Ухвала суду № 18156905, 18.08.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/848/11 Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2011 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Залімського І. Г., Голоти Л. О.

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, представники на підставі довіреностей

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Волочиському районі на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Червона зірка"" до Державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Агрофірма "Червона зірка"" 26.01.2011 року звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області про скасування податкових повідомлень - рішень №0000832301/0 від 27.07.2010 року, №0000832301/1 від 19.08.2010 року, №0000832301/2 від 22.10.2010 року, №0000832301/3 від 12.01.2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року позов задоволено. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення №0001402301/0 від 22.10.2010 року, №0000832301/0 від 27.07.2010 року, №0000832301/1 від 19.08.2010 року, №0000832301/2 від 22.10.2010 року, №0000832301/3 від 12.01.2011 року і повністю їх скасовано.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 02.03.2011 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд І інстанції не прийняв до уваги факт передачі валових активів ТОВ АФ "Червона зірка" до ТОВ "Волочиськ-Агро", яка з точки зору податкового законодавства розглядається як операція поставки. При цьому, відповідно до положень абзацу 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у випадку, якщо товари (послуги), при придбанні (виготовленні, будівництві, спорудженні) яких було сформовано податковий кредит, у подальшому починають використовуватися в операціях , які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону, то з метою оподаткування такі товари вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання. База оподаткування визначалась виходячи із документів бухгалтерського обліку позивача. Враховуючи викладене, відповідач зазначає про правомірність прийнятих ним рішень.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги як безпідставної.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом І інстанції що підтверджується матеріалами справи, обставини справи полягають у наступному.

Згідно акту перевірки №655/3/3790095 від 19.07.2010 року "Про результати виїзної позапланової перевірки ТзОВ АФ "Червона зірка" , з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 05.07.2010 року" встановлено порушення ст.4 п.4.1- 4.2, ст.7 п.7.4 п.п.7.4.1, п.7.3 п.п.7.3.1 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено суму податку на додану вартість по Декларації №3 (декларація по розрахунках покупної продукції) на загальну суму 1172406 гривень.

За результатом згаданої перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №0000832301/0 від 27.07.2010 року, яке було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, але скарги залишені без задоволення.

Податковим повідомленням-рішенням №0000832301/3 від 12.01.2011 року на підставі встановленого порушення ст.4 п.4.1- 4.2, ст.7 п.7.4 п.п.7.4.1, п.7.3 п.п.7.3.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено позивачу податкове зобов'язання за основним платежем 1172406 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 586203 грн.

Згідно податкового повідомлення-рішення №0001402301/0 від 22.10.2010 року на підставі встановленого порушення п.4.1- 4.2 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено позивачу податкове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 586203 грн.

Протоколом загальних зборів учасників ТзОВ АФ "Червона зірка" №10/2009 від 10.01.2009 року прийнято рішення про припинення діяльності товариства, шляхом приєднання до ТзОВ "Волочиськ-Агро".

Згідно витягу з ЄДРЮО та ФО від 18.02.2011 року, ТзОВ АФ "Червона зірка" знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, а 23.02.2009 року зареєстровано рішення засновників (учасників) про припинення юридичної особи.

Передавальним балансом станом на 14.04.2009 року і посвідченим нотаріально доповненням до нього, стверджений перелік активів, які передаються на виконання рішення про припинення діяльності позивача, шляхом приєднання до ТзОВ "Волочиськ-Агро".

Задовольняючи позовні вимоги, суд І інстанції дійшов висновку, що у разі, якщо в результаті ліквідації товариства шляхом приєднання усі його майнові права та обов'язки переходять в повному обсязі до іншого і активи та пасиви балансу такого підприємства зливаються (приєднуються) з активами та пасивами балансу підприємства-правонаступника, у тому числі заборгованість по сплаті податків до бюджетів усіх рівнів, така операція не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Враховуючи це, суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем ст.4 п.4.1- 4.2, ст.7 п.7.4 п.п.7.4.1, п.7.3 п.п.7.3.1 Закону України "Про податок на додану вартість", адже ліквідація товариства шляхом приєднання до іншого суб'єкта господарювання не є і не може бути безоплатною поставкою, тому і не має занижених податкових зобов'язань по ПДВ і відповідно штрафних (фінансових) санкцій, які застосовані до позивача. Такий висновок суду, також підтверджується вимогами діючого в даний час ПК України, відповідно до п.п.196.1.7 п.196.1 ст. 196 якого, не є об'єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб. Окрім того суд І інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій передбачених п.п. 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду І інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Відповідно до ч.1 ст.106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюється за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженою на це установчими документами. Аналогічне положення закріплене в ч.1 ст.150 ЦК України.

Частинами 2 і 3 ст.107 ЦК України визначено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 3 ст.59 ГК України визначено, що у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

Згідно п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин) не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку. Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є обєктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

За змістом наведеної норми покупець не має права на формування податкового кредиту внаслідок продажу йому (при купівлі ним) товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є обєктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону. Таким чином, ця норма стосується формування податкового кредиту в податковому обліку покупця з тієї ж господарської операції, внаслідок якої у продавця не виникають податкові зобовязання, і відповідно відсутнє джерело відшкодування ПДВ покупцю.

При цьому зі змісту цієї норми не вбачається обовязку платника коригувати податковий кредит.

Зазначена правова позиція висловлена також Верховним Судом України у постанові від 20.06.2011 року в справі за позовом АТ "Барвінок" до ДПІ у м. Полтаві.

Отже, зазначені вище висновки відповідача викладені в акті перевірки та доводи наведені в апеляційній скарзі не відповідають вимогам податкового законодавства.

Окрім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки за перевіряємий період не включено до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість в сумі 8407 грн. з реалізації продукції не власного виробництва (покупної продукції) в результаті чого занижено податкові зобов'язання по Декларації № 3 в тому числі по періодах : квітень 2008 року - 5712 грн., червень 2008 року - 101 грн., липень 2008 року - 159 грн., жовтень 2008 року - 80 грн., листопад 2008 року - 294 грн., грудень 2008 року - 667 грн., січень 2009 року - 262 грн., квітень 2009 року - 1132 грн.

Разом з тим зазначена обставина не була предметом дослідження в суді І інстанції, оскільки як видно з обґрунтування позовної заяви позивач не оспорює зазначене порушення.

У відповідності до ч. 3 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Волочиському районі, залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 серпня 2011 року .

Головуючий <Список >Мельник-Томенко Ж. М.

Судді< Список >Залімський І. Г.

< Список >Голота Л. О.

<Список >

<Список >