Ухвала суду № 18157061, 11.08.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1161/11

Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Матохнюка Д.Б., Совгири Д. І.

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

відповідача - ОСОБА_3, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "ТК Домострой" до голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича про визнання протиправним та скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "ТК Домострой" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича про визнання протиправними та скасування рішення № 142 від 11.01.2011р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.04.2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука О.В. № 142 від 11.01.2011 року про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000882330 від 21.07.2008 року. Стягнуто з Державного бюджету на користь приватного підприємства "ТК Домострой" 3,4 грн. державного мита, сплаченого згідно квитанції від 12.03.2011 року, що знаходиться в матеріалах адміністративної справи №2а/0270/1161/11.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом І інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не врахував наявність у голови ДПА повноважень на прийняття оскаржуваного рішення. Окрім того судом І інстанції безпідставно на враховано, обставини, відповідно до яких під час проведення перевірок було встановлено порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість", що підтверджується наявними у справі доказами, а саме : рішенням голови ДПА у Вінницькій області № 142 від 11.01.2011 року, службовою запискою від 02.12.2010 року, актом про результати перевірки організації роботи ДПІ у м. Вінниці від 29.12.2010 року № 6764/8 та актом службової перевірки щодо визначення кола посадових осіб причетних до проведення перевірок та неправомірного винесення податкових повідомлень - рішень форми "В 2", скасованих рішеннями ДПА у Вінницькій області від 14.02.2011 року № 822/8. Також суд безпідставно відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до закінчення провадження позапланової перевірки ПП "ТК Домострой" та підтвердження, або спростування дійсних обставин справи, яка була призначена на виконання розпорядження голови ДПА у Вінницькій області № 78-р від 31.03.2011 року.

Відповідач у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом І інстанції, що підтверджується матеріалами справи, державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у м. Вінниці Мельник О.В., на підставі направлення від 15.07.2008р. №127/23-30, в період з 15.07.2008р. по 21.07.2008р. проведено планову виїзну перевірку ПП "ТК Домострой" з питань достовірності нарахування суми ПДВ за період з 03.02.2005р. по 01.02.2008р.

За результатами перевірки складено акт № 1489/2330/33323402 від 21.07.2008р., у якому відображена інформація про заниження ПП “ТК Домострой” бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1957517 грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці 21.07.2008р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000882330/0 форми "В2", згідно із яким ПП "ТК Домострой" збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на вказану суму, яка підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів.

Рішенням голови ДПА у Вінницькій області № 142 від 11.01.2011р. зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано на підставі статті 55 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р.(а.с.12-13). Рішення мотивовано тим, що в порушення вимог п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі Закон) матеріалами перевірки не доведено факт заниження платником бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а податкове повідомлення-рішення рішення було винесено без проведення доперевірчого аналізу, формування податкового кредиту проводилось лише за допомогою співставлення сум податкового кредиту та податкових зобовязань в розрізі контрагентів, зустрічні перевірки не проведені та не досліджено надміру сплати ПДВ до бюджету постачальниками, підтвердження сплати за поставлені товари відбулося відповідно до платіжних доручень, які не відповідають залишкам непогашеного податкового кредиту рядка 26 декларації з ПДВ, чим порушено вимоги наказів ДПА України № 350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України № 515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість".

Задовольняючи позовні вимоги, суд І інстанції виходив з того, що Закон України "Про податок на додану вартість" не повязує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в рахунок податкових зобовязаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобовязань, в тому числі наявність їх на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Тобто, дана норма, виникнення у позивача права на податковий кредит, не ставить його у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Також встановлено, що оскаржуване рішення не відповідає приписам ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду І інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Відповідно до п.п. 1.8 ст. 1 Закону № 168, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" п.п. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд І інстанції дійшов вірних висновків про невідповідність рішення відповідача № 142 від 11.01.2011 року критеріям, що визначені ч. 3 ст. 2 КАС України щодо обґрунтованості, пропорційності тощо.

Вказане рішення мотивовано тим, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000882330/0 Форми "В2" від 21.07.2008 року на збільшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1957517 грн. не відповідає вимогам законодавства, зокрема п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168. Крім того, зазначено, що перевірку позивача проведено з порушенням наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України № 515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість".

Однак, з такими висновками відповідача погодитись не можна оскільки недотримання вимог вказаних наказів, не являється підставою для скасування результатів перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення Форми "В2", оскільки вони носять рекомендаційний характер.

Більше того, дані методичні рекомендації спрямовані саме на організацію роботи органів державної податкової служби, а не на самого платника податку. Тому, не є обовязковими йому до виконання.

Стосовно посилання на норми Закону № 168, то цей Закон не повязує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в рахунок податкових зобовязаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобовязань, в тому числі наявність їх на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Тобто, дана норма, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції.

Окрім того, знайшла своє відображення і в рішеннях Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, факт здійснення позивачем товарних операцій, сплачене по яким ПДВ віднесено останнім до податкового кредиту, та їх товарність, податковим органом під сумнів не ставиться.

Відтак, суд І інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване рішення голови ДПА у Вінницькій області № 142 від 11.01.2011року є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача про те, що судом І інстанції не взято до уваги наявність виявлених порушень зі сторони працівників органів державної податкової служби при проведенні перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум ПДВ.

Вказаним обставинам суд І інстанції надав оцінку та вірно дійшов висновку, що встановлення порушення працівниками органів державної податкової служби при проведенні перевірки щодо достовірності нарахування сум ПДВПП "ТК Домострой" вимог наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України № 515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість", не є підставою для скасування результатів перевірки та податкового повідомлення-рішення Форми "В2", оскільки ці накази є галузевими актами індивідуальної дії які носять рекомендаційний характер.

Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача про те, що суд І інстанції не розглянув клопотання про зупинення провадження у справі, вказане клопотання було розглянуто у судовому засіданні 11.04.2011 року та за результатами його розгляду судом було прийнято відповідну ухвалу. При цьому результати позапланової перевірки ПП "ТК Домострой" що проводиться ДПІ у м. Вінниці не стосуються предмету доказування в даній справі, в якій оцінюється правомірність рішень відповідача, а також сукупність обставин, що слугували прийняттю даного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича, залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.04.2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 серпня 2011 року .

Головуючий <Список >Мельник-Томенко Ж. М.

Судді< Список >Матохнюк Д.Б.

< Список >Совгира Д. І.

<Список >

<Список >