Ухвала суду № 18157062, 11.08.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1163/11

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Матохнюка Д.Б., Совгири Д. І.

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

відповідача 1 - ОСОБА_3, представник на підставі довіреності

відповідача 2 - ОСОБА_4, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Продкомпанія" до голови державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича (відповідач 1), Державної податкової інспекції у м. Вінниці (відповідач 2) про визнання дій протиправними та скасування рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Продкомпанія" 14.03.2011 року звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (відповідач 1), Державної податкової інспекції у м. Вінниці (відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішення № 96 від 11.01.2011 року, № 97 від 11.01.2011 року, № 170 від 12.01.2011 року та податкової вимоги № 251 від 03.02.2011 року .

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані рішення голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області № 96 від 11.01.2011 року про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000112330 від 22.03.2010 року, № 97 від 11.01.2011 року про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000142330 від 25.01.2010 року, № 170 від 12.01.2011 року про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000072330 від 26.02.2010 року. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 251 від 03.02.2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Продкомпанія" 3 грн. 40 коп. судових витрат.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом І інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не врахував наявність у голови ДПА повноважень на прийняття оскаржуваного рішення. Окрім того судом І інстанції безпідставно на враховано, обставини, відповідно до яких під час проведення перевірок було встановлено порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість", що підтверджується наявними у справі доказами, а саме: рішеннями Голови ДПА у Вінницькій області №№ 96, 97, 107 від 11.01.2011 року, службовою запискою від 02.12.2010 року, актом про результати перевірки організації роботи ДПІ у м. Вінниці від 29.12.2010 року № 6764/8 та актом службової перевірки щодо визначення кола посадових осіб причетних до проведення перевірок та неправомірного винесення податкових повідомлень - рішень форми "В 2", скасованих рішеннями ДПА у Вінницькій області від 14.02.2011 року № 822/8. Також суд безпідставно відхилив клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі до закінчення провадження позапланової перевірки ПП "Продкомпанія" та підтвердження, або спростування дійсних обставин справи, яка була призначена на виконання розпорядження голови ДПА у Вінницькій області № 79-р від 31.03.2011 року.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача 1.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні зазначив про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача 1.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача 1 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом І інстанції, що підтверджується матеріалами справи, працівниками ДПА у Вінницькій області та ДПІ у м. Вінниці протягом січня-березня проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 0 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.10.2009 року по 01.11.2009 року та позапланову виїзну перевірку ПП "Продкомпанія" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2009 року на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2009 року по 01.12.2009 року.

За результатами перевірок складені акти № 4/2301/30295100 від 13.01.2010 року, яким встановлено заниження ПП "Продкомпанія" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 577887 грн., № 488/2330/30295100 від 17.03.2010 року, якими встановлено заниження бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 108795 грн. та № 43/0701/30295100 від 16.02.2010 року, яким встановлено заниження бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 151776 грн., всього в сумі 838458 грн.

На підставі вказаних актів перевірок, ДПІ у м. Вінниці винесено податкові повідомлення-рішення № 0000142300/0 від 25.01.2010 року, № 0000072330/0 від 26.02.2010 року та № 0000112330/0 від 22.03.2010 року, згідно із якими ПП "Продкомпанія" збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на вказану суму.

Рішеннями голови ДПА у Вінницькій області № 96, № 97 від 11.01.2011 року , № 170 від 12.01.2011 року зазначені податкові повідомлення-рішення скасовано на підставі ст. 55 Податкового кодексу України (а.с. 16-19).

