Ухвала суду № 18156806, 20.07.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/509/11

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю., Сапальової Т.В.

при секретарі: Подолян Н. В.

за участю представників сторін:

апелянта - Миколенка Р.Л.

позивача - Бурлаки В.В., Шевчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової адміністрації України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.03.2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК-В" до державної податкової адміністрації України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Пік-В" (далі - ТОВ "Пік-В") звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до голови державної податкової адміністрації у Вінницькій області (далі - ДПА у Вінницькій області) та державної податкової інспекції (далі - ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправними та скасування рішення № 157 від 11.01.2011 року, податкової вимоги № 251 від 02.02.2011 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 41 від 07.02.2011 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.03.2011 року вказаний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем - ДПА у Вінницькій області подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, окремо наголосивши на тому, що судом першої інстанції самостійно зроблено висновок про невідповідність висновків посадових осіб апелянта уповноважених на проведення перевірки, відтак суд фактично перебрав на себе повноваження ДПА у Вінницькій області щодо здійснення контролю за діями підпорядкованих ДПІ передбачених п.6 ст.8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Представники позивача проти тверджень апелянта заперечили з підстав їх необґрунтованості та безпідставності, водночас посилаючись на правомірність висновків суду першої інстанції просили апеляційну скаргу ДПА у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.03.2011 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ТОВ "Пік-В" як юридична особа зареєстровано Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 28.10.2005 року, взято на податковий облік у ДПІ м. Вінниці з 01.11.2005 року, з часу проведення перевірки до дня розгляду справи є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 1863694 від 29.06.2006 року.

Працівниками ДПІ у Вінницькій області та ДПІ у м. Вінниці в період з 22.09.2009 року по 12.10.2009 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Пік-В" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2005 року по 30.06.2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 204/23/33844636 від 15.10.2009 року, яким встановлено заниження ТОВ "Пік-В" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 863800 грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці 07.12.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001502320/0, згідно із яким ТОВ "Пік-В" збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на вказану суму, яка підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів.

Рішенням голови ДПА у Вінницькій області № 157 від 11.01.2011 року зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано на підставі ст. 55 Податкового кодексу України.

Як зясовано колегією суддів, підставою для скасування слугувало те, що в порушення в порушення вимог п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" матеріалами перевірки не доведено факт заниження платником бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а податкове повідомлення-рішення було винесено без проведення доперевірчого аналізу, формування податкового кредиту проводилось лише за допомогою співставлення сум податкового кредиту та податкових зобовязань в розрізі контрагентів, зустрічні перевірки не проведені та не досліджено надміру сплати ПДВ до бюджету постачальниками, підтвердження сплати за поставлені товари відбулося відповідно до платіжних доручень, які не відповідають залишкам непогашеного податкового кредиту рядка 26 декларації з ПДВ, чим порушено вимоги наказів ДПА України № 350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України № 515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість"

Судом також встановлено, що за наслідками рішення голови ДПА у Вінницькій області, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкову вимогу № 251 від 02.02.2001 року, якою встановлено ТОВ "Пік-В" податковий борг з ПДВ в сумі 649790 (а.с. 15), та 07. 02.20011 року прийнято рішення № 41 про опис майна ТОВ "Пік-В" у податкову заставу.

В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України "Про податок на додану вартість" не повязує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в рахунок податкових зобовязаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобовязань, в тому числі наявність їх на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Тобто, дана норма, виникнення у позивача права на податковий кредит, не ставить його у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Також встановлено, що оскаржуване рішення не відповідає приписам ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками попереднього суду, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Відповідно до п.п. 1.8 ст. 1 Закону № 168, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" п.п. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про невідповідність цього рішення критеріям, що визначені ч. 3 ст. 2 КАС України щодо обґрунтованості, пропорційності тощо.

Вказане рішення мотивовано тим, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Вінниці №0001502320/0 Форми "В2" від 07.12.2009 року на збільшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 863800,00 грн. не відповідає вимогам законодавства, зокрема п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168.

Крім того, зазначено, що перевірку позивача проведено з порушенням наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України № 515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість".

Однак, з такими висновками податкового органу погодитись не можна оскільки недотримання вимог вказаних наказів, не являється підставою для скасування результатів перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення Форми "В2", оскільки вони носять рекомендаційний характер.

Більше того, дані методичні рекомендації спрямовані саме на організацію роботи органів державної податкової служби, а не на самого платника податку. Тому, не є обовязковими йому до виконання.

Стосовно посилання на норми Закону № 168, то цей Закон не повязує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в рахунок податкових зобовязаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобовязань, в тому числі наявність їх на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Тобто, дана норма, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції.

Окрім того, знайшла своє відображення і в рішеннях Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, факт здійснення позивачем товарних операцій, сплачене по яким ПДВ віднесено останнім до податкового кредиту, та їх товарність, податковим органом під сумнів не ставиться.

Оскільки судом встановлено, що дії голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. щодо винесення рішення № 157 від 11.01.2011 року та саме рішення є протиправними, то відповідно і податкова вимога ДПІ у м. Вінниці № 251 від 02.02.2011 року прийнята на виконання вказаного рішення та дії щодо її винесення також є протиправними.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані рішення голови ДПА у Вінницькій області № 157 від 11.01.2011року та податкова вимога ДПІ у м. Вінниці № 251 від 02.02.2011року підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, вимоги апелянта є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційних скарг.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової адміністрації України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.03.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 25 липня 2011 року .

Головуючий <Список >Смілянець Е. С.

Судді< Список >Сторчак В. Ю.

< Список >Сапальова Т.В.