Постанова № 18156157, 22.06.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/906/11

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю., Сапальової Т.В.

при секретарі: Подолян Н. В.

за участю представників сторін:

апелянта - ОСОБА_2

позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства "Каіл" до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2011 року Фермерське господарство "Каіл" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення та рішення про виключення підприємства з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року вказаний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

21.06.2011 року на адресу суду надійшли письмові заперечення ФГ «Каіл», у яких позивач посилається на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції та просив суд залишити апеляційну скаргу Крижопільської МДПІ без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року без змін.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, окремо суду пояснивши, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не взято до уваги, що питома вага поставлених позивачем несільськогосподарських товарів протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно в загальному обсязі поставлених товарів становить відповідно 67% та 28%, а відтак на підприємство позивача не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений статтею 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року і таке підприємство зобовязане визначити податкове зобовязання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

Крім того представник апелянта стверджує, що податковий орган правомірно виключив підприємство позивача з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування та вважає позивача платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Враховуючи вищевикладене, представник апелянта просив скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ФГ «Каіл» у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апелянта заперечила з підстав законності та обґрунтованості висновків викладених в оскаржуваному рішенні, оскільки складаючи акт перевірки та приймаючи рішення про збільшення податкових зобовязань з податку на додану вартість та про виключення ФГ «Каіл» з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування, апелянт, як орган виконавчої влади діяв всупереч положенням ст.3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та не довів відповідними доказами факту порушення.

Таким чином, на думку представника позивача, оскаржуване рішення прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, ґрунтується на законних підставах та скасуванню не підлягає.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, СФГ "Каіл" відповідно до п. 8-1.6 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР зареєстровано платником податку на додану вартість як субєкт спеціального режиму оподаткування з 01 квітня 2009 року з номером свідоцтва платника ПДВ 100216205

Під час судового розгляду зясовано, що Крижопільською міжрайонною державною податковою інспекцією у Вінницькій області 23.12.2010 року було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість СФГ "Каіл", код ЄДРПОУ 25495528 податковий номер платника 25495520098 поданої за червень 2010 року.

Результати перевірки оформлені Актом від 23.12.2010 року №188/1600/25495528, яким встановлено, що позивачем допущено методологічну помилку у заповненні декларації, зокрема суму зобовязань з ПДВ 518590 грн. неправомірно внесено в декларацію спеціального режиму, в той час як зазначене підприємство, на думку податкового органу, не мало прав на відображення даної суми у спеціальній декларації.

На підставі вищевказаного акту перевірки СФГ "Каіл" податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000011600/0 від 11.01.2011 року, яким згідно з підпунктом "б" п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з п.8-1.6 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємству визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість всього на загальну суму 518590 грн., у тому числі за основним платежем 518590 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 0,00 грн.

Також у звязку з перевищенням позивачем питомої ваги реалізації несільськогосподарської продукції за 12 послідовних місяців зазначеній платником самостійно у додатку №3 до декларації за квітень та червень 2010 року та на підставі п.п. «б», ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" Крижопільською МДПІ винесено рішення №1 від 23.12.2010 року, про виключення ФГ «Каіл» з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування.

Оскарження зазначених рішень і слугували підставою для звернення ФГ «Каіл» до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, при ухваленні постанови та задовольняючи позов, виходив з того, що дії Крижопільської МДПІ по проведенню 23.12.2010 року невиїзної документальної (камеральної) перевірки СФГ "Каіл" не відповідають вимогам законодавства щодо строків, підстав, порядку та процедури проведення такого виду перевірок.

Крім того, на думку суду першої інстанції, акт від 23.12.2010 року за №188/1600/25495528 оформлено з грубими порушеннями вимог щодо форми та змісту актів перевірки та жодним чином не доводить факту порушення позивачем податкового законодавства та заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість на 518590,00 грн. в силу положень ст. 70 КАС України такий не є належним та допустимим доказом встановлених відповідачем порушень.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані органом ДПС докази не доводять правомірності донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 518590,00 грн.

Проте, з наведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР), положенням п. 81.1 ст. 81 якого передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, у відповідності до пункту 81.6 ст. 81 Закону №168/97-ВР вважається сільськогосподарським підприємством.

У свою чергу згідно з п. 81.7 ст. 81 Закону №168/97-ВР сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 Закону №168/97-ВР для реєстрації платників податку на додану вартість (п. 81.10. ст. 81 Закону №168/97-ВР). У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, зазначається перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Пунктом 81.11. ст. 81 Закону №168/97-ВР встановлено, що якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то: на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею (таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку); податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Порядок реєстрації платників ПДВ визначається Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України 1 березня 2000 року за №79 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 року за №208/4429 (далі Положення №79).

У відповідності до п. 29.3 Положення №79 якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то такий субєкт зобовязаний не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення перевищення подати до органу державної податкової служби за місцем реєстрації заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за формою №3-РС, разом із Спеціальним свідоцтвом та всіма його завіреними копіями, а також заяву про його реєстрацію як платника цього податку на загальних умовах за формою №1-ПДВ.

