Ухвала суду № 18156333, 06.07.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/3331/11

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю., Сапальової Т.В.

при секретарі: Подолян Н. В.

за участю представників сторін:

апелянта - Мельника О.Г.

позивача - Горбаня О.В., Шубіна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.04.2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Продтекс" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2011 року ТОВ «Продтекс» звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000042307/0/233 від 15.02.2011 року, яким визначено зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 29000 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2011 року вказаний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

29.06.2011 року на адресу суду надійшли письмові заперечення ТОВ «Продтекс», у яких позивач посилається на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, водночас стверджуючи про недоведеність доводів апелянта, а відтак відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити шляхом скасування постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2011 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача проти доводів апелянта заперечив посилаючись на письмові заперечення від 29.06.2011 року, окремо зазначаючи про безпідставність тверджень скаржника стосовно зменшення товариством суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов, виходив з того, що вимоги позивача відповідають вимогам закону, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі, разом з тим податковим органом безпідставно встановлено порушення Закону України про ПДВ щодо завищення суми бюджетного відшкодування на 29000 грн., в тому числі по деклараціям за серпень 2010 р. на 5000 грн. та за вересень 2010 р. на 24000 грн., що є підставою для визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2011 року № 0000042307/0/233 .

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами ДПІ у м. Хмельницькому проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Продтекс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за вересень 2010 року за наслідками перевірок інших платників податків які свідчать про порушення Закону України "Про податок на додану вартість".

За результатами перевірки складено акт від 31.01.2011 № 582/23-7/31157038. Висновками акту встановлено порушення п.1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2 п.п 7.4.1 пп. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (що діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон про ПДВ).

Судом першої інстанції також встановлено, що у липні-серпні 2010 року позивач придбав у ФГ "Калина" зерно гірчиці у кількості 100 тонн. ТОВ "Продтекс" повністю оплатило вартість отриманої продукції в сумі 174000 грн., в тому числі ПДВ в ціні придбаних товарів в сумі 29000 грн. та одержано податкові накладні. Придбане зерно реалізовано за межами митного контролю України.

В свою чергу, висновки перевірки проведеної податковим органом грунтувались на матеріалах перевірки, отриманих від Старосинявського відділення Летичівської МДПІ, щодо взаємовідносин ТОВ "Продтекс" та ФГ "Калина", якою не підтверджено здійснення зазначених взаємовідносин.

Крім того, перевіркою встановлено відсутність будь-яких документів, які б підтверджували виробництво сільськогосподарської продукції ФГ "Калина" та зроблено висновок про нікчемність договорів позивача з даним контрагентом.

За результати розгляду матеріалів перевірку керівником ДПІ у м. Хмельницькому прийнято рішення від 15.02.11 № 0000042307/0/233 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 29000 грн.

Правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 р. N 2755-VI), (надалі за текстом Закон № 168/97-ВР).

За змістом п.п. 7.3.1 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань (далі ПЗ) вважається або дата зарахування коштів, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, податкові зобовязання у платника податку виникають незалежно від факту видачі податкової накладної - або в момент зарахування коштів, або на дату відвантаження товару, в залежності від того, що настало раніше.

В свою чергу, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законом про ПДВ (п. 1.7. ст. 1).

За загальним правилом п.п. 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в залежності від того, що стало раніше.

Підпункт п.п.7.2.4 Закону № 168/97-ВР надає право на складання податкових накладних виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, встановленому ст.9 цього Закону.

При цьому , відповідно до п.п. 7.2.3, 7.2.6 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В той же час, п.п. 7.4.5 Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі № 168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної.

Отже, можливість реалізації належного покупцю права на податковий кредит (декларування) залежить від наявності у покупця ПН у звязку з чим, періоди виникнення ПК та ПЗ можуть не збігатися, що повязано з тим, що не дозволяється включення до ПК витрат зі сплати податку, не підтверджених ПН, які є підставою для формування ПК.

Правовий аналіз згаданих норм Закону в контексті спірних взаємовідносин дає підстави для наступних висновків.

Закон про ПДВ не встановлює будь-яких строків, протягом яких платник податків-покупець може отримати податкову накладну (за виключенням випадків відмови від видачі ПН, що регулюється за окремим правилами). Закон не передбачає, що платник податків, який не відобразив податковий кредит у період виникнення податкових зобовязань у продавця, втрачає право на такий кредит в майбутньому на підставі отриманої ПН (з урахуванням строків давності). Платник податків не втрачає право на податковий кредит у випадку, якщо він буде відображений на підставі податкової накладної не в періоді виникнення податкових зобовязань у продавця. На підставі п/п. 7.2.6. Закону платник податку має право включити суму ПДВ в податкову декларацію у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

У даному випадку податковий орган в порядку ч. 2 ст. 72 КАС України не спростував факту того, що суми ПДВ за вищезгаданими податковими накладними були включені до складу податкового кредиту того звітного періоду, в якому вони були отримані позивачем. Врахування цих сум ПДВ раніше дати отримання податкових накладних суперечило б вимогам п.п. 7.4.5., 7.2.6. Закону про ПДВ.

Колегія суддів не бере до уваги твердження апелянта щодо відсутності фактичності здійснення операцій позивача з ФГ "Калина", оскільки ТОВ "Продтекс" правомірно нараховано суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в серпні 2010 року.

Як зясовано судом, в липні-серпні 2010 року ТОВ "Продтекс придбало у ФГ "Калина" зерно гірчиці у кількості 100 т.та повністю оплатило вартість отриманої продукції в сумі 174000 грн. Зазначені операції підтверджуються договором поставки зерна від 12.08.2010 року, видатковими та податковими накладними, квитанціями до оприбуткованих ордерів, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, актами здачі прийняття робіт по перевезенню продукції. Придбанні у ФГ "Калина" зерно гірчиці у повному обсязі реалізовано позивачем за межі митного кордону України, що підтверджується митними деклараціями.

Колегія суддів також критично ставиться до тверджень апелянта щодо безтоварності (фіктивності) господарських операцій між ФГ "Калина" та позивачем, що грунтуються на відсутності у останнього документів, які б підтверджували виробництво сільськогосподарської продукції, її походження, договорів складського зберігання зерна, а також відносин по реалізації зернових позивачу, оскільки останні спростовуються фактичними обставинами справи та наявними доказами.

Колегія суддів також наголошує, що за обставин коли контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Тобто, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ТОВ «Продтекс».

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Хмельницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.04.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 липня 2011 року .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Сторчак В. Ю.

Сапальова Т.В.