007 року, АТЗТ «Діжитек-Сервіс»має право здійснювати внутрішні перевезення вантажів та міжнародні перевезення вантажів.

Як встановлено в акті перевірки, основним видом діяльності позивача є надання послуг по перевезенню вантажів на території України та за її межами, які сформували понад 10% валового доходу.

Також в акті перевірки встановлено, що причиною від’ємного значення є, зокрема, сплата податку на додану вартість митним органам при імпорті основних засобів.

Зокрема, АТЗТ «Діжитек-Сервіс»було імпортовано як внесок до статутного фонду (розділ «3»статутного фонду): напівпричеп KRONE 27 в кількості 1 (шт), реєстраційний № WGJ-137, номер шасі WKESDP 27011272078 для перевезення вантажів, який був у використанні, рік випуску 2002, колір –червоний, повна масса 24000 кг, виробник Німеччина, згідно вантажно-митної декларації № 100000008/6/771965 від 07 грудня 2006 року (загальною митною вартістю 87518,02 грн.), умови поставки –СІР –Київ; автомобіль вантажний – тягач DAF TE95XF 430 в кількості 1 (шт.), що був у використанні ідентифікаційний номер вантажного транспортного засобу –GT912N, номер кузова XLRTE47XSOE505171, для перевезення напівпричепів, тип двигуна –дизель. Згідно вантажно-митної декларації № 100000008/6/772001 від 06 грудня 2006 року (загальною митною вартістю 105021,62 грн.), умови поставки –СІР –Київ. Відправник/експортер –компанія Fargo Ventures Limited Regent House. 361 Beulah Hill London Se 19 3HF Великобританія являється засновником підприємства АТЗТ «Діжитек-Сервіс». Підприємством АТЗТ «Діжитек-Сервіс»сплачено податок на додану вартість митним органам у грудні 2006 року на загальну суму 38507,92 грн.

Як вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 року АТЗТ «Діжитек-Сервіс»включило до складу податкового кредиту грудня 2006 року суму податку на додану вартість 38508,00 грн. (рядок 12.1) з обсягу поставки 192540,00 грн. за вказаними вище вантажно-митними деклараціями. Зокрема, у грудні 2006 року підприємство звітувало з наступними показниками: усього податкових зобов’язань –14115,00 грн. (рядок 9), усього податкового кредиту –53315,00 грн. (рядок 17), різниця між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту склала від’ємне значення –39200,00 грн. (рядок 18.2), залишок від’ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, підприємство включило до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду –39200,00 грн. (рядок 22.2), значення кого переноситься до рядка 23.1 податкової декларації настурного звітного періоду.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2007 року згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що фактично АТЗТ «Діжитек-Сервіс» не надано до перевірки документів, підтверджуючих придбання автотранспортних засобів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів для оподатковуваних операцій у межах своєї господарської діяльності відповідно до вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пунктів 1.6 –1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту). З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2007 року № 0004832306/0.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду міста Києва від 10 вересня 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 10 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

           ______ О.М. Нечитайло

           ______ Н.Г. Пилипчук

______ О.І. Степашко