Проте у порушення наведених норм закону, підприємство до податкового органу не подавало відповідних заяв про зняття його з реєстрації як субєкта спеціального режиму оподаткування.

Колегія суддів зауважує, що правомірність нарахування податковим органом податкового зобовязання з податку на додану вартість всього на загальну суму 518590 грн., підтверджується наявними у матеріалах справи податковими деклараціями з податку на додану вартість та розрахунками питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг), які подавались товариством до податкового органу.

В свою чергу, Положенням №79 визначено, що спеціальне свідоцтво підлягає анулюванню у разі, якщо сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником цього податку на загальних підставах, при цьому таке анулювання може бути здійснене за ініціативою податкового органу і таке анулювання оформляється актом, форма якого визначена згадуваним Положенням.

За змістом даного Положення акт про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування повинен, зокрема, містити: посилання на документ/документи, який/які підтверджують наявність підстав для виключення з реєстру, дані про сукупну вартість поставок всіх товарів (послуг), у тому числі несільськогосподарських товарів (послуг), дані про питому вагу вартості сільськогосподарських товарів (послуг) та посилання на звітні податкові періоди, за які обраховувалась ця питома вага, причини зняття з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або реєстрації як платника податку на додану вартість на загальних підставах.

Відповідно до пункту 29.5 Положення №79 якщо за результатами документальної невиїзної перевірки (на підставі поданих податкових декларацій), планової або позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби встановить, що підприємство не відповідало критеріям, встановленим пунктом 81.6 статті 81 Закону (підпункт 26.1 пункту 26 цього Положення), на момент подання заяви про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, яка стала підставою для видачі Спеціального свідоцтва, то орган державної податкової служби складає акт про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування за формою №6-РС.

На підставі такого акта орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, проводить анулювання Спеціального свідоцтва та реєстрацію сільськогосподарського підприємства як платника податку на додану вартість на загальних умовах із формуванням нового Свідоцтва за процедурами перереєстрації.

За результатами аналізу вказаної правової норми судом встановлено, що орган державної податкової служби може скласти акт про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування за формою №6-РС тільки за результатами документальної невиїзної перевірки (на підставі поданих податкових декларацій), планової або позапланової виїзної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, акт №1 від 30.09.2009 року містить чіткі посилання як на розрахунок питомої ваги вартості товарів, вироблених позивачем, так і на звітні податкові періоди, за які обраховувалась ця питома вага, а відтак податковий орган мав усі правові підстави для зняття ФГ «Каіл» з реєстрації як субєкта спеціального режиму оподаткування.

Колегія суддів ставиться критично до висновків суду першої інстанції стосовно порушення апелянтом п.2.1.3 наказу ДПА України №327 від 10.08.2005 року, зокрема щодо відсутності в акті перевірки підстав її проведення, оскільки підстави проведення перевірки у відповідності до вимог зазначеного наказу наведені у Законі України «Державну податкову службу в Україні».

Відповідно до положень вказаного Закону, проведення документальної невиїзної перевірки здійснюється на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі. Окремо ж підстави проведення виїзних перевірок визначені положеннями ст.11-1 наведеного Закону та стосуються виключно виїзних перевірок.

Колегія суддів спростовує посилання суду першої інстанції на відсутність в Акті перевірки даних стосовно того, чи вимагались податковим органом в ході перевірки пояснення чи додаткові документи від СФГ «Каіл» чи інших осіб, оскільки зазначені твердження суперечать безпосередньо визначенню невиїзної документальної (камеральної) перевірки, що наведені п.4.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Зокрема даним пунктом зазначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Не бере до уваги колегія суддів також твердження суду першої інстанції про можливість проведення камеральної перевірки лише протягом 30 календарних днів. До зазначеного висновку суд апеляційної інстанції дійшов враховуючи слідуюче.

Так, в обґрунтування зазначеного твердження суд першої інстанції посилається на п.п. 7.7.5, п.7.7, ст.7 ну України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що даний підпункт є складовою частиною п. 7.7 вказаного закону, а п. 7.7 - «Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або кодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків».

Тобто зміст даного пункту стосується виключно сплати та кодування податку і не регламентує сам процес адміністрування податку. Норма щодо перевірки податкової звітності в 30 денний термін, введена законодавцем для захисту інтересів суб'єктів підприємницької діяльності які заявляють ПДВ до відшкодування та не стосується всієї звітності в цілому, причому порушення даного терміну, у випадку відшкодування, може мати наслідком, лише звернення платника «Про зобов'язання вчинити певні дії».

Стосовно строків протягом яких може бути визначено податкове зобов'язання то в п.п. 15.1.1. ст. 15 наведеного Закону зазначено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, чинний на той час спеціальний Закон з питань оподаткування, чітко визначав строк перевіряємого періоду в 1095 днів, а отже твердження суду першої інстанції про неможливість проведення перевірки після 120 денного терміну - є помилковим.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, внаслідок неповного зясування судом І інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду І інстанції обставинам справи, а також порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства "Каіл" до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати.

Постановити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову фермерського господарства "Каіл" у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "29" червня 2011 р. .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Сторчак В. Ю.

Сапальова Т.В.