Приймаючи дані рішення, голова ДПА у Вінницькій області виходив із того, що в порушення вимог п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" матеріалами перевірок не доведено факти заниження платником бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а податкові повідомлення-рішення винесені без проведення доперевірчого аналізу, формування податкового кредиту проводилось лише за допомогою співставлення сум податкового кредиту та податкових зобовязань в розрізі контрагентів, зустрічні перевірки не проведені та не досліджено надміру сплати ПДВ до бюджету постачальниками, підтвердження сплати за поставлені товари відбулося відповідно до платіжних доручень, які не відповідають залишкам непогашеного податкового кредиту рядка 26 декларації з ПДВ, чим порушено вимоги наказів ДПА України № 350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та № 515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість"

Задовольняючи позовні вимоги, суд І інстанції виходив з того, що Закон України "Про податок на додану вартість" не повязує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в рахунок податкових зобовязаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобовязань, в тому числі наявність їх на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Тобто, дана норма, виникнення у позивача права на податковий кредит, не ставить його у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Також встановлено, що оскаржуване рішення не відповідає приписам ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду І інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Відповідно до п.п. 1.8 ст. 1 Закону № 168, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" п.п. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Надаючи оцінку рішенням голови ДПА у Вінницькій області № 96, № 97 від 11.01.2011 року, № 170 від 12.01.2011 року суд І інстанції дійшов вірних висновків про невідповідність цих рішень критеріям, що визначені ч. 3 ст. 2 КАС України щодо обґрунтованості, пропорційності тощо.

Вказані рішення мотивовані тим, що податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000112330/0 Форми "В2" від 22.03.2010 року, № 0000142300 від 25.01.2010 року, № 0000072330 від 26.02.2010 року на збільшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відповідно в сумі 108795 грн., 577887 грн., 151776 грн. не відповідають вимогам законодавства, зокрема п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168. Крім того, зазначено, що перевірку позивача проведено з порушенням наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України № 515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість".

Однак, з такими висновками відповідача 1 погодитись не можна оскільки недотримання вимог вказаних наказів, не являється підставою для скасування результатів перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення Форми "В2", оскільки вони носять рекомендаційний характер.

Більше того, дані методичні рекомендації спрямовані саме на організацію роботи органів державної податкової служби, а не на самого платника податку. Тому, не є обовязковими йому до виконання.

Стосовно посилання на норми Закону № 168, то цей Закон не повязує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в рахунок податкових зобовязаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобовязань, в тому числі наявність їх на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Тобто, дана норма, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції.

Окрім того, знайшла своє відображення і в рішеннях Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з актів перевірок, факт здійснення позивачем товарних операцій, сплачене по яким ПДВ віднесено останнім до податкового кредиту, та їх товарність, податковим органом під сумнів не ставиться.

Відтак, суд І інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані рішення голови ДПА у Вінницькій області №96, 97 від 11.01.2011 року, № 170 від 12.01.2011 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки судом встановлено, що рішення голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. № 96, 97 від 11.01.2011 року, № 170 від 12.01.2011 року є протиправними, то відповідно і податкова вимога ДПІ у м. Вінниці № 251 від 03.02.2011 року прийнята на виконання вказаних рішень та дії щодо її винесення також є протиправними.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача про те, що судом І інстанції не взято до уваги наявність виявлених порушень зі сторони працівників органів державної податкової служби при проведенні перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум ПДВ.

Вказаним обставинам суд І інстанції надав оцінку та вірно дійшов висновку, що встановлення порушення працівниками органів державної податкової служби при проведенні перевірки щодо достовірності нарахування сум ПДВ ПП "Продкомпанія" вимог наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України № 515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість", не є підставою для скасування результатів перевірки та податкового повідомлення-рішення Форми "В2", оскільки ці накази є галузевими актами індивідуальної дії які носять рекомендаційний характер.

Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача 1 про те, що суд І інстанції не розглянув клопотання про зупинення провадження у справі, вказане клопотання було розглянуто у судовому засіданні 11.04.2011 року та за результатами його розгляду судом було прийнято відповідну ухвалу. При цьому результати позапланової перевірки ПП "Продкомпанія" що проводиться ДПІ у м. Вінниці не стосуються предмету доказування в даній справі, в якій оцінюється правомірність дій та рішень відповідачів 1 та 2, а також сукупність обставин, що слугували прийняттю даних рішень та вчиненню дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича, залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 серпня 2011 року .

Головуючий <Список >Мельник-Томенко Ж. М.

Судді< Список >Матохнюк Д.Б.

< Список >Совгира Д. І.

<Список >

<Список >