Ухвала суду № 18155532, 12.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 р.Справа № 2а-16620/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняБоришполець Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2011р. по справі№2а-16620/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут електромагнітних досліджень"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут електромагнітних досліджень" (далі- ТОВ "Інститут електромагнітних досліджень"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 09 вересня 2010 року № 0000431800/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2011р. позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом при розгляді справи не були взяті до уваги фактичні обставини, повязані з господарською діяльністю підприємства, відомості про контрагента, які свідчать про неможливість здійснення операцій та відсутність документального підтвердження реальності цих операцій.

Позивач в письмових запереченнях на апеляційну скаргу наполягав на законності судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника відповідача та представника позивача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, ТОВ "Інститут електромагнітних досліджень", пройшов, передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правовий статус субєкта господарювання-юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 22616948 на обліку, як платник податків, зборів (обовязкових платежів), знаходиться у ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ "Інститут електромагнітних досліджень" за червень 2010 року.

Результати перевірки оформлені актом №8816/1800/22616948 від 27.08.2010р. (а.с. 13-19).

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2010 року на загальну суму 53882,00 грн.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки за №8816/1800/22616948 від 27.08.2010р. контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2010 року за № 0000431800/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 70046,6 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 53 882,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 16164,60 грн. (а.с. 12).

Означене податкове повідомлення рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку шляхом подання скарг послідовно до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, ДПА у Харківській області.

За результатами оскарження податкового повідомлення рішення скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 09.09.2010 року за № 0000431800/0 без змін.

З дослідженого в судовому засіданні акту невиїзної документальної перевірки встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" і прийнятого податкового повідомлення рішення від 09.09.2010 року за № 0000431800/0 слугував викладений в акті висновок відповідача про безпідставне включення до складу валових витрат платника податку його витрат за угодами з ПП «Донтехкомплект», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених правочинами, що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ та висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ПП «Донтехкомплект».

Крім того, в акті перевірки вказано і на цьому наполягає особа, яка подала апеляційну скаргу, що ПП «Донтехкомплект» не подано податкові декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, фактично згідно податкової звітності у контрагента позивача відсутні трудові ресурси та основні засоби.

Оскільки у ПП «Донтехкомплект», відсутні трудові ресурси, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій, основні засоби та умови для зберігання і транспортування обладнання, перевіряючими зроблений висновок про те, що позивачем перераховувались кошти ПП «Донтехкомплект» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином відповідачем був зроблений висновок про те, що підприємством порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. У зв'язку з тим, що договори купівлі-продажу є нікчемними, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на безпідставність висновків відповідача стосовно нікчемності угод, укладених між позивачем та його контрагентом, посилаючись на зміст ст. 215, ст. 203 ЦК України, оскільки судом не були встановлені передбачені даними нормами порушення, з огляду на те, що обидва учасники правочину були належним чином зареєстровані, мають юридичну адресу, угоди були укладені в письмовій формі, реальність правочинів доведена наданими суду документами, які свідчать про виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.

Оскільки операціям між позивачем і його контрагентом постачальником були видані належним чином оформлені податкові накладні, то судом зроблений висновок про відсутність в діях позивача порушень вимог п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає необхідним зауважити, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем до матеріалів справи документи і надав їм належну оцінку с точки зору належності та допустимості доказів, виходячи з наступного.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду «Про податок на додану вартість», виникає в межах господарських операцій, що є обєктом оподаткування ПДВ.

За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Як відображено в акті перевірки контролюючого органу, на момент проведення перевірки позивача, його контрагентом не була подана податкова декларація за перевіряємий період, а отже не задекларовано обєкт оподаткування та податкові зобовязання по ПДВ, у тому числі, за угодою з ТОВ "Інститут електромагнітних досліджень". Крім того, дані податкової звітності ПП «Донтехкомплект» свідчать про відсутність на підприємстві управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), тобто необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Між тим означені доводи ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так судом встановлено, що 28.07.2010р. за вхідним № 75766 податкова декларація ПП «Донтехкомплект» за червень 2010 року зареєстрована ДПІ у м. Донецьку (а.с. 40).

