Ухвала суду № 18156646, 13.07.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/2791/11

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю., Сапальової Т.В.

при секретарі: Подолян Н.В.

за участю представників сторін:

апелянта - Карабаєва А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства "Дар землі" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства "Дар землі" до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції в особі Ярмолинецького відділення про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2011 року фермерське господарство “Дар землі” звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції в особі Ярмолинецького відділення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000041500/0, №0000032310/0, №0000032300/0 від 4 лютого 2011 року.

Свій позов заявник мотивував тим, що відповідачами порушено строки оформлення результатів перевірок, що передбачені ст.86 Податкового кодексу України та вказує на розділ ХІХ “Прикінцевих положень” Податкового кодексу, відповідно до якого Закон України “Про податок на додану вартість”, на який посилається відповідач у акті від 10.01.2011 року, втратив чинність 01.01.2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року у задоволенні вказаного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити шляхом скасування оскаржуваної постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року та постановлення нового рішення про задоволення позову.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про день та час розгдяду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Заслухавши суддю-доповідача та думку представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Ярмолинецьким відділенням Городоцької МДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка ФГ “Дар Землі”, код за ЄДРПОУ 33924281 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складений акт від 10 січня 2010 року № 5/23/33924281, на підставі якого начальником Ярмолинецького відділення Городоцької міжрайонної податкової інспекції Хмельницької області прийняті податкові повідомлення-рішення №0000041500/0, №0000032300/0, №0000032310/0 від 04 лютого 2011 року.

Як зясовано колегією суддів, визначення податкових зобов'язань податковий орган пов'язує з порушенням ФГ “Дар Землі” п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.3 п.7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині заниження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року; п.п. 7.7.2 п.7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року; п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 пункту 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

Суд першої інстанції, при ухваленні постанови та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з невідповідності первинних документів ФГ “Дар землі” реальному характеру правовідносин між контрагентами, а тому останній не має права на віднесення до податкового кредиту з податку на додану вартість сум зазначених у згаданій податковій накладній.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому особливу увагу слід звертати на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку, а саме приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що ФГ «Дар Землі» проведення операції із фінансово-грошовими потоками з ПП «Сейлос» фактично не здійснювалось, товарно-майновий характер таких операцій наявними документами перевірки не підтверджено, а такі операції було відображено лише шляхом проведення по регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Зокрема, надані апелянтом товаро-транспортні накладні не ідентифікують факт транспортування зерна гречки, оскільки в останніх не заповнено належним чином обовязкові реквізити, зокрема не визначено місце навантаження та розвантаження товару, відсутнє прізвище посадової особи ПП «Сейлос» на відпуск продукції, не заповнені графи розділу «Вантажно-розвантажувальні операції».

Крім того, як зясовано колегією суддів, дата поставки ТМЦ вказаній у податковій накладній апелянта не відповідає даті вказаній у наданих до перевірки товаро-транспортних накладних, що дає підстави вважати податкову накладну №10 від 30.10.2010 року, як таку, що складена із порушенням складена із порушенням п.6 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» (зі змінами та доповненнями), пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання апелянта на порушення податковим органом порядку оформлення позапланової виїзної перевірки, виходячи з того, що хоча акт і складений та вручений після спливу 5 робочого дня після закінчення перевірки, як того вимагає Податковий кодекс України, проте зазначене порушення жодним чином не порушило права скаржника, оскільки всі наступні його дії (заперечення на акт перевірки, оскарження рішення) розпочинаються після отримання акту перевірки та після вручення оскаржуваного рішення, чим і скористався апелянт подавши позов до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000041500/0, №0000032310/0, №0000032300/0 від 4 лютого 2011 року.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Хмельницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фермерського господарства "Дар землі", залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 18.07.2011 року.

Головуючий <Список >Смілянець Е. С.

Судді< Список >Сторчак В. Ю.

< Список >Сапальова Т.В.