Слід також відмітити, що відповідач, обгрунтовуючи висновок про неправомрність віднесення позивачем сум ПДВ, сплачених у складі сум за придбання обладнання у контрагента, посилається на відсутність у ПП «Донтехкомплект» трудових ресурсів, підтверджуючи вказане даними звіту про комунальний податок.

З таким висновком контролюючого органу колегія суддів не може погодитись, оскільки звіт про комунальний податок не є документом, який має надавати інформацію про кількісний склад працівників, так як не передбачає нарахування на співробітників, які працюють за сумісництвом, та на яких нарахування повинні здійснюватися за основним місцем роботи, відтак здійснення розрахунку кількості працівників із інформації цього звіту є неправомірним використанням податкової звітності. Повна інформація з кількості працівників підприємства відображається у звіті - «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» за формою № «1-ДФ» згідно природи змісту цього звіту, де вказується ознака доходу.

Також колегія суддів важає за необхідне відмітити, що відповідачем, як субєктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не надано суду доказів необхідності більшої кількості працівників, а також неможливості та відсутності використання найманої праці контрагентом позивача для здійснення окремих господарських операцій, в тому числі, і по взаємовідносинах з позивачем.

Судом першої інстанції також встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що між ТОВ "Інститут електромагнітних досліджень" та контрагентом ПП «Донтехкомплект» укладено Договір купівлі-продажу № 14-04-10 від 14 квітня 2010 рок. Згідно п. 1.1. Договору ПП «Донтехкомплект» приймає на себе зобов'язання поставляти та передавати у власність Товариства технічне майно (далі - Товар), а Товариство оплачувати та приймати Товар, перелічений у специфікації, що є невід'ємною частиною Договору.

Умовами, а саме п.п. 3.1., 3.4., 4.2. та специфікацією Договору було визначено, що ПП «Донтехкомплект» здійснює поставку Товару на адресу Товариства, право власності переходить з моменту передачі Товару, а Товар вважається переданим ПП «Донтехкомплект» та прийнятим Товариством згідно підписаним накладним.

Відповідно до накладної № 354 від 06.06.2010 року Товариством (згідно довіреності № 32 від 06.06.2010 року) від ПП «Донтехкомплект»прийнято Товар.

Також між Товариством та контрагентом ПП «Донтехкомплект» укладено Договір купівлі-продажу №18-05-10 від 18 травня 2010 року (далі - Договір). Згідно п. 1.1. Договору ПП «Донтехкомплект»приймає на себе зобов'язання поставляти та передавати у власність Товариства технічне майно (далі - Товар), а Товариство оплачувати та приймати Товар, перелічений у специфікації, що є невід'ємною частиною Договору. Умовами, а саме п.п. 3.1., 3.4., 4.2. та специфікацією Договору було визначено, що ПП «Донтехкомплект»здійснює поставку Товару на адресу Товариства, право власності переходить з моменту передачі Товару, а Товар вважається переданим ПП «Донтехкомплект»та прийнятим Товариством згідно підписаними накладними.

Відповідно до накладної № 1086 від 21.06.2010 року Товариством (згідно довіреності № 34 від 21.06.2010 року) від ПП «Донтехкомплект»прийнято Товар.

Таким чином, Товариством в червні 2010 р. від ПП «Донтехкомплект»отримано Товару на загальну суму 10659396,40 грн.

Згідно ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

Зазначені норми передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Положеннями ст. 206 ЦК України, встановлено, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 641 ЦК України встановлює, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору та вона має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Положення ст.ст. 655, 656 ЦК України встановлюють, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ст.ст. 662, 689, 691, 692 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

З метою звірки наявних господарських операцій та виконання взаємних зобов'язань, між Товариством та ПП «Донтехкомплект» складено акт звірки взаєморозрахунків від 31.07.2010 року, яким сторони підтвердили, що ПП «Донтехкомплект» здійснило поставку Товару на адресу Товариства, а Товариство оплатило його ПП «Донтехкомплект» на загальну суму 10659396,39 грн., у т.ч. ПДВ - 1776566,07 грн., та сальдо на 31.07.2010 року відсутнє.

Листом від 09.09.2010 року № 397 директор ПП «Донтехкомплект»повідомив директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут електромагнітних досліджень" ОСОБА_1, що подана декларація не визнана як податкова звітність та буде подана знову.

Згідно договорів комісії № 8ТЕ-1-234-Д/К-09 від 10.08.2009 року та № 8ТЕ-1-300-Д/К-09 від 26.11.2009 року, укладених між Товариством та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» Державним госпрозрахунковим зовнішньоторговельним підприємством «СпецТехноЕкспорт»(код 30019335) (далі - ДП), актів до договорів від 23.06.2010 року та від 07.06.2010 року Товариство передало ДП на комісію Товар. ДП за плату від свого імені за рахунок Товариства вчинило правочин з продажу Товару, експортувавши його за кордон. Вивезення товару підтверджується належним чином оформленими вантажними митними деклараціями № 100000032/2010/070631 від 23.06.2010 року, №100000032/2010/070579 від 09.06.2010 року, № 100000032/2010/065154 від 09.06.2010 року.

Від ДП за Товар на рахунок Товариства разом із звітами комісіонера надійшло 11273517,30 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут електромагнітних досліджень" листом від 11.08.2010 року за № 1812 направило до Державної податкової інспекції Дзержинського району м. Харкова копії документів, які підтверджують факт покупки товару згідно договорів № 14-04-10 від 14.04.2010 року та № 18-05-10 від 18.05.2010 року з ПП "Донтехкомплект".

Згідно матеріалів справи ПП "Донтехкомплект", місцезнаходження: Донецька область, м. Донецьк, вул. Ціолковського, 9, зареєстровано 28.04.2004 року та, згідно Довідки № 14-4-23/1307 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видом діяльності є: інші види оптової торгівлі; оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням; ремонт та технічне обслуговування електродвигунів, генераторів і трансформаторів; ремонт та технічне обслуговування іншого електричного устаткування, не віднесеного до інших групувань; монтаж електродвигунів, генераторів і трансформаторів; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань.

ПП "Донтехкомплект" зареєстрований платником податку на додану вартість 13.05.2004 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька.

З інформації Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 20.09.2010 року було надіслано Акт від 16.09.2010 року № 3549/23-2/32965385 про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП "Донтехкомплект" з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут електромагнітних досліджень" за період червень 2010 року у зв'язку з тим, що у ПП "Донтехкомплект" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно ч.ч.1,5 ст.203, п.1.2 ст.215, ст.228 ЦК України, визначена угода має ознаки нікчемності.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що обґрунтовуючи висновок про нікчемність угоди між ТОВ "Інститут електромагнітних досліджень" і ПП "Донтехкомплект", контролюючий орган, не зазначає про відсутність у позивача первинних документів або їх невідповідність чинному законодавству, а посилається саме на порушення з боку контрагента.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

Будьякі умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що договір між ТОВ "Інститут електромагнітних досліджень" і ПП "Донтехкомплект" в повному обсязі виконано сторонами. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що усі витрати позивача були обєктивно необхідні ТОВ "Інститут електромагнітних досліджень" для забезпечення отримання позитивного результату від господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Враховуючи наведене, та надаючи оцінку доводам відповідача, викладеним в акті перевірки, які стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень рішень колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем зроблений висновок про визнання зазначених угод нікчемними на підставі ст. 228, ст.ст. 215, 203 ч.1. та ч. 5 ЦК України, тобто як такі, що порушують публічний порядок, та які укладені із порушенням вимог щодо змісту правочину та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Частиною 1 ст. 228 ЦК України встановлено, що, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.

Проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагентів чи відносно їх посадових осіб відповідач під час судового розгляду не наводив.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення ДПІ в Дзержинському районі міста Харкова від 09 вересня 2010 року № 0000431800/0 є таким, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги цих висновків не спростували.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2011р. по справі№2а-16620/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяТацій Л.В.

Судді Водолажська Н.С. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2011